№ справи: 754/9171/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4236/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
17 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів -Чобіток А.О., Ящук Т.І.,
при секретарі - Шепель К.В.
розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про заміну заходу забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року,
встановив:
у липні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила розірвати договір позики, укладений між нею та ОСОБА_3 та стягнути з нього на її користь заборгованість в розмірі в розмірі 24 963 дол. США, а з ОСОБА_6 стягнути на її користь 37 дол. США.
Також позивач просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_3 земельні ділянки та жилий будинок, а також грошові кошти на особистих рахунках.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 серпня 2017 року заяву було задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ОСОБА_3 земельну ділянку площе 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У березні 2018 року представник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну заходу забезпечення позову, у якій просив суд скасувати арешт земельної ділянки та житлового будинку та забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площе 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: Київська обл.., Макарівський район, с. Вільнянська, посилаючись на те, що вартість майна, на яке було накладено судом арешт значно перевищує розмір заборгованості, заявлений позивачем при зверненні до суду.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року заяву було задоволено, замінено захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 04 серпня 2017 року, накладено арешт на земельну ділянку площе 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: Київська обл.., Макарівський район, с. Вільнянська та належить ОСОБА_3
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2017 року позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2. Також позивач просила накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на особистих рахунках відповідача.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 04 серпня 2017 року заяву було задоволено частково, накладено арешт на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Звертаючись до суду із заявою про заміну заходу забезпечення позову, представник відповідача посилалась на те, що вартість майна, на яке судом було накладено арешт, значно перевищує розмір позовних вимог, а тому просив замінити такі заходи накладенням арешту лише на земельну ділянку, вартість якої становить 849 450 грн., тоді як розмір позовних вимог становить 25 000 дол. США, що еквівалентно 650 441 грн.
Задовольняючи заяву про заміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вжиті ухвалою суду заходи забезпечення позову не є співмірними заявленим вимогам та замінив арешт земельної ділянки та будинку на арешт лише земельної ділянки. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з таких підстав.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, позов забезпечується шляхом: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Частиною 1 ст. 156 ЦПК України визначено право суду допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи.
Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що при зверненні до суду із заявою про заміну заходів забезпечення позову представником відповідача ОСОБА_3 не було наведено іншого виду забезпечення позову, ніж той, який було застосовано судом. Зі змісту заяви вбачається, що відповідач не погоджується з ухвалою суду про забезпечення позову в частині накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та просить його скасувати, що не є заміною одного виду забезпечення позову іншим в розумінні ст. 156 ЦПК України.
В п. 4 постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. №9 дано роз'яснення про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції в ухвалі від 04 серпня 2017 року виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.
Виділені матеріали справи свідчать про те, що представник відповідача звертався до суду із апеляційною скаргою на дану ухвалу, однак апеляційне провадження було закрито у зв'язку з відмовою апелянта від своїх вимог.
Однак, відповідач ОСОБА_3 не позбавлений права звернутись до суду із вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на жилий будинок відповідно до положень ч. 1 ст. 158 ЦПК України.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні заяви про заміну заходу забезпечення позову - відмовити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про заміну заходу забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2018 року.
Головуючий
Судді