22 травня 2018 року Чернігів Справа № 825/1748/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання дій щодо невиплати компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік протиправними та зобов'язання виплатити компенсацію за невикористану відпустку і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що при звільненні йому було виплачено лише компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік, проте за невикористану відпустку за 2013 рік компенсація проведена не була. З цих підстав позивач звернувся до відповідача та згідно з відповіді останнього така компенсація передбачена лише за поточний рік звільнення з посади.
Відповідач на адресу суду у встановлені строки направив відзив, в якому позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити повністю, оскільки позивач не має права на грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2013 рік, оскільки ні Порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013р. № 593, ні Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України 23.04.2015 №475, а ні Кодексом цивільного захисту України не передбачена грошова компенсація за невикористані відпустки минулих років при звільненні. Таким чином, враховуючи, що позивач не мав права на компенсацію за невикористану відпустку за 2013 рік, то і затримки в розрахунку з позивачем не відбулось, а відтак і стягнення середнього заробітку задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 15.08.2004 року проходив службу в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України та наказом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області № 361 від 18.10.2017 позивача звільнено зі служби цивільного захисту в запас за станом здоров'я та виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 23.10.2017.
При звільненні позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за поточний рік (2017).
Вважаючи, що позивач має право на компенсацію за невикористану відпустку за 2013 рік, ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача щодо надання роз'яснень причин невиплати компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік.
Листом від 15.02.2018 № 07-05/811 управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області позивача повідомило про те, що компенсація відпустки за 2013 рік виплаті не підлягає, оскільки Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України 23.04.2015 №475 передбачає виплату грошової компенсації відпустки лише за поточний рік звільнення з посади.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Так, відповідно до ч. 2 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» наказом МВС України 23.04.2015 №475 затверджена Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Відповідно до п. 24 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Кодексом.
В силу п. 25 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України, у рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Відповідно до п. 28 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України у разі звільнення особи рядового і начальницького складу цивільного захисту із служби (крім звільнення через службову невідповідність, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення спеціального звання чи позбавлення права обіймати певні посади, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", у зв'язку з позбавленням спеціального звання в дисциплінарному порядку, а також у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту особою рядового і начальницького складу) та невикористання ними щорічної основної відпустки за їх бажанням надається невикористана відпустка з наступним звільненням їх із служби.
Тобто, з аналізу положень ст. 129 Кодексу цивільного захисту України вбачається, що особам рядового та начальницького складу цивільного захисту, які звільняються зі служби за станом здоров'я, у рік звільнення та у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Дана норма кореспондується із положеннями ст. 83 Кодексу законів про працю України та ст..24 Закону України «Про відпустки», якими визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.08.2015 р. по справі № К/800/8304/15, та в постанові від 05.03.2015 р. по справі № К/800/47424/14.
Отже, порядок та умови проведення грошових виплат при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюються спеціальним законодавством.
Разом з тим, нормами спеціального законодавства не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні вказаних осіб (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Стаття 116 Кодексом законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Таким чином, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
В день звільнення ОСОБА_1 компенсація була виплачена йому лише за невикористані дні щорічної відпустки за 2017 рік, що не заперечується відповідачем.
З огляду на вищевикладені норми права, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання компенсації за невикористану відпустку, а тому, позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013 рік, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зважаючи на норми, що передбачають право позивача на середній заробіток за час затримки розрахунку, суд звертає увагу, що він підлягає нарахуванню за весь час затримки по день фактичного розрахунку, проте розрахунку з позивачем як на час звернення до суду так і на момент винесення рішення не проведено.
Враховуючи вказане, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (проспект Миру, 190а, м. Чернігів,14037, ЄДРПОУ 38590042) щодо невиплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) компенсації за невикористану відпустку за 2013 рік - визнати протиправними.
Зобов'язати Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2013 рік та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення складено у повному обсязі 22.05.2018.
Суддя Ю. О. Скалозуб