Справа № 826/9705/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
судді Арсірій Р.О.,Огурцов О.П.
17 травня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3», яким припинено діяльність арбітражного керуючого ОСОБА_3;
3) зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3» та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснене за відсутності правових підстав, оскільки: він був позбавлений можливості надати відповідні пояснення з приводу захисту свої прав та інтересів; до настання спірних правовідносин позивачу не виносились два або більше попереджень, що могло б бути підставою для застосування найсуворішого виду стягнення; під час проведення планової перевірки позивача у період з 02 червня 2016 року по 08 червня 2016 року на предмет дотримання приписів законодавства з питань банкрутства, у тому числі з питань, викладених в Окремій ухвалі Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року, на підставі якої ініційовано позапланову перевірку та застосовано дисциплінарне стягнення, не було порушень законодавства про банкрутство; в оскаржуваному рішення Дисциплінарною комісією не зазначено, у чому полягає вина позивача, не визначено її ступінь та тяжкість скоєного проступку; не надано жодної оцінки діям позивача, не здійснено перевірки відповідності та об'єктивності акта перевірки, не розглянуто питання завдання діями позивача шкоди будь-яким фізичним чи юридичним особам.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі, Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми права шляхом втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки накладення дисциплінарного стягнення та його вид є виключними повноваження Міністерства юстиції України. Крім того, позивачем не доведено в чому полягає незаконність рішення відповідача, а висловлено прохання суду втрутитись в його дискреційні повноваження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що оскаржуваний Наказ від 26.06.2017 №2019/5 видано з порушеннями норм Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5.
Крім того, Міністерством юстиції України не було перевірено дотримання Дисциплінарною комісією положень вказаного Порядку та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до подання Дисциплінарної комісії від 04 травня 2017 року №961 на арбітражного керуючого ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення, на підставі листа ГТУЮ у Київській області від 19 квітня 2017 року №682-5-1/5 та висновку щодо відповідності акту про відмову арбітражного керуючого в проведені перевірки від 18 квітня 2017 року №29/17 (а.с. 91).
Згідно з витягом з протоколу №60/06/17 засідання Дисциплінарної комісії від 01 червня 2017 року, за результатами розгляду подання від 04 травня 2017 року №961 вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (а.с. 92-95).
Так, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» враховано, що рішенням Дисциплінарної комісії від 23 лютого 2017 року за результатом розгляду подання від 26 січня 2017 року №893 до арбітражного керуючого ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3», відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на підставі подання Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 01 червня 2017 року №719 та протоколу її засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17, анульовано свідоцтво про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3 (а.с. 17).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності призначення перевірки ОСОБА_3 та доказів повідомлення його про таку перевірку, тому у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач відмовив в проведенні перевірки, у тому числі безпідставно не надав або надав не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю, тому правові підстави для складення акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки відсутні.
Крім того, у матеріалах справі не міститься доказів, які б підтверджували, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення для позивача Дисциплінарною комісією арбітражних керуючих при Міністерстві юстиції України враховувався ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до позивача дисциплінарні стягнення.
Таким чином, у Головного територіального управління юстиції у Київській області не було підстав вносити до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень, тому рішення Дисциплінарної комісії в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17, та Наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3» є протиправними та підлягають скасуванню.
З урахуванням факту протиправності Наказу Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3», відображення у Єдиному реєстрі інформації про такий наказ не відповідає вимогам Порядку формування і ведення Єдиного реєстру та меті формування такого реєстру, тому позовні вимоги про зобов'язання Міністерства юстиції України внести до Єдиного реєстру відомості про скасування оскаржуваного наказу та вилучення з Єдиного реєстру запису про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу, підлягають задоволенню.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.2017 №2343-XII (далі - Закон №2343-XII) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 105 Закону №2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно частини другої статті 106 Закону №2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
За правилами статті 107 Закону №2343-XII арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом.
Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.
Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно частини п'ятої та шостої статті 108 Закону №2343-XII рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п'яти членів комісії. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.
Частина перша статті 109 Закону №2343-XII передбачає, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
При цьому, порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5 (далі - Порядок №1284/5) визначає процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пункту 7.1 Порядку №1284/5 підставою для притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності є відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
Згідно з пунктом 7.2 Порядку №1284/5 протягом п'яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом від органу контролю пропозиції структурний підрозділ готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома.
У відповідності до пункту 7.6 Порядку №1284/5 від час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
За правилами частини першої статті 112 Закону №2343-XII підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Згідно частин першої-третьої статті 113 Закону №2343-XII у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Мін'юст України є державним органом з питань банкрутства.
Таким чином, Міністерство юстиції України, як державний орган з питань банкрутства, має право приймати рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі відповідного подання Дисциплінарної комісії зокрема у разі відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки; у свою чергу Дисциплінарна комісія про накладання час визначення виду дисциплінарного стягнення має враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
У відповідності до пункту 2.6 Порядку №1284/5 підставами для проведення позапланової перевірки є подання арбітражним керуючим письмової заяви до органу контролю про проведення перевірки за його бажанням; звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю; виявлення недостовірності даних, заявлених у документах, поданих арбітражним керуючим для отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); неподання або подання не в повному обсязі в установлений строк арбітражним керуючим документів обов'язкової звітності або виявлення недостовірності даних у документах обов'язкової звітності, поданих арбітражним керуючим; перевірка виконання арбітражним керуючим розпоряджень, виданих за результатами проведення планових чи позапланових перевірок органом контролю; встановлення Дисциплінарною комісією невідповідності висновків акта перевірки вимогам законодавства, зазначеного в пункті 2.2 цього розділу, та направлення звернення (скарги), що було(а) підставою для проведення відповідної позапланової перевірки, для проведення додаткового контролю; рішення Дисциплінарної комісії щодо проведення органами контролю додаткового контролю на підставі заяв та скарг, які надійшли на розгляд Дисциплінарної комісії; виявлення Мін'юстом або територіальним органом з питань банкрутства у процесі реалізації повноважень державного органу з питань банкрутства ознак невиконання чи неналежного виконання арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків; невиконання арбітражним керуючим вимог рішень (ухвал, постанов) господарського суду у справах про банкрутство.
Згідно з підпунктом 2.6.1 Порядку №1284/5 позапланова перевірка здійснюється органом контролю за наявності згоди Мін'юсту на її проведення, крім випадків проведення позапланової перевірки з підстав, передбачених абзацами п'ятим і шостим пункту 2.6 цього розділу.
Пункт 2.12 Порядку №1284/5 встановлює, що повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Однак, Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області не надано ні суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження наявності правових підстав для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_3 та доказів отримання згоди Мін'юсту на її проведення.
Згідно з приписами пункту 4.1 Порядку №1284/5 у разі проведення виїзної перевірки комісія в перший день перевірки зобов'язана прибути на місце проведення перевірки, визначене у дорученні на проведення перевірки, а арбітражний керуючий зобов'язаний забезпечити умови для проведення перевірки.
У разі проведення планової невиїзної перевірки арбітражний керуючий зобов'язаний в перший день перевірки прибути до органу контролю для проведення перевірки.
У разі проведення позапланової невиїзної перевірки присутність арбітражного керуючого є необов'язковою.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Порядку №1284/5 перед початком перевірки голова комісії повинен пред'явити арбітражному керуючому посвідчення на проведення перевірки та службові посвідчення, що засвідчують особи голови та членів комісії, надати арбітражному керуючому копію посвідчення на проведення перевірки, а у разі якщо арбітражний керуючий веде журнал відвідувань представниками органів контролю, голова комісії вносить запис до відповідного журналу арбітражного керуючого.
У разі проведення невиїзної перевірки копія посвідчення на перевірку надсилається арбітражному керуючому разом з повідомленням про проведення перевірки.
У перший день перевірки арбітражний керуючий зобов'язаний надати комісії документи у спосіб, встановлений у повідомленні про проведення перевірки, та пояснення щодо предмета перевірки. Арбітражний керуючий протягом усього часу проведення перевірки до моменту складання акта перевірки має право бути присутнім під час проведення перевірки та надавати додаткові документи та пояснення.
Разом з тим, Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області не надано до суду доказів, з яких можливо встановити вид призначеної перевірки (виїзна чи невиїзна), доказів дотримання порядку проведення перевірки, а також доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 був повідомлений про проведення перевірки, зокрема доказів пред'явлення або копія посвідчення на перевірку разом з повідомленням про проведення перевірки.
Згідно пункту 4.7 Порядку №1284/5 при відмові арбітражного керуючого в проведенні перевірки складається акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки (додаток 6) у двох примірниках та перевірка закінчується в момент встановлення факту відмови.
Підпункт 4.7.1 статті 4.7 Порядку №1284/5 визначає, що відмовою арбітражного керуючого в проведенні перевірки вважаються: відсутність арбітражного керуючого або його уповноваженого представника під час проведення перевірки у час та у місці, визначені органом контролю в повідомленні про проведення перевірки, у разі належного повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки; безпідставне ненадання або надання не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень арбітражним керуючим у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю; ненадання арбітражним керуючим на письмову вимогу комісії документів, які стосуються предмета перевірки, у разі якщо без цих документів проведення перевірки є неможливим; безпідставна відмова арбітражного керуючого в доступі комісії та інших осіб на територію, до будівель, споруд та інших приміщень боржника (банкрута) у випадках, передбачених цим Порядком, або до приміщення контори (офісу) арбітражного керуючого.
Однак, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності призначення перевірки ОСОБА_3 та доказів повідомлення його про таку перевірку, тому у даному випадку відсутні підстави вважати, що позивач відмовив в проведенні перевірки, у тому числі безпідставно не надав або надав не в повному обсязі без обґрунтованих пояснень у визначені органом контролю терміни документів згідно з переліком, викладеним у повідомленні про проведення перевірки органу контролю, та відповідно, відсутні правові підстави для складення акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
Згідно з підпунктом 4.7.2 Порядку №1284/5 встановлено, що відомості, включені до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки, повинні бути підтверджені документально, а відповідні документи є невід'ємною частиною цього акта.
Разом з тим, відповідач не надав суду документального підтвердження відомостей, включених до акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки.
Відповідно до підпункту 4.7.4 Порядку №1284/5 акт про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки є підставою для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень. Орган контролю протягом трьох робочих днів з дати підписання акта про відмову арбітражного керуючого в проведенні перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення. До цієї пропозиції орган контролю додає акт про відмову з усіма документами, що є його невід'ємною частиною.
Разом з тим, з огляду на обставини, викладені вище, у Головного територіального управління юстиції у Київській області не було підстав вносити до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарних стягнень.
Згідно положення частини другої статті 109 Закону №2343-XII під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
Однак, у справі відсутні докази, які б підтверджували, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення для позивача Дисциплінарною комісією враховувався ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до позивача дисциплінарні стягнення.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Дисциплінарної комісії в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, оформлене протоколом засідання від 01 червня 2017 року №60/06/17, та Наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3» є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3» та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу, слід зазначити наступне.
У відповідності до Єдиного реєстру арбітражних керуючих розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України за посиланням http://ak.minjust.gov.ua/main/viewer?id=35654&number=359 у відомостях про ОСОБА_3 міститься посилання на наказ Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого.
Відповідно до статті 104 Закону №2343-XII єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України формується державним органом з питань банкрутства у складі Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно пункту 1.5 Порядку формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 березня 2013 року №541/5 (далі - Порядок 541/5) єдиний реєстр містить серед іншого дату видачі та номер свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); дату та номер протоколу рішення дисциплінарної комісії і наказу Міністерства юстиції України про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення.
Пунктом 1.7 Порядку 541/5 передбачено, що держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке розробляє організаційні і методологічні принципи ведення Єдиного реєстру та забезпечує своєчасне наповнення інформацією Єдиного реєстру.
У відповідності до пункту 2.1 Порядку 541/5 підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є зокрема рішення дисциплінарної комісії та наказ Міністерства юстиції України про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення; припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Відповідно до абзацу першого пункту 2.2 Порядку 541/5 безпосереднє унесення відомостей до Єдиного реєстру забезпечують реєстратори Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, які є працівниками структурного підрозділу Міністерства юстиції України, відповідального за реалізацію повноваження державного органу з питань банкрутства щодо формування і ведення Єдиного реєстру, крім відомостей, які передбачені підпунктами 1.5.8 - 1.5.15 пункту 1.5 розділу I цього Порядку.
Згідно з пунктом 3.2 Порядку 541/5 на веб-сайті Єдиного реєстру відображається зокрема така інформація: дата та номер протоколу рішення дисциплінарної комісії та наказу Міністерства юстиції України про накладання на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення; дата та номер рішення про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Таким чином, у Єдиному реєстрі міститься (відображається) вся інформація про статус та діяльність арбітражного керуючого, яку вносять реєстратори відповідного структурного підрозділу Міністерства юстиції України.
Пункт 1.4 Порядку 541/5 встановлює, що Єдиний реєстр формується з метою: ведення у повному обсязі обліку арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), а також виданих, переоформлених, анульованих свідоцтв на право провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та їх дублікатів; реалізації відповідно до вимог законодавства принципів доступності, гласності та відкритості інформації про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для заінтересованих користувачів; формування інформації про арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та їх діяльність, необхідної для автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого у справах про банкрутство (далі - Автоматизована система).
Таким чином, у Єдиному реєстрі має міститись виключно достовірна та актуальна інформація про арбітражного керуючого, у тому числі щодо накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення та про припинення діяльності арбітражного керуючого.
Однак, з урахуванням факту протиправності наказу Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3», відображення у Єдиному реєстрі інформації про такий наказ не відповідає вимогам Порядку формування і ведення Єдиного реєстру та меті формування такого реєстру.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання Міністерства юстиції України внести до Єдиного реєстру відомості про скасування оскаржуваного наказу та вилучення з Єдиного реєстру запису про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу, підлягають задоволенню.
Доводи апелянта щодо втручання судом першої інстанції в дискреційні повноваження Міністерства юстиції при розгляді даної справи, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зобов'язання відповідача внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) узгоджуються зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».
Таким чином, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Міністерства юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про скасування наказу від 26 червня 2017 року №2019/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_3» та вилучити з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про анулювання виданого позивачу свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 23 лютого 2013 року №359, внесеного на підставі оскаржуваного наказу.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Повний текст виготовлено: 22 травня 2018 року.