16 травня 2018 року справа № 804/5872/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.,
суддів: Божко Л.А. Уханенка С.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадженя у місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року ( суддя О.В. Врона) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, 24 ДРПЧ Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку, -
Позивач звернувся з позовом в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ (з кадрових питань (особового складу) тривалого зберігання) Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області від 18.04.2017 року №192 про звільнення відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу із служби, у запас Збройних Сил, прапорщика служби цивільного захисту, ОСОБА_1, командира відділення 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії);
- поновити ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у званні прапорщика служби цивільного захисту на посаді командира відділення 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з 18 квітня 2017 року;
- стягнути з Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток, починаючи з дня, наступного після звільнення, 19.04.2017 року, до дня поновлення на роботі (з розрахунку на дату 07.12.2017) в розмірі 42312,80 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що оскаржуваним наказом його було протиправно звільнено зі служби в запас Збройних Сил України (у зв'язку з призовом на строкову військову службу). Згідно ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю України (надалі по тексту - КЗпП України) за працівниками, призваними на строкову військову службу до дня фактичної демобілізації зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток. Таким чином, звільнення вважає таким, що не відповідає вимогам закону і порушує трудові права позивача, наказ про його звільнення зі служби є незаконним і був виданий передчасно, тому підлягає скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ (з кадрових питань (особового складу) тривалого зберігання) Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області від 18.04.2017 року №192 про звільнення відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу із служби, у запас Збройних Сил, прапорщика служби цивільного захисту, ОСОБА_1, командира відділення 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії);
Поновлено ОСОБА_1 на службі цивільного захисту у званні прапорщика служби цивільного захисту на посаді командира відділення 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області з 19 квітня 2017 року;
Стягнуто з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток, починаючи з дня, наступного після звільнення, 19.04.2017 року, до дня поновлення на роботі в розмірі 41963,33 грн. без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі відповідача вказує на те , що дія КЗпП України не поширюється на позивача, оскільки він проходив службу на контрактних умовах і його правовий та соціальний статуси регулювались відповідними законами та підзаконними актами, зокрема Кодексом цивільного захисту, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового та начальницького складу, Законом України "Про Дисциплінарний статут служби цивільного захисту". КЗпП України регулюються лише трудові відносини працівників органів і підрозділів цивільного захисту, яким не присвоєні спеціальні знання. Позивачу було присвоєно спеціальне звання - прапорщик служби цивільного захисту, останній обіймав посаду командира відділення 24 державної пожежно-рятувальної частини (далі - ДПРЧ) Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області. Окрім цього, зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами настання в Україні особливого періоду саме в період виникнення спірних правовідносин.
Відповідач також звернувся з заявою про поворот виконання рішення суду відповідно до статті 380 КАС України
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити постанову без змін, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Сторони в судове засідання не з'явились. Відповідно до ст. 311 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено,що прапорщик цивільного захисту ОСОБА_1 з 06 березня 2017 року працював на посаді командира відділення 24 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (24 ДПРЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області), що підтверджується копією Довідки ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області № 27/11-17 від 03.04.2017 року (а.с.7 т.1).
Повісткою Військового комісара Царичанського ОРВК ОСОБА_1 повідомлено, що його призвано на строкову військову службу (а.с.9 т.1).
Наказом з кадрових питань (особового складу) тривалого зберігання ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 18.04.2017 року №192 звільнено відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу із служби, у запас Збройних Сил, прапорщика служби цивільного захисту, ОСОБА_1, командира відділення ДПРЧ ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 9 (у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За всіма громадянами, які призвані під час мобілізації на військову службу, гарантовано зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Одночасно вони отримують грошове забезпечення як військовослужбовці.
Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей", та інших нормативно-правових актів.
Згідно частини другої, третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (зміни внесені Законом України від 27.03.2014 року №1169-VII, які набрали чинності з 01.04.2014 року)
Також, внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме: встановлено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції і бере до уваги доводи заявника апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини регламентовані Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013р.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.106 Кодексу цивільного захисту України контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призивної комісії.
Згідно з пп.9 п.176,179 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту: у зв'язку з призовом на строкову військову службу на підставі рішення районної (міської) призовної комісії. У випадках, передбачених підпунктом 9 пункту 176 цього Положення, особи рядового і начальницького складу, які відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають призову на строкову військову службу, звільняються із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.
Статтею 39 Законів України «Про військовий обовязок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ч.3 ст.119 Кодексу Законів про працю за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Таким чином, за працівником, призваним на строкову військову службу зберігаються гарантії передбачені ч.3 ст.119 КЗпП тільки, коли призов на військову службу відбувся під час мобілізації.
Указом Президента України від 15.01.2015р. № 113 оголошено протягом 2015р. часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом, яка закінчилась у серпні 2015 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач був прийнятий на службу цивільного захисту за контрактом в ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області у відповідності до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2013 року №593 "Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ".
Під час проходження позивачем служби цивільного захисту, його було призвано 18.04.2017 року на військову строкову службу Царичанським ОРВК та відправлено на збірний пункт в складі команди 7016, про що вказано в повістці від 12.04.2017 року та витязі з книги протоколів засідань призовної комісії Царичанського району від 03.04.2017 року протокол №1. Також, про зазначене повідомлено керівника ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області (лист №925 від 24.04.2017 року).
Після вищевказаного повідомлення, керівником ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області було видано наказ від 18.04.2017 року №192, яким позивача було звільнено у зв'язку з призовом на строкову військову службу.
Таким чином, відповідачем виконані вимоги чинного законодавства щодо звільнення особи із служби цивільного захисту у триденний строк з дня надходження до відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту рішення районної (міської) призовної комісії про призов цієї особи на строкову військову службу.
Посилання суду першої інстанції, та представника позивача, що за всіма громадянами, які призвані під час мобілізації на військову службу, гарантовано зберігаються місце роботи, посада, середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності. Одночасно вони отримують грошове забезпечення як військовослужбовці.
Військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, внаслідок чого на них розповсюджуються пільги, передбачені Законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей", та інших нормативно-правових актів.
Згідно частини другої, третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності (зміни внесені Законом України від 27.03.2014 року №1169-VII, які набрали чинності з 01.04.2014 року)
Також, внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, а саме: встановлено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.
Відповідно до ст.119 КЗпП України - за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічне зазначено і у ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками, оскільки, позивач був при званий не під час мобілізації, а на строкову військову службу.
Посилання представника позивача на рішення Вищого адміністративного суду є безпідставними, оскільки , позивачі по даним справам проходили службу за контрактом, а не були призвані на строкову військову службу.
Таким, чином, суд апеляційної інстанції, вважає, що судом першої інстанції неповно було встановлено обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права.
Щодо заяви відповідача про поворот виконання рішення, суд апеляційної інстанції, вважає, що вона не підлягає задоволенню на підставі статті 381 КАС України , якою встановлені особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ.
Згідно зі ст. 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 321, 381 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - задовольнити .
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нову.
У позові ОСОБА_1 відмовити.
У задоволенні заяви про поворот виконання рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду в строк 30 днів.
Повний текст постанови складено 21.05.2018 року.
Головуючий суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: С.А. Уханенко