Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/603/18
Провадження № 2/273/297/18
22 травня 2018 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань Макарчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до Баранівської міської ради про визнання права власності на спадковий будинок,-
В травні 2018 року ОСОБА_2 (далі також позивач) звернулася до суду з позовом до Баранівської міської ради (надалі також відповідачі) про визнання права власності на спадковий будинок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іванівка Баранівського району Житомирської області помер спадкодавець ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.
17.11.2005 року спадкодавець залишив заповіт, яким заповів ОСОБА_2, все своє майно, а тому, спадщина відкрилась за заповітом.
Згідно довідки архівного сектору Баранівської РДА від 10.11.2017 року №135-Т з ним на день смерті проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_4, яка на день смерті спадкодавця була пенсіонеркою та мала право на обов'язкову частку у спадщині, але заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини вона не подавала, а тому, вона вважається такою, що спадщину не прийняла.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про її смерть.
У жовтні 2017 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадковий будинок, але нотаріус 10.10.2017 року відмовіла йому у видачі такого свідоцтва у зв'язку з тим, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на цей будинок.
З огляду на викладене позивач вирішив звернутися до суду із вказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, щоб розгляд справи здійснювали без його участі.
Баранівська міська рада подала до суду заяву згідно якої позовні вимоги визнає, а розгляд справи просить здійснювати без участі її представника.
Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2ст.247 ЦПК України.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, що відповідає приписам ч. 2ст. 200 ЦПК України.
Суд, розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 5).
За житяя 11.11.2005 р. він склав заповіт на користь ОСОБА_2 (а.с. 4).
Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_2 спадщину після померлого прийняв у межах строку встановленого законом (а.с. 33).
Однак, не зважаючи на викладене, 10.10.2017 року отримав постанову нотаріуса №1138/02-14 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_3 на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с. 12).
Повідомленням КП «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» засвідчено той факт, що дійсно право власності на будинок № АДРЕСА_1 за померлим ОСОБА_3 не зареєстровано (а.с. 9).
Таким чином, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК, що відповідає приписам пункту 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
Окрім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказав, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннямиЦК УРСР1963 року. Законом України "Про власність".Законом України від 7 грудня 1990 року № 533- XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.
Таким чином, будівництво будинку та надвірних споруд було завершено до набрання чинностіЦивільним кодексом Українив редакції 2003 року. Тому враховуючи те, що відповідно до п. 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українив редакції 2003року Цивільний кодексузастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, то для встановлення виникнення права власності у спадкодавця на зазначене майно слід керуватися нормами, що діяли на момент завершення будівництва, тобтоЦК УРСРв редакції 1963 року.
Стаття 100 ЦК УРСР 1963 рокувизначала, що громадяни могли мати у власності житловий будинок. НормиЦК УРСРв редакції 1963 року не передбачали обов'язкову державну реєстрацію нерухомого майна.
За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.
Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
При цьому, судом встановлено, що згідно записів у погосподарських книгах за1980-2010 роки за ОСОБА_3 рахується житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Таким чином, судом встановлено, що вказаний вище будинок було побудовано відповідно до норм чинного на той час закондавства, а тому, він може бути об'єктом спадкування.
Відповідно до ч. 1ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1297 ЦК Українивстановлюється обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, звернутись до нотаріальної контори за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно дост. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ізст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.
Враховуючи той факт що позивач дійсно є спадкоємцем померлого та прийняв спадщину в порядку і в строки передбачені ст.ст.1268,1270 ЦК України, з огляду на неможливість іншим чином оформити право власності на нерухоме майно спадкодавця у зв'язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку, що в даному випадку вимоги про визнання за позивачем права власності на спадкове майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,7,8,10,11,12,13,83,247,258,259,263,265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем м. Єнакієве Донецької області, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1, як за спадкоємцем за заповітом, право власності на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Іванівка Баранівського району Житомирської області спадкодавця ОСОБА_3, а саме: на житловий будинок за АДРЕСА_1 та на всі надвірні будівлі: веранду «а», ганок №1, сарай «Б», вбиральню «В», навіс «Г», сарай «Д», сарай «Е», колодязь №2, огорожу №3,ворота №4.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Є.А. Новицький