Справа № 825/1023/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кашпур О.В.
21 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (в особливий період польова пошта НОМЕР_2 ) (представник Сидоренко В.В., довіреність б/н від 05.01.2018 року) про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (в особливий період польова пошта НОМЕР_2 ) про:
- визнання за ним права займатися юридичною діяльністю та права на призначення на військові посади відповідно до отриманої освіти обіймати посаду керівника юридичної служби підприємства, установи;
- визнання дій командування військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 щодо усунення ОСОБА_1 від виконання обов'язків помічника командування полку з правової роботи начальника юридичної групи - протиправними;
- зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 визнати право позивача обіймати посаду помічника командира полку з правової роботи (юрисконсульта) начальника юридичної групи;
- зобов'язання внести зміни до п. 5 Наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.08.2015 № 206 в такій інтерпретації “На майора ОСОБА_1 - заступника начальника циклової комісії загальновійськових дисциплін зі службовою необхідністю, за його згодою покласти обов'язки помічника командира полку з правової роботи начальника юридичної групи на період відпустки по догляду за дитиною по досягнення - трирічного віку старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_2 ”.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року позовна заява була залишена без руху.
Судом першої було запропоновано усунути недоліки шляхом подання власного письмового підтвердження, клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин такого пропуску, належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви та зазначення про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, квитанції про сплату судового збору, а бо доказу наявності пільг щодо сплати судового збору протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії командира військової частини НОМЕР_1 , щодо усунення його від виконання службових обов'язків помічника командира полку з правової роботи та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2017 про усунення його від виконання обов'язків помічника командира полку з правової роботи начальника юридичної групи;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 вчинити певні дії, щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника командира полку з правової роботи начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_3 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 виробити та направити вище стоячому командуванню для призначення його на посаду помічника командира полку начальника юридичної групи військової частини НОМЕР_1 з присвоєнням спеціального військового звання.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву зазначив, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, а підстави, вказані ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження були визнані судом неповажними.
Колегія суддів зазначає, що позивачем на виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
За змістом означеного клопотання, позивач просить визнати строк подання адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 “Про неправомірну діяльність командування військової частини НОМЕР_1 польова пошта НОМЕР_2 та визнання його права займатися юридичною діяльністю та обіймати певні посади військової частини НОМЕР_1 ” не пропущеним або пропущеним з поважних причин. В разі визнання строку пропущеним з поважних причин просить суд поновити строк подання адміністративного позову.
В обґрунтування поважності причин пропуску позивачем місячного строку звернення до суду про визнання протиправними дій відповідача щодо усунення його від виконання службових обов'язків та скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 31.03.2017 позивач зазначає, що ним вживалися дії щодо вирішення питання в досудовому порядку.
Зокрема позивач визнає, що його дійсно усунено від виконання службових обов'язків 31.03.2017 та направлено в зону дії антитерористичної операції. Після повернення з відрядження позивач звертався до командування із рапортом 22.05.2017 про призначення його до виконання обов'язків помічника командира військової частини з правової роботи військової частини польова пошта НОМЕР_2 . Також позивач звертався до відповідача із зверненням від 26.06.2017 про скасування наказу про усунення його від виконання обов'язків помічника командира полку з правової роботи.
Крім того, позивач вважає, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку він 06.12.2017 направив звернення відповідно до вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації” до вищого командування - командира військової частини НОМЕР_4 та на адресу військового прокурора Центрального регіону України.
Позивачем також повторно 19.01.2018 було направлено звернення у вигляді заяви про протиправність дій з боку командування військової частини НОМЕР_1 та скасування атестації. Відповідь на зазначені звернення від Військової частини НОМЕР_4 позивачем отримано 22.02.2018 і саме з цього моменту вважає, що починається строк на судове оскарження наказу від 31.03.2017.
Позивач вважає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 20 Закону України “Про доступ до публічної інформації” час коли відбулось порушення його прав, свобод та інтересів настав 22.02.2018, останнім днем строку звернення до суду є 21.05.2018.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на час усунення позивача від виконання службових обов'язків 31.03.2017) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас ч. 4 ст. 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
З аналізу наведених норм вбачається, що строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є спеціальним строком, який обмежується місячним терміном. В разі, якщо законодавство передбачає досудове врегулювання спору то строк звернення до суду відраховується від моменту вручення рішення за результатами розгляду скарги або дня звернення до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою.
Пунктом 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/200 усунення військовослужбовців від виконання службових обов'язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, позивач наділений альтернативним правом звернення або до старшого командира або правом звернення до суду з оскарженням наказу про усунення від виконання службових обов'язків.
При цьому Дисциплінарний статут Збройних Сил України передбачає місячний термін для подання скарги. Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач після повернення з відрядження в зону АТО, а саме 22.05.2017 подав рапорт Командиру військової частини польова пошта НОМЕР_2 (В/ч НОМЕР_1 ) про безпідставність його усунення від виконання службових обов'язків, отже, позивач 22.05.2017 знав про те, що його відсторонено від виконання службових обов'язків 31.03.2017.
Згодом, 26.06.2017, ОСОБА_1 подав звернення, знову ж таки на ім'я командира В/ч НОМЕР_1 , а не на ім'я старшого командира, у порядку Закону України “Про звернення громадян”.
Зазначене свідчить про те, що позивач фактично не звертався за оскарженням наказу про його усунення від виконання службових обов'язків в порядку передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 06.12.2017 подав заяву, адресовану військовому прокурору Деснянського гарнізону, Головному військовому прокурору Центрального регіону, командиру Військової частини НОМЕР_4 із проханням надати допомогу у вирішенні питань, пов'язаних з протиправними діями командування частини, щодо безпідставного усунення його від виконання службових обов'язків помічника командира полку з правової роботи.
Повторно позивач з такою ж заявою звернувся 19.01.2018 до Головного військового прокурора Центрального регіону та командира Військової частини НОМЕР_4 . В обох заявах позивач посилається на норми Закону України “Про звернення громадян” та просить надати йому допомогу у вирішенні питання.
Таким чином, означені листи не є скаргами на наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2017 про усунення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків відповідно в розумінні Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Всі наведені заяви були подані позивачем після спливу місячного терміну для оскарження наказу до старшого командира, що передбачений ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Та оскільки вищенаведені заяви до старшого командира (військової частини НОМЕР_4 ) не містять вимог про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 про усунення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків вони не можуть вважатися скаргами в розумінні Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було дотримано місячного строку на подання скарги до старшого командира на наказ безпосереднього командира, у зв'язку з чим не дотримано місячного строку звернення до суду, що був передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України, та передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Водночас, посилання позивача на те, що він скористався досудовим порядком врегулювання спору є безпідставними, оскільки матеріали справи не свідчать про те, що позивач звертався до старшого командира із скаргами та проханням скасувати наказ про усунення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків в розумінні ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи або неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку