15 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2833/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (ухвалену головуючим - суддею Гавдик З.В. у м. Львові, повний текст складено 02 березня 2018 року) у справі № 813/6133/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про зобов'язання вчинити ді,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить:
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з вкладом у розмірі 2957 доларів США, із наданням інформації про ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 з вкладом у розмірі 2957 доларів США, до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
відшкодувати позивачу за рахунок відповідача розмір понесених судових витрат
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В.В. протиправно не включено її до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та не надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича вчинити дії з включення (внесення) ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із наданням інформації про ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу; відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, а в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із застосуванням наслідків нікчемності правочину згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосовно перерахування на вкладний рахунок позивача коштів.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що Постановою Національного банку України від 02.10.2015 за № 664 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Дельта Банк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ОСОБА_2 (клієнт) 14.02.2015 було укладено договір за № 004-13110-140215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.
Крім цього, 17.02.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу № 002-13113-170215.
Згідно з випискою по особовому рахунку АТ «Дельта Банк» у позивача на рахунку № 26204703745337 перебуває залишок суми коштів у розмірі 2957 доларів США.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. від 16.09.2015 № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI в тому числі укладених із позивачем.
13.10.2015 позивача на правила відповідачам заяви про внесення її в реєстр вкладників ПАТ «Дельта Банк» та виплатити їй гарантовану суму відшкодування у розмірі еквіваленту 2957 доларів США.
Відповіді на вказані заяви позивач не отримала, натомість отримала повідомлення щодо нікчемності Договору банківського вкладу № 002-13113-170215 від 17.02.2015.
Відповідно до протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладами операціями АТ «Дельта Банк» від 15.09.2015, комісія дійшла до висновку, що умови Договорів банківських вкладів, укладені між Банком і фізичними особами після 16.01.2015 включно, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами Банку, надають кредиторам - фізичним особам переваги над іншими кредиторами, а отже - такі Договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як наслідок, уповноваженою особою не було вжито заходів щодо відшкодуванню позивачу за рахунок згаданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми вкладу.
У зв'язку з не включенням позивача у списки осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, остання звернулася до суду з відповідними вимогами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені та регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), тут і надалі в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст .26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI).
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.2 ст.26 Закону № 4452-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Тобто для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи, за рахунок Фонду мають бути наявні дві умови а саме: особа має бути вкладником та повинна мати вклад.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №4452-VI вкладник - фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
При цьому, порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, визначений статтею 27 Закону №4452-VI.
Так, за правилами ч.ч. 1-3 ст. 27 Закону (до внесення змін, Законом № 629-VIII від 16.07.2015) передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону (до внесення змін, Закон № 629-VIII від 16.07.2015 року) протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до п.п.3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14 (далі - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у п.п.2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
При цьому, Уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Як зазначалось вище Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. від 16.09.2015 № 813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI в тому числі укладених із позивачем.
Керуючись наведеним Уповноважена особа Фонду, не включила позивача до переліку, сформованого відповідно до ст.27 Закону № 4452-VI від 23.02.2012 року, що призвело до не включення останньої в затверджений Фондом реєстр вкладників з чим суд не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 38 Закону № 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що укладаючи такий договір банківського вкладу (депозиту) банк надав кредитору переваги (пільги), прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку. Крім цього покликається на пункт 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» (далі - Правила), затверджених рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» (протокол № 14 від 20.03.2013) зі змінами та доповненнями, затвердженими рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» (протокол № 1 від 14.01.2015)
Відповідно до пункту 5.11. Правил зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).
Разом з цим, суд вважає, що при укладанні договору банківського вкладу (депозиту) від 17.02.2015 № 002-13113-170215 додаткових пільг чи переваг надання Банком кредитору або вкладнику судом не встановлено, оскільки Додатковою угодою № 1 до вказаного Договору передбачено, що сторони домовились викласти пункт 1.8. статті 1 Договору в наступній редакції: 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи резидента або готівкою через касу банку в день укладення Сторонами цього Договору. Виключно для цілей Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.
З огляду на встановлене колегія суддів вважає, що зазначене спростовує висновок Уповноваженої особи про правомірність визнання договору банківського вкладу (депозиту) від 17.02.2015 № 002-13113-170215 нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Крім цього суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів того, що укладаючи, зокрема, договір банківського вкладу (депозиту) від 17.02.2015 № 002-13113-170215, уповноважена особа банку діяла протиправно, визнана винною та притягнена до відповідальності.
Також, відповідачем не надано доказів наявності інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, внаслідок яких правочин позивача з АТ «Дельта Банк» є нікчемним.
Згідно п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 Цивільного кодексу України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
У випадку, якщо правочин порушує публічний порядок, він є нікчемним у відповідності до вимог статті 228 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, уповноваженою особою не наведено та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що укладений з позивачем договір банківського вкладу (депозиту) був спрямований на завдання шкоди державі.
Крім цього суд першої інстанції встановив та в апеляційній скарзі зазначено, що договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку № 004-13110-140215 від 14.02.2015 не визнаний нікчемним, а наслідки щодо визнання нікчемним договору №002-13113-170215 від 17.02.2015 уповноваженою особою застосовано не було.
З огляду на це колегія суддів вважає, що наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» від 16.09.2015 № 813 в частині договору №002-13113-170215 від 17.02.2015 є протиправним, а тим більше наслідки щодо визнання нікчемним такого договору уповноваженою особою застосовано не було, як вказує апелянт, що в свою чергу має наслідком зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича вчинити дії з включення (внесення) ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із наданням інформації про ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Разом з цим колегія суддів вважає передчасним звернення позивача із позовними вимогами, щодо зобов'язання включити ОСОБА_2 з вкладом у розмірі 2957 доларів США, до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки уповноваженою особою Фонду не надано Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації про позивача як вкладника ПАТ «Дельта Банк». Таким чином, підстави для зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести такі зміни до загального реєстру вкладників відсутні, адже захисту підлягають виключно порушені права особи.
У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 813/6133/15 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді Р. М. Гулид
В. З. Улицький
Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року