22 травня 2018 року справа №805/4287/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Терзі Д.А.,
представника відповідача Богданова Р.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі №805/4287/17-а (головуючий у 1 інстанції Загацька Т.В.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо ненадання відповіді на запит від 03.11.2017 року про надання публічної інформації в передбачений законодавством строк;
-визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо надання неповної інформації на запит від 03.11.2017 року;
- зобов'язати Міністерство юстиції України надати відповідну інформацію на запит від 03.11.2017 року по суті запитуваних питань у повному обсязі;
- зобов'язати Міністерство юстиції України надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову зазначив, що 20.09.2017 року звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації: копій відеозаписів з камер відеоспостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою вул. Січових стрільців, 73 м. Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року.
Відповідач у відповіді на запит зазначив, що відеозапис за зазначеною адресою у вказаний період не здійснювався.
Тоді позивач 03.11.2017 року направив відповідачу уточнюючий запит про надання публічної інформації - повідомити причини та підстави не здійснення вищезазначеного відеозапису.
Відповідач надав відповідь на цей запит з порушенням строку надання відповіді та фактично не надав відповіді на запит позивача в повному обсязі по суті запитуваного питання.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо надання неповної інформації на запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року.
Зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути по суті запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року та надати відповідь.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Сторони не погодилися з судовим рішенням та подали апеляційну скарги
Обґрунтування апеляційної скарги відповідача.
Відповідач - Міністерство юстиції України посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Просить судове рішення скасувати в частині задоволення позову та в цій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування зазначив, що запитувана позивачем інформація в його заявах від 20.09.2017 року та від 03.11.2017 року щодо причин нездійснення відеозапису не належить до публічної в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а є зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Обґрунтування апеляційної скарги позивача.
Позивач ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить судове рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, а також зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що запитувана інформація від 03.11.2017 року не є публічною, тому відсутнє порушення відповідачем строків надання відповіді.
Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні заяви позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення. Тоді як у позивача наявні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду.
В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити його апеляційну скаргу, а скаргу позивача залишити без задоволення.
Суд заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_2 є громадянином України, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 8-9).
20.09.2017 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України з запитом на отримання публічної інформації, відповідно до якого просив надати копії відеозаписів з камер відео спостереження, розташованих в мармуровій залі на другому поверху будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул. Січових стрільців, 73 м.Київ, за період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року (а.с. 10).
За результатами розгляду запиту на отримання публічної інформації від 20.09.2017 року, Міністерством юстиції України позивачу надана відповідь від 18.10.2017 року №ПІ-ЮР-2020/1/20.5 «Щодо результатів розгляду звернення», згідно якої ОСОБА_2 поваідомлено, що відеозапис із камер відео спостереження, розташованих у мармуровій залі на другому поверсі будівлі Мінюсту за адресою: вул.Січових стрільців, 73, м.Київ не здійснювався, а тому надати копії відповідних відеозаписів не вбачається можливим (а.с.11).
ОСОБА_2 повторно звернувся до Міністерства юстиції України з запитом від 03.11.2017 року на отримання публічної інформації, відповідно до якого, керуючись ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив повідомити причини та підстави не здійснення у період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року відеозапису в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул.Січових стрільців, 73, м.Київ. Також просив повідомити про можливе навмисне знищення даних відеозаписів (а.с. 12).
За результатами розгляду другого запиту на отримання публічної інформації від 03.11.2017 року, Міністерством юстиції України позивачу надана відповідь від 16.11.2017 року №ПІ-ЮР-2392/6/20.5 «Щодо результатів розгляду запиту», згідно якої позивача повідомили, що відеозапис із камер відеоспостереження, розташованих у мармуровій залі на другому поверсі будівлі Мінюсту за адресою: вул. Січових стрільців, 73, м. Київ у період з 29.06.2017 року до 04.07.2017 року не здійснювався (а.с. 15).
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, прийшов до висновку, що запитувана позивачем 03.11.2017 року інформація не є публічною, тому відсутнє порушення права заявника на одержання саме публічної інформації. Однак, на звернення позивача відповідачем надана неповна інформація, що обумовлює задоволення позову в частині зобов'язання відповідача розглянути по суті запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року та надати відповідь.
Також суд першої інстанції відмовив визначити обов'язок відповідачу надати звіт про виконання судового рішення, оскільки таке зобов'язання не є необхідним у даній справі.
Оцінка суду.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі Закон №2939)
На підставі ч.1, 2 ст.1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформаці ї, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2939 доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Як визначено ст. 5 Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
На підставі ст. 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, метою інформаційного запиту відповідно до Закону №2939 є одержання попередньо створеної чи одержаної інформації.
Проте, звернення ОСОБА_2 від 03.11.2017 року свідчить, що воно потребує вчинення додаткових дій, а саме одержання роз'яснення.
На підставі ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст..3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення й передбачено обов'язок із прийняття та розгляду звернень, оформлених належним чином і поданих у встановленому порядку.
Згідно зі ст..19 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Отже, запит позивача від 03.11.2017 року за своїм змістом є зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином, враховуючи зміст звернення позивача від 03.11.2017 року, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що запитувана інформація не є публічною, тому в діях відповідача - у відповіді на запит від 03.11.2017 року, відсутнє порушення права заявника на одержання саме публічної інформації.
З огляду на приписи Законів України №2939 за «Про звернення громадян», змісту запиту позивача від 03.11.2017 року суд не приймає доводи апелянта-позивача про помилковість зазначеного висновку суду першої інстанції.
Вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у Міністерстві юстиції України (далі - Міністерство), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням визначені Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року № 1405/5 (далі Інструкція № 1405/5).
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 1405/5 документообіг Міністерства - це проходження документів в установі з моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.
На підставі пункту 10 розділу II Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 лютого 2017 року № 388/5 (далі - Порядок) реєстрація звернень громадян у Мінюсті здійснюється у день їх надходження.
Відповідь на запит позивача від 03.11.2017 року надана Міністерством юстиції України листом від 16.11.2017 року №ПІ-ЮР-2392/6/20.5 «Щодо результатів розгляду запиту», що підтверджується відправленням простою письмовою кореспонденцією 21.11.2017р..
Таким чином, термін розгляду звернення позивача від 03.11.2017 року, визначений Законом України «Про звернення громадян», відповідачем не порушено, а відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача в частині ненадання відповіді на запит від 03.11.2017 року в передбачений законодавством строк.
Щодо зобов'язання Міністерства юстиції України надати відповідну інформацію на запит від 03.11.2017 року по суті запитуваних питань у повному обсязі суд зазначає наступне.
На підставі ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, в тому числі, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Зміст запиту позивача від 03.11.2017 року свідчить, що ОСОБА_2 просив відповідача повідомити причини та підстави не здійснення у період з 26.06.2017 року до 04.07.2017 року відеозапису в мармуровій залі на другому поверсі будівлі Міністерства юстиції України за адресою: вул. Січових стрільців, 73, м. Київ, а також про можливе навмисне знищення даних відеозаписів.
Однак, відповідач у відповіді від 16.11.2017 року не повідомив причини та підстави нездійснення відеозапису, не зазначив відповідь на можливе навмисне знищення даних відеозаписів. Тобто ОСОБА_2 відповіді на запит від 03.11.2017 року фактично не отримав, а відповідачем надана неповна інформація на цей запит ОСОБА_2
Таким чином дії відповідача в цій частині є протиправними.
З огляду на те, що відповідач протиправно вчинив саме дії (надав неповну відповідь), тому підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання Міністерства юстиції України розглянути по суті запит ОСОБА_2 від 03.11.2017 року та надати повну відповідь.
Суд погоджується з доводами апелянта-відповідача, що запитувана інформація від 03.11.2017 року не є публічною, проте навіть на запит, який відповідає приписам Закону України «Про звернення громадян», відповідач зобов'язаний дати повну відповідь. Тобто суд першої інстанції правильно визначив обов'язок відповідачу розглянути по суті запит від 03.11.2017 року та надати повну відповідь.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання Міністерства юстиції України надати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб»єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу принципу офіційності суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, у тому ж кількісному і, якщо це можливо, персональному складі, а також у тому ж судовому засіданні, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, який програв справу і на якого покладено певні обов'язки, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Наведене свідчить, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, змістом ст. 382 КАС України визначено право, а не обов'язок суду, який ухвалив рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на обставини справи, зміст запиту від 03.11.2017 року, обов'язковість виконання судових рішень, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення відповідачу обов'язку подати звіт про виконання судового рішення.
Доводи апелянта-позивача про наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення є припущенням позивача, та не підтверджені жодними належними доказами.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а с удове рішення - без змін.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Крім того, при поданні апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір у розмірі 960 грн. Однак, відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений у більшому розмірі, ніж визначено законом, а саме в сумі 1920 грн (а.с. 101).
17.04.2018 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про повернення надміру сплаченої суми судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, підлягає поверненню ГТУЮ у Донецькій області Міністерству юстиції України судовий збір у розмірі 960 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 року відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 95) тому підлягає стягненню з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 960 гривень на розрахунковий рахунок ДСА України.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі №805/4287/17-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в адміністративній справі №805/4287/17-а - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 87557, АДРЕСА_1) судовий збір за подання апеляційної скарги, відстрочений до ухвалення судового рішення, в розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) гривень до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір" (стягувачем є Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Повернути Головному територіальному управлінню юстиції у Донецькій області Міністерства юстиції України ( ЄДРПОУ 34898944, юридична адреса: 84301, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3) судовий збір у розмірі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №329 від 30 березня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 22 травня 2018 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 22 травня 2018 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова