Справа № 216/2813/15-ц 22-ц/774/683/К/18
16 травня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 216/2813/15-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Гладиш К.І.
сторони:
позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2015 року, яке постановлено суддею Мазурчаком В.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, -
В травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31.08.2007 року, посилаючись на те, що 31.08.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 20000 доларів США на термін до 30.08.2017 року та зобов'язаний був погашати заборгованість в період сплати.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором № KRKRGA00150945 від 31.08.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за укладеним кредитним договором, в частині повернення отриманих в кредит грошових коштів, утворилася заборгованість у розмірі: 10034,06 доларів США, яка складається з: 8761,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 522,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,32 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина); 477,31 доларів США - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Заочним рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2015 року позовні вимоги позивача задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31.08.2007 року в розмірі 10034,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 27.03.2015 року складає 235900,75 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2359,01 грн.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 грудня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що вимога банка про стягнення суми боргу у розмірі 8761,76 доларів США є необґрунтованою та значно завищеною, оскільки станом на 28.11.2014 року загальна сума боргу за кредитом складала 7883 доларів США, тобто була значно меншою. Апелянт вважає, що строк дії поруки є припиненим, оскільки заборгованість за кредитним договором виникла 29.10.2014 року, а з позовом до суд позивач звернувся 06.05.2015 року, тобто через 6 місяців 5 днів.
Крім того вважає, що позивачем не було надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можна було б встановити отримання ОСОБА_5 саме зазначеної у позові суми кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_6.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_7, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого являється ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір згідно якого останній отримав кредит в розмірі 20000 доларів США на термін до 30.08.2017 року та зобов'язаний був кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором № KRKRGA00150945 від 31.08.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого являється ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки.
Попри взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків у встановленні кредитним договором терміни, відповідач не виконує, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 наявна заборгованість за кредитом.
Станом на 27 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком становить 10034,06 доларів США, яка складається з: 8761,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 522,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,32 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина); 477,31 доларів США - штраф (процентна складова).
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині солідарного стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 в розмірі 10034,06 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості за Кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31.08.2007 року, що надає позивачу право на стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 526 ЦК України встановлюється обов'язок виконання зобов'язання належним чином у відповідності до умов договору, цивільного кодексу та інших нормативно-правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Порука - це спеціальний додатковий захід майнового характеру, який спрямований на забезпечення належного виконання основного зобов'язання.
Зі змісту статті 553 ЦК України випливає, що обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування та пені відповідно до вищенаведених умов договору, суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та ст.553 ЦК України, й умов кредитного договору, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог банку в частині соліданого стягнення боргу з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у розмірі 10034,06 доларів США, яка складається з: 8761,76 доларів США - заборгованість за кредитом; 522,04 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 200 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62,32 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,63 доларів США - штраф (фіксована частина); 477,31 доларів США - штраф (процентна складова).
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що строк дії поруки є припиненим, оскільки заборгованість за кредитним договором виникла 29.10.2014 року, а з позовом до суд позивач звернувся 06.05.2015 року, тобто через 6 місяців 5 днів, з огляду на наступне.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2015 року (а.с.9) позивач звернувся до відповідачів з вимогою про досудове врегулювання спору, згідно матеріалів справи, з даним позовом ПАТ КБ «ПривтБанк» звернувся до суду у 06 травня 2015 року (а.с.2), тобто в межах строку дії поруки та доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша та третя статті 264 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Однак, матеріали цивільної справи не містять заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, що є підставою для його застосування, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що станом на 28.11.2014 року загальна сума боргу за кредитом складала 7883 доларів США, тобто була значно меншою, оскільки розмір саме такої заборгованості відповідачем ОСОБА_3 по справі не доведено, натомість, згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № KRKRGA00150945 від 31.08.2007 року, який перевірено колегією суддів і з яким колегія погоджується, встановлено, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 27.03.2015 року становить 10034,06 доларів США,
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що позивачем по справі не було надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можна було б встановити отримання ОСОБА_5 саме зазначеної у позові суми кредиту, оскільки згідно копії заяви на видачу готівки № 1 від 31 серпня 2007 року відповідачу ОСОБА_2 було надано кредитині кошти в розмірі 20 000 доларів США, про що в графі «підпис отримувача» відповідач ОСОБА_2 поставив підпис (а.с.32).
Разом з тим, суд першої інстанції, в порядку розподілу судових витрат допустив їх солідарне стягнення, що діючим законодавством не передбачено.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду в частині стягнення судових витрат, стягнувши судові витрати понесені позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з позовною заявою, які складаються з судового збору у розмірі 2359,01 грн. з відповідачів у рівних частинах.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права та скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Заочне рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 вересня 2015 року скасувати в частині стягнутих судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2359 (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн. 01 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: