Справа №826/7464/15 Головуючий у І інстанції - Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.
14 травня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2015 (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві, Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві, Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області про визнання скасування реєстрації, тимчасового затримання транспортного засобу неправомірними, зобов'язання поновити державну реєстрацію транспортного засобу та повернути його законному власнику,-
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві, Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в Полтавській області про визнання скасування реєстрації, тимчасового затримання транспортного засобу неправомірними, зобов'язання поновити державну реєстрацію транспортного засобу та повернути його законному власнику.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2015 в адміністративному позові відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги у даній справі задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачами допущено порушення права приватної власності позивача на транспортний засіб, безпідставно внесено дані щодо транспортного засобу до пошукових систем МВС України, що призвели до неправомірного та тривалого затримання автомобіля марки «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, та відповідачами прийнято протиправні рішення щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу.
Управлінняv Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 у повному обсязі. В своїх запереченнях посилається на те, що у разі відсутності відомостей про сплату мита та інших податків (зборів) передбачених законодавством при імпорті автомобілів, або встановлення факту, що документи, які підтверджують їх сплату є фіктивними чи підробленими, органи ДАІ відмовляють у реєстрації ТЗ, а якщо такий факт встановлено в період експлуатації автомобіля після його реєстрації, скасовують реєстрацію незалежно від того, хто є власником автомобіля.
Управлінням Державної автомобільної інспекції МВС України в Полтавській області подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін. В своїх запереченнях посилається на те, що працівниками УДАІ УМВС не вчинено неправомірних дій при затриманні автомобіля, тому автомобіль Позивача затримано та доставлено на спеціальний майданчик правомірно.
Департамент Державної автомобільної інспекції МВС України не скористався своїм правом на подання відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу позивача.
На підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 провадження у даній справі було зупинено до розгляду по суті звернення позивача до Міністерства внутрішніх справ України від 10.11.2015.
Протягом строку зупинення провадження у даній справі Департамент Державної автомобільної інспекції МВС України, Управління Державної автомобільної інспекції у м. Києві, Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Полтавській області ліквідовано на підставі Закону України «Про національну поліцію», Постанови Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», Наказу Міністерства внутрішніх справ України №1532 віл 30.11.2015 «Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях».
У зв'язку із чим, позивач, в своїй заяві про поновлення провадження у справі та про заміну відповідачів у адміністративній справі на їх правонаступників та окремому клопотанні звернулась до суду, в порядку, встановленому ст. 52 КАС України, із вимогою про заміну сторін у справі.
Київським апеляційним адміністративним судом направлено відповідні матеріали до Департаменту патрульної поліції, ГУ НП Національної поліції у Полтавській області, Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві.
Отримавши направлені судом апеляційної інстанції матеріали, Департаментом патрульної поліції подано відзив на заяву про заміну відповідачів на їх правонаступників, відповідно до якого ДПП зазначає про те, що останній не є правонаступником Департаменту ДАІ МВС України та просить у задоволенні заяви про заміну відповідачів на їх правонаступників відмовити.
Під час судового засідання 16.04.2018 провадження у даній справі поновлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві (01011, м. Київ, вул. Арсенальна 9/11), Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області (36008, м. Полтава, вул. Європейська, 164).
Вищевказана ухвала обґрунтована тим, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залучення вищевказаних третіх осіб з метою дотримання принципу непорушності конституційних прав та свобод, з метою попередження випадку неможливості виконання судового рішення. Лише із залучення Регіонального сервісного центру МВС в місті Києві, Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області в якості третіх осіб можливо запобігти порушенням принципу верховенства права, оскільки сторони по справі не повинні зазнавати утисків свої прав чи неможливість виконання своїх обов'язків.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2012 о 19:40 год. на ділянці дороги Київ - Харків (395 км) інспектором ДПС взводу № 1 роти ДПС старшиною Сердюком Є.В. зупинено ТЗ, який належить позивачу на праві приватної власності, що не оскаржується сторонами у даній справі
Інспектором складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначеною причиною затримки «У зв'язку із орієнтуванням» та переміщено ТЗ на територію Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області.
Також під час затримки ТЗ з'ясовано, що автомобіль знято з реєстрації 24.03.2012.
28.05.2012 позивач звернувся із заявою № 49/12 до Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві та просив прояснити ситуацію, відповідач листом від 21.06.2012 № 10/13141 повідомив, що причиною скасування реєстрації є те, що 12.03.2012 до УДАІ ГУМВС в місті Києві надійшла службова телеграма УДАІ МВС України від 06.03.2012 № 4/8- 2569 (щодо проведення відповідно до пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1999 №1338, скасування реєстрації 183 транспортних засобів, які протягом 2003 року зареєстровані посадовими особами Нікопольського МРЕВ при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області на підставі завідомо недостовірних відомостей про них.
Згідно даних Єдиного реєстру Державтоінспекції МВС України 31.07.2003 на підставі постанови слідчого прокуратури м. Нікополь в Нікопольському МРЕВ при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області скасовано первинна реєстрація ТЗ.
За результатами розгляду службової телеграми, 24.03.2012 Управлінням Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві прийнято рішення про скасування державної реєстрації Автомобіля, який значився у наданому переліку.
12.06.2012 позивач звернулась із листом до УДАІ МВС України в м. Києві щодо надання інформації про скасування 24.03.2012 державної реєстрації автомобіля марки «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1.
У відповідь на зазначений лист УДАІ МВС України в м. Києві 05.07.2012 надано відповідь №10/П-1378 відповідно до якої повідомлено, що за результатами розгляду службової телеграми УДАІ МВС України 24.03.2012 було прийнято рішення про скасування державної реєстрації автомобіля.
Відповідно до Висновку, затвердженого 24.03.2012 заступником начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві полковником міліції І.Б. Опанасенко, у відповідності до якого за результатами розгляду службової телеграми УДАІ МВС України №5077 від 12.03.2012 щодо прийняття рішення стосовно анулювання реєстрації транспортних засобів прийнято рішення про анулювання реєстрації ТЗ, в тому числі і автомобіля позивача.
На звернення позивача від 06.09.2012 № 65/12 до Нікопольської міжрайонної прокуратури Дніпропетровській області, останнім надано відповідь, що постановою слідчого прокуратури м. Нікополя від 23.09.2005 транспорті засоби, в тому числі й автомобіль позивача, визнано речовими доказами у кримінальній справі № 70049021 та накладено заборону органам ДАІ на вчинення дій щодо реєстрації, перереєстрації, зняттю з обліку транспортних засобів. Проте постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2010 скасовано зазначену вище постанову слідчого.
На запит позивача від 06.09.2012 № 64/12 Департамент Державної автомобільної інспекції МВС України повідомив листом від 15.10.2012 № 4/8-8782, що інформація про митне оформлення в режимі вільного використання на території України ТЗ в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України станом на 03.02.2012 відсутня.
02.10.2013 позивач звернулась до прокурора Полтавської області Миронова А.М. листом №61/13 в якому просить провести перевірку та притягнути винних осіб ВДАІ Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області до відповідальності та також просить вжити заходи прокурорського реагування для відновлення порушених прав та повернення майна позивачу.
Листом від 11.10.2013 № 19-р прокуратура Полтавської області перенаправила звернення позивача від 02.10.2013 № 61/13 за належністю до прокуратури Чутівського району.
28.10.2013 прокуратура Чутівського району листом № 92-1534 повідомила Позивачу про те, що транспортний засіб, який належить позивачу на підставі права приватної власності, затримано у зв'язку із перебуванням у розшуку відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та порадила позивачу звернутися до державної виконавчої служби з метою з'ясування підстав винесення державним виконавцем постанови про розшук транспортного засобу.
На аналогічне звернення позивача Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в Полтавській області також порадило звернутися позивачу до державної виконавчої служби з метою з'ясування підстав винесення державним виконавцем постанови про розшук транспортного засобу.
Проте, в подальшому, 13.02.2015 ДАІ ГУМВС України в місті Києві надано відповідь №10/1-40 на звернення щодо повідомлення підстав для скасування реєстрації транспортного засобу. У відповідності до зазначеної відповіді повідомлено про те, що після проведення скасування реєстрації до бази АІС «Автомобіль» внесено в розшук номерний знак та свідоцтво про реєстрацію, інформація про розшук автомобіля не підтвердилась.
12.01.2015 представник позивача за довіреністю звернувся листом до Департаменту ДАІ МВС України, УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, УДАІ УМВС України в Полтавській області, прокуратури Дніпропетровської області, прокуратури Полтавської області, Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ в якому просив вчинити дії в межах своїх компетенцій для повернення у максимально стислий строк без будь - яких майнових (грошових) претензій позивачу ТЗ.
Нікопольська міжрайонна прокуратура листом від 06.02.2015 № 29с15 повідомила про те, що відповідь на аналогічне звернення вже надавалась листом від 17.09.2012 №579с12 та додатково повідомлено про те, що оскаржуваний ТЗ визнано речовим доказом у кримінальній справі № 70049021. Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2010 скасовано постанову старшого слідчого прокуратури м. Нікополя від 23.09.2005 про визнання транспортних засобів речовими доказами.
Прокуратура Чутівського району листом від 10.02.2015 № 88-124 порадила звернутися з приводу документа на підставі якого ТЗ оголошено в розшук до ВРЕВ - 4 УДАІ в м. Києві. Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю листом від 12.02.2015 № 14/І-35/14-2637 повідомило, що ГУ БКОЗ СБ України у встановленому порядку здійснювало перевірку законності ввезення на митну територію України транспортних засобів, в тому числі ТЗ. За результатами перевірки ГУ БКОЗ СБ України повідомило ДДАІ МВС України, що будь-яких заборон на здійснення реєстраційних операцій із вказаним автомобілем не накладалось. Також ГУ БКОЗ СБ України порадило звернутися до ДАІ МВС України для державної реєстрації ТЗ.
Департамент ДАІ МВС України листом від 29.01.2015 № 4/8-1-80 повідомив, що ТЗ зареєстровано 31.07.2003 Нікопольським МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області. 01.08.2003 Автомобіль на підставі заяви власника знято з обліку для реалізації на території України та 14.08.2003 у МРЕВ № 4 УДАІ ГУМВС України в м. Києві зареєстровано на ім'я позивача та видано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 і закріплено номерні знаки НОМЕР_1.
26.02.2004 прокуратурою Дніпропетровської області відносно посадових осіб Нікопольського МРЕВ УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу № 70049021.
У ході досудового слідства встановлено, що вищевказаними особами протягом 2003 року в Нікопольському МРЕВ на підставі завідомо неправдивих відомостей зареєстровано 183 транспортних засоби, в тому числі і ТЗ.
23.09.2005 старшим слідчим прокуратури м. Нікополя Дніпропетровської області винесено постанову про визнання вищезазначених автомобілів речовими доказами та заборонено проведення з ними будь-яких реєстраційних дій.
Проте постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2010 скасовано зазначену вище постанову слідчого.
На виконання зазначеної постанови суду, Департамент Державної автоінспекції МВС України вжив заходи щодо скасування заборони проведення будь-яких реєстраційних операцій.
Разом з цим встановлено, що інформація про митне оформлення в режимі вільного використання на території України вищевказаних транспортних засобів, в тому числі і ТЗ в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України станом на 03.02.2012 відсутня.
06.03.2012 Департаментом ДАІ службовою телеграмою № 4/8- 2569 надіслано до підпорядкованих підрозділів Державтоінспекції інформацію про прийняття рішення щодо скасування реєстрації зазначених автомобілів у тому числі і ТЗ.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем на ім'я Міністра Внутрішніх справ України подано заяву про припинення протиправного утримання транспортного засобу та його повернення власнику (вх.№ 1-5221 від 10.11.2015). В подальшому, на ім'я позивачки надійшла відповідь т.в.о. начальника Чутівського РВ УМВС України в полтавській області, якою повідомлено позивача, що з метою встановлення можливості повернути автомобіль направлено ряд запитів до МРЕО-4 м. Києва, УДАІ МВС України в Полтавській області, Полтавської митниці ДФС, Київської митниці ДФС, УДВС ГЦЮ м. Києва, ДВС Бориспільського МУЮ, УДАІ ГУ МВС України в м. Києві. При надходженні відповідей буде прийнято рішення щодо повернення автомобіля згідно чинного законодавства.
09.08.2015 позивачу надійшов Висновок Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області відповідно до якого, встановлення обставин виставлення в розшук автомобіля направлено запити до відповідних інстанцій. При надходженні відповідей, вони будуть долучені до матеріалів перевірки та буде вирішено питання щодо повернення автомобіля.
12.11.2015 Департаментом режимно-секретного та документального забезпечення направлено за належністю до Національної поліції України звернення позивача за належністю.
27.11.2015 Національною поліцією України звернення надіслано за належністю до Головного управління НАПУ в Полтавській області для розгляду у межах компетенції. 18.05.2016 ГУ НП в Полтавській області на ім'я позивачки надано відповідь №1-88. У відповідності до зазначеної відповіді зазначено, що з приводу порушених питань з приводу утримання транспортного засобу з позивачем була проведена особиста зустріч, під час якої позивачу було роз'яснено правові підстави затримання автомобіля. Хоча в матеріалах справи, будь-яких доказів проведення такої зустрічі не міститься.
31.03.2017 позивачу надано Висновок начальника СВ Чутівського ВП ГУНП в Полтавській області у відповідності до якого зазначено, що для встановлення обставин виставлення в розшук автомобіля направлено запит до відповідної інстанції. При надходженні відповіді, вона буде долучена до матеріалів перевірки та буде вирішено питання щодо повернення вищевказаного автомобіля.
14.04.2017 Начальником Чутівського ВП ГУНП в Полтавській області повідомлено Позивача про те, що з метою встановлення можливості повернути автомобіль направлено запит до територіального сервісного центру №8044 РСП МВС м. Києва (Колишнє МРЕО- 4). При надходженні відповіді буде прийняте рішення щодо повернення автомобіля згідно чинного законодавства.
У зв'язку із отриманням зазначених відповідей. Позивачем подано скаргу на бездіяльність посадових осіб, підпорядкованих Національній поліції України.
03.11.2017 під №1-763 Управлінням превентивної діяльності ГУ НП в Полтавській області позивачу надано відповідь, без будь-якого правового обґрунтування, про те, що у зв'язку із скасуванням державної реєстрації транспортного засобу підстав для його повернення не вбачається.
Виходячи із детального правового аналізу відповідей державних органів, які містяться в матеріалах справи, колегією суддів не встановлено жодного правового обґрунтування підстав для скасування державної реєстрації транспортного засобу позивача, його затримання та утримання протягом тривалого часу (практично 4-х років).
При цьому, суд першої інстанції в своїй постанові, як на підставу скасування державної реєстрації транспортного засобу позивача послався на положення п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, наявність відомостей про те, що інформація про митне оформлення в режимі вільного використання на території України автомобіля позивача в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України станом на 03.02.2012 відсутня та надсилання службової телеграми УДАІ МВС України від 06.03.2012 № 4/8- 2569 щодо скасування реєстрації транспортних засобів.
Проте с такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови від 08.07.2015, порушено ряд норм матеріального права, а саме: ст.ст. 13,41 Конституції України, ст.ст. 321, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 37 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 6, 7, 8, 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», п.п. 1.1., 1.3., 3.3., 3.9., 3.11, 3.13 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2002 № 335 «Про затвердження Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України», Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».
Так, здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів та документів щодо підстав для скасування державної реєстрації транспортного засобу позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підставою для скасування реєстрації ТЗ є службова телеграма УДАІ МВС України від 06.03.2012 № 4/8-2569 щодо скасування реєстрації транспортних засобів надіслана у зв'язку із наявністю відомостей про те, що інформація про митне оформлення в режимі вільного використання на території України автомобіля позивача в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України станом на 03.02.2012 відсутня.
При цьому, на зазначену телеграму (від 06.03.2012 № 4/8-2569), як підставу скасування реєстрації ТЗ, посилаються усі відповідачі у даній справі.
Колегією суддів встановлено, що скасування державної реєстрації ТЗ відбулось після прийняття Висновку, затвердженого 24.03.2012 заступником начальника УДАІ ГУМВС України в м. Києві полковником міліції І.Б. Опанасенко, у відповідності до якого за результатами розгляду службової телеграми УДАІ МВС України №5077 від 12.03.2012 щодо прийняття рішення стосовно анулювання реєстрації транспортних засобів прийнято рішення про анулювання реєстрації ТЗ, в тому числі і автомобіля позивача.
При цьому, на службову телеграму №5077 від 12.03.2012 як на підставу скасування реєстрації ТЗ позивача не посилається жоден із відповідачів у даній справі. Належним чином засвідчена копія, як і власне копія службової телеграми УДАІ МВС України №5077 від 12.03.2012 в матеріалах справи відсутня та жодним як із первісних відповідачів, так і залучених осіб у справі під час апеляційного провадження залучена не була.
У зв'язку із чим, колегія суддів суду апеляційної інстанції не може пересвідчитись в тому, що в службовій телеграмі УДАІ МВС України №5077 від 12.03.2012 (саме на підставі якої УДАІ ГУМВС України в м. Києві прийнято висновок щодо скасування реєстрації ТЗ) в переліку транспортних засобів, реєстрація яких підлягала скасуванню, міститься і інформація про автомобіль марки «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, тобто автомобіль, який належить позивачу на підставі права приватної власності.
В матеріалах справи також відсутня і копія службової телеграми УДАІ МВС України від 06.03.2012 № 4/8- 2569, у зв'язку і чим суд апеляційної інстанції не може пересвідчитись і в тому, що у вказаній службовій телеграмі, а саме в переліку транспортних засобів, реєстрація яких підлягає скасуванню, міститься і автомобіль марки «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1.
Як первісні відповідачі, так і залучені сторони не скористались своїм правом на залучення копій вищевказаних службових телеграм, отже відповідачі вважаються такими, що не надали докази, на які останні посилаються як на підставу для скасування реєстрації ТЗ позивача.
Судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки зазначеному факту.
Окрім того, відповідно до положень п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в підрозділах Державтоінспекції, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, працівники підрозділів державтоінспекції оформляють у встановленому порядку необхідні документи та скасовують державну реєстрацію ТЗ.
Зазначеними правилами не встановлено перелік документів, який оформлюється працівниками ДАІ з метою скасування реєстрації ТЗ.
Проте виходячи із загальних положень норм чинного законодавства України та положень Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.11.2003 №1440 «Про затвердження Інструкції про організацію діловодства в системі МВС України», будь-які дії органів МВС, в т.ч. і ДАІ, оскільки останнє входить до системи органів МВС, здійснюються на підставі відповідних розпорядчих документів, серед переліку яких не міститься такого розпорядчого документу як Висновок, на підставі якого скасовано державну реєстрацію автомобіля позивача.
Жодних Наказів, Розпоряджень, Постанов, Рішень, які є розпорядчими документами, в контексті вищевказаної інструкції, ані первісними відповідачами, ані залученими третіми особами подано не було.
У зв'язку із чим колегія суддів приходить до висновку, що будь-якого документу розпорядчого характеру, який повинно було бути прийнято після складання висновку щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу, органами ДАІ прийнято не було.
Таким чином, зазначене свідчить про вчинення незаконних та протиправних дії Управлінням Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві щодо скасування реєстрації транспортного засобу позивача.
При цьому, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, судом першої інстанції, в супереч положенням Конституції України та нормам міжнародного права, фактично позбавлено позивача, як добросовісного набувача, права приватної власності на автомобіль, що є не допустимим і не припустимим, оскільки право приватної власності є непорушним та охороняється державою.
Так, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Конституції України, Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної, реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13,41 Конституції України).
Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані і у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Згідно статті 1 вищезазначеного протоколу, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно частини 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Зазначене свідчить, що купівля-продаж транспортного засобу передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу.
Аналогічна позиція встановлена в Постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-688цс15. Зокрема, судом зазначено, що продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу. (http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/ (documents)/15АD57D152053Е41С2257 F2В002АD40В).
Тому, виходячи із аналізу норм Цивільного кодексу України та вищезазначеної Постанови Верховного Суду України, моментом виникнення права власності на транспортний засіб є саме укладення договору-купівлі продажу та відповідне передання такого транспортного засобу його новому власнику.
Колегією суддів встановлено, що позивачем набуто право приватної власності на транспортний засіб на підставі біржової угоди, про що зазначено в технічному паспорті на транспортний засіб.
При цьому, відповідачами у справі визнається факт добросовісного набуття позивачем права приватної власності не автомобіль.
В свою чергу, згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» (в редакції 05.06.2003, що діяла на момент набуття ОСОБА_2 права власності на транспортний засіб), державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски.
Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
Відповідно до п. 3 Розділу «Загальні положення» вищезазначених Правил, в редакції від 07.05.2001, державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.
Пунктом 7 Правил встановлено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Пунктом 8 встановлено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінre, його вартості, яка провадиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку у порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Держпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна і має відповідні документи, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Такими документами можуть бути: довідка-рахунок за формою згідно з додатком №1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб; договори, в тому числі угоди, укладені на товарних біржах, та інші посвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, його марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів; довідка органу соціального захисту населення, який виділив автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортного засобу за формою згідно з додатком № 6 до цих Правил, виданий підприємством-виробником транспортного засобу чи його вузлів та агрегатів або підприємствами, які переобладнали чи встановили на транспортному засобі спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про відповідність конструкції транспортного засобу вимогам безпеки дорожнього руху, із зазначенням їх ідентифікаційних номерів та конкретного одержувача, скріплений підписом посадової особи підприємства і печаткою; посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу або його вузлів і агрегатів, що мають ідентифікаційні номери, в підрозділах ДАІ - для фізичних осіб, вантажна митна декларація - для юридичних осіб або належним чином оформлені довідка-рахунок та вантажна митна декларація (засвідчена митним органом копія) - для фізичних та юридичних осіб.
Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.
Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2002 № 335 «Про затвердження Інструкції про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстр реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України» встановлено порядок дії відповідних посадових осіб під час здійснення реєстрації транспортного засобу.
Пунктом 1.3. Інструкції встановлено, що власники ТЗ зобов'язані зареєструвати їх протягом десяти діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні документи, незалежно від їх технічного стану. Термін реєстрації може бути продовжено у разі неможливості власника транспортного засобу (хвороба, відрядження, інші поважні причини) вчасно її здійснити.
Згідно із п. 3.1. Інструкції, посадовими скобами РЕП ДАІ приймаються до розгляду письмові заяви власників ТЗ - фізичних а5о юридичних осіб, зразки яких наведено в додатках 1 і 2 до цієї Інструкції, щодо реєстрації, перереєстрації ТЗ, які можуть роздруковуватись за допомогою електронно-обчислювальної техніки. У заявах юридичних осіб обов'язково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, якій доручається провести оформлення ТЗ, та зразок її підпису, а на заяві ставиться підпис уповноваженої посадової особи (із зазначенням посади, ПІБ) та відбиток печатки юридичної особи.
Реєстрація ТЗ здійснюється на підставі заяви власника, документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання ТЗ, оцінку його вартості (для легкових автомобілів), відповідність конструкції ТЗ встановленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції, проводиться перевірка документів, які подаються до РЕП ДАІ для проведення реєстрації ТЗ (свідоцтво про реєстрацію ТЗ, технічний паспорт, документи про реєстрацію ТЗ, видані відповідними органами іноземної держави, відповідні документи Держмитслужби, довідки-рахунки, акти приймання-передачі ТЗ, договори купівлі-продажу, біржові угоди, інші документи, що підтверджують правомірність придбання ТЗ), за наявними базами даних АІС «Довідка-рахунок», «Митний документ», «Автомобіль», «Національний банк даних - «Автомобіль», «Документ», «АРМ-РОЗШУК».
Результати проведеної перевірки відмічаються на заяві і підписуються уповноваженою посадовою особою РЕП ДАІ (із зазначенням ПІБ, дати та часу проведення перевірки).
На підставі п. 3.9. Інструкції, після проведення всіх перевірок у заяву про реєстрацію ТЗ уповноваженою посадовою особою РЕП ДАІ, яка приймає рішення, вноситься чіткий письмовий запис про прийняте щодо реєстрації ТЗ рішення, яке підтверджується підписом із зазначенням ПІБ та дати.
Про проведену реєстрацію ТЗ, видачу і приймання реєстраційних та інших документів, які є підставою для реєстрації, а також номерних знаків робиться відповідний запис у книзі обліку зареєстрованих ТЗ (п. 3.11. Інструкції).
На підставі п. 3.13. Інструкції, на зареєстровані ТЗ РЕП ДАІ видаються реєстраційні документи, а також номерні знаки, що відповідають вимогам ДСТУ 3650-97 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови».
Факт отримання власником ТЗ або уповноваженою ним особою номерних знаків та реєстраційних документів підтверджується їх підписами в книзі обліку зареєстрованих ТЗ.
Первинна реєстрація автомобіля Позивачки здійснена 31.07.2003 Нікопольським МРЕВ УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
01.08.2003 Автомобіль на підставі заяви власника знято з обліку для реалізації на території України та 14.08.2003 у МРЕВ № 4 УДАІ ГУМВС України в м. Києві, після проведення усіх необхідних перевірок, зареєстровано транспортний засіб на ім'я позивача.
Таким чином, колегією суддів суду апеляційної інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2, з метою проведення державної реєстрації транспортного засобу, надано належні документи передбачені нормами чинного законодавства України, якими підтверджується факт набуття права власності на транспортний засіб, а відповідним підрозділом ДАІ за наявними базами даних АІС перевірено подані документи вимогам норм чинного законодавства України та проведено державну реєстрацію транспортного засобу, видано номерні знаки.
Отже, транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_2 належним чином та ОСОБА_2 правомірно набула право власності на транспортний засіб.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими б спростовувався факт незаконного набуття позивачем права власності на транспортний засіб.
Окрім того, в відповідності до аналізу наявних в матеріалах справи доказів, право власності позивача, як і саме факт належного придбання транспортного засобу та проведення належних реєстраційних процедур визнаються сторонами у справі.
В свою чергу, 12.03.2012 до управління ДАІ надійшла службова телеграма управління ДАІ МВС України про прийняття рішення про скасування реєстрації транспортних засобів у кількості 183 ТЗ, у тому числі й спірного автомобіля.
У телеграмі зазначено, що 17.12.2010 Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області виніс постанову про звільнення від кримінальної відповідальності колишніх посадових осіб Нікопольского МРЕВ при управлінні ДАІ Головного управління МВС в Дніпропетровській області у зв'язку із закінченням строків давності. Під час досудового слідства встановлено, що протягом 2003 року зазначені особи на підставі завідомо недостовірних відомостей зареєстрували в Нікопольському МРЕВ при управлінні ДАІ Головного управління МВС в Дніпропетровській області 183 ТЗ, у тому числі й вищезазначений автомобіль. Відповідно до інформації, отриманої від Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України, інформація про митне оформлення в режимі вільного використання на території України ТЗ в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України станом на 03.02.2012 відсутня.
Відповідно до абз. 3 п. 40 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 «Про затвердження Правій державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок. Транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами», у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в підрозділах Державтоінспекції, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, працівники підрозділів Державтоінспекції оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до органів внутрішніх справ для подальшого проведення перевірки. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до митних органів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
За результатами розгляду службової телеграми, 24.03.2012 Управлінням Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві прийнято рішення про скасування державної реєстрації Автомобіля, який значився у наданому переліку.
Як вбачається з матеріалів справи, фактів підроблення документів які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним або надання цих документів відповідачу для реєстрації автомобілю за позивачем, не встановлено.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивач не являється першим власником придбаного транспортного засобу, а тому скасування реєстрації транспортного засобу є явним порушенням права приватної власності позивача.
Так, згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, пильний погляд на право власності вторинного набувача через призму цитованого абзацу 3 пункту 40 вищезазначеного Порядку №1388 дозволяє констатувати можливість застосування вказаного абзацу виключно щодо першого власника транспортного засобу, і аж ніяк не до добросовісного набувача - вторинного власника, який набув транспортний засіб за відплатним договором відповідно до чинного законодавства.
З урахуванням того, що нині джерелами права України є норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) застосовується судами в контексті дотримання принципу верховенства права, необхідно надати належну правову оцінку на підходи практики Суду щодо втручання в право власності.
Згідно практики Європейського суду з прав людини «мирне володіння» означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у власності особи. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використовувати власність, або інших форм перешкоджання реалізації права власності що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади. Наприклад рішення суду Wiggins v. United Kindom Аррl. 7456/76 (1979).
В даному випадку, тривале утримання автомобіля позивача є прямим доказом безпідставного позбавлення державними органами права позивача користуватись та розпоряджатись своєю власністю - автомобілем.
Безперечно, такому осмисленню сприяє і рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v.Belgium) від 13.06.1979, яке справедливо наголошує, що «...право розпорядження є традиційним та фундаментальним аспектом права власності».
Окрім того, найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» {ВП, заява № 31107/96, п. 58, ЕСНК 1999-ІІ. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Sеrіеs А №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).
А тому, при тлумаченні абзацу 3 пункту 40 Порядку відправною точкою слід вважати положення частини 1 статті 64 Конституції України, яким акцентується, що конституційні права не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, та яким, по суті, волею законодавця встановлені мінімальні межі вказаної «еластичності». Поглибленню цієї ідеї сприяє той факт, що загальне правило ч.1 ст. 64 Основного Закону стосується, безперечно, і права приватної власності як права конституційного. А відповідно до ч. 4 статті 41 Конституції України право приватної власності с непорушним.
Отже, порушення права на мирне володіння майном матиме місце, зокрема, у випадках, коли особа хоч і не позбавлена належного їй на праві власності майна реr sе, однак її право користування чи розпорядження майном зазнає обмежень, які концептуально йдуть у розріз з правом на мирне володіння.
Практика Європейського суду з прав людини відзначає, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно має не лише, служити законній меті в інтересах суспільства, але і повинен бути збережений розумний баланс між використовуваними інструментами та тією метою, на котру спрямований будь-який захід, який обмежує право власності. Справедлива рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong, Lonnroth v. Sweden) від 23.09.1982).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73. Sеrіеs А № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50 Sеrіеs А № 98).
Інтегруючи наведені висновки ЄСПЛ до положення абзацу 3 пункту 40 Порядку, помітною постає відсутність справедливої рівноваги щодо вторинних власників транспортних засобів, що ставить під сумнів правомірність застосування обмежень права власності таких власників та створює передумови для висновку про неможливість застосування абзацу 3 пункту 40 Порядку щодо вторинних власників транспортних засобів.
Окрім того, виходячи із положень Податкового кодексу України та норм податкового законодавства, які діяли у 2003 році, на позивача як добросовісного набувача та вторинного власника транспортного засобу не можуть бути покладені митні платежі, оскільки позивач не є особою, яка здійснювала ввезення на митну територію України спірного транспортного засобу, та у позивача не виникало у зв'язку із цим жодного податкового обов'язку.
Разом з тим, положеннями Порядку № 1388 не передбачено такої підстави для скасування державної реєстрації транспортного засобу як відсутність в автоматизованих інформаційних системах даних щодо митного оформлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція встановлена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 10.04.2013 у справі К/9991/76032/12.
Інше ж тлумачення досліджуваної норми порушує одну з основних ознак права власності - абсолютність права власності, яка проявляється у праві власника здійснювати на власний розсуд, за своєю волею своє право власності, де обов'язком не зазіхати на чуже наділений кожен суб'єкт, а отже - й держава, а правам конкретного власника протистоїть обов'язок усіх і кожного утримуватися від вчинення дій, які могли б призвести до порушення цих прав.
Таким чином, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову фактично констатував правомірність позбавлення позивача права приватної власності, в т.ч. і право на мирне володіння майном - транспортним засобом, на підставі нормативного акту нижчої юридичної сили, ніж Закон, Конституція Держави та відповідна Конвенція.
Посилання суду першої інстанції на встановлення державними органами того факту, що підставою для скасування державної реєстрації належного вторинному власнику транспортного засобу є анулювання його попередньої реєстрації на підставі постанови слідчого прокуратури, якою підтверджено незаконність попередньої реєстрації (на підставі завідомо недостовірних відомостей - фіктивних документів, без сплати передбачених законодавством платежів та зборів) внаслідок протиправних дій службових осіб, яких притягувалось до відповідальності, зокрема, у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей), є безпідставним, оскільки на законного володільця, який набув право власності на транспортний засіб у встановленому законом порядку, положення абзацу третього пункту 40 Порядку не поширюється, адже вторинний власник не відповідає за неправомірні дії посадових осіб під час попередньої реєстрації спірного транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийнятих рішень щодо затримання та тривалого утримання автомобіля позивача, щодо скасування реєстрації транспортного засобу, належного позивачу на підставі права приватної власності.
Також відповідачами не було представлено суду доказів того, що позивачем надавались фіктивні або підроблені документи для реєстрації автомобіля.
Крім того, така державна реєстрація була проведена, про що видано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 і закріплено номерні знаки НОМЕР_1.
Колегія суддів зазначає, що функції Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в Полтавській області виконує Головне управління Національної поліції в Полтавській області, однак з боку Головного управління Національної поліції в Полтавській області жодних протиправних дій та бездіяльності стосовно позивача вчинено не було.
При цьому, з метою належного виконання судового рішення, суд вбачає за можливе покласти його виконання в певній частині саме на Головне управління Національної поліції в Полтавській області, з огляду на те, що повернення затриманого УДАІ МВС в Полтавській області автомобіля позивачу, належить до компетенції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, як територіального органу Національної поліції.
Отже, беручи до уваги той факт, що позивач, як добросовісний набувач, придбав вказаний автомобіль на законних підставах згідно біржової угоди, зареєстрував його належним чином в органах ДАІ, висновки, рішення та дії відповідачів щодо скасування державної реєстрації Транспортного засобу, його затримання та тривалого утримання є безпідставними та незаконними.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2015 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в м. Києві, Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Регіональний сервісний центр МВС в місті Києві, Регіональний сервісний центр МВС в Полтавській області про визнання скасування реєстрації, тимчасового затримання транспортного засобу неправомірними, зобов'язання поновити державну реєстрацію транспортного засобу та повернути його законному власнику задовольнити.
Визнати протиправними дії та рішення Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на підставі права приватної власності, зняття його з обліку, неповідомлення власника про такі дії та рішення.
Скасувати рішення Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на підставі права приватної власності.
Зобов'язати Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві поновити (здійснити) державну реєстрацію транспортного засобу «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на підставі права приватної власності та взяти його на облік, видати ОСОБА_2 відповідні документи на транспортний засіб «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2.
Визнати протиправними дії Управління Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо внесення даних щодо транспортного засобу «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на підставі права приватної власності, до пошукових систем МВС України, що призвели до тимчасового затримання транспортного засобу.
Визнати протиправним утримання Управлінням Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, а в подальшому Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області транспортного засобу «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2 на території Чутівського відділення ГУНП в Полтавській області.
Зобов'язати без будь-яких фінансових претензій та вимог вчинити дії щодо беззастережного та негайного повернення транспортні засобу «MERCEDEC-ВЕNZ» 1831L, 1999 року випуску, шасі № НОМЕР_2 ОСОБА_2 як добросовісному набувачу права приватної власності на транспортний засіб. Виконання судового рішення в цій частині покласти на Головне управління Національної поліції в Полтавській області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текс постанови виготовлено 21.05.2018.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна