22 травня 2018 року справа № 392/1915/17
провадження 2-іс/811/4/18
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Маловисківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року (суддя Хилько Л.І.) у справі №392/1915/17 (провадження 2-іс/811/4/18) за позовом ОСОБА_1 до Маловисківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати постанову відповідача від 26.09.2017р. №1112/10912/10912/3 «Про припинення страхових виплат».
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржена постанова відповідача суперечить вимогам ст..46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою визначено вичерпний перелік підстав для припинення страхових виплат.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року позов задоволено. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що для припинення страхових виплат позивачу у відповідача не існувало правових підстав, які прямо визначені ст..46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку з чим оскаржену постанову не можливо визнати правомірною та обґрунтованою.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова не узгоджується з вимогами ст..46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З цього приводу заявник апеляційної скарги вказує на те, що стаття 46 вказаного Закону передбачає таку підставу для припинення страхових виплат як «в інших випадках, передбачених законодавством». Оскільки, Фондом у судовому порядку оскаржувалася правомірність видання позивачу документів, які стали підставою для призначення соціальних виплат, то, за позицією відповідача, існували правові підстави для припинення страхових виплат.
Справу розглянуто в письмовому провадженні з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою від 26.09.2017 р. №1112/10912/10912/1 позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 14 314,00 грн. (а.с.55).
Також, постановою від 26.09.2017 №1112/10912/10912/2 призначено щомісячну грошову виплату в розмірі 4 339,47 грн. з 09 серпня 2017 р. безстроково (а.с.56).
Однак, того ж дня, відповідачем винесено постанову про припинення виплат позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частку втраченого заробітку, (вид виплати 410, КЕКВ 2731.1) в розмірі 4 339,47 грн. та одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності, (вид виплати 427, КЕКВ 2732.1) в розмірі 14314,00грн. (а.с.57).
Правовою підставою припинення страхових виплати відповідачем зазначено статтю 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року № 1105-ХIV.
Правомірність та обґрунтованість рішення відповідача про припинення страхових виплат є предметом спору, який передано на вирішення суду.
За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що вичерпний перелік підстав для припинення страхових виплат визначено ст..46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно із ч.1 ст.46 вказаного Закону страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
З наданих відповідачем пояснень вбачається, що вирішуючи питання про припинення страхових виплат відповідач керувався п.6 ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Встановивши підстави для припинення позивачу страхових виплат, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив те, що така підстава для припинення страхових виплат як «в інших випадках, передбачених законодавством» вказує на те, що підстави для припинення страхових виплат можуть визначатися не лише цим Законом, а і іншим законодавством України. В той же час, приймаючи рішення про припинення страхових виплат, відповідач не зазначив положення іншого законодавства України, яке стало підставою для припинення страхових виплат.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що сам факт звернення відповідачем з позовом до суду про оскарження правомірності видання позивачу документів, які стали підставою для призначення страхових виплат, не визначається законодавством, як підстава для припинення страхових виплат.
Аргументи відповідача стосовно рішення суду від 14.12.2017р. №П/811/1342/17, яким визнано недійсним та скасовано уточнення до інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 від 04.04.2017р. №01-22-03/1412-17, суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, оскільки вказане рішення суду ухвалено після винесення оскарженої позивачем постанови, а відповідно не було підставою для її прийняття.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не було доведено правових підстав для припинення страхових виплат, а оскаржена постанова таких підстав не містить, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність та не обґрунтованість постанови відповідача від 26.09.2017р. №1112/10912/10912/3 «Про припинення страхових виплат».
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Маловисківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі №392/1915/17 (провадження 2-іс/811/4/18) - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст постанови складено 22.05.2018р.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк