АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа 752/429/1-ц Головуючий у першій інстанції - Колдіна О.О.
апеляційне провадження № 22-ц/796/3645/2018 Доповідач Заришняк Г.М.
16 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко Анжела Миколаїівна про визнання правочинів недійсними, -
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Головне управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус КМНО Васютенко А.М. про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування позову вказував, що він зареєстрований та проживав разом з матір'ю - ОСОБА_6, в квартирі АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала останній на праві приватної власності. З осени 2009 року ОСОБА_6 часто хворіла, перенесла 4 інсульти і ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
Зазначав, що з метою оформлення спадкових прав він звернувся до відповідачки ОСОБА_3 про отримання правовстановлюючих документів на вказану квартиру, однак вона йому повідомила, що зазначена квартира була подарована їй матір'ю ще в 2010 р., а тому дане нерухоме майно не входить до складу спадщини.
Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, він дізнався про те, що в лютому 2010 р. ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого заповідала все своє майно ОСОБА_3
Крім того, йому стало відомо про те, що 23.02.2010 р. ОСОБА_6 видала довіреність на ім'я ОСОБА_4 на право управління і розпорядження гаражем НОМЕР_1 за адресою: м.Київ, вул. Качалова, 6а в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Відрадний-1».
Позивач вважає зазначені правочини недійсними, оскільки за своїм станом здоров»я після перенесених хвороб його мати не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 23.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М.., визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 06.03.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М., за реєстровим № 1110, визнання недійсною довіреності на право управління і розпорядження гаражним боксом НОМЕР_1 в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Відрадний-1» по вул. Качалова 6-а в м. Києві від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_4 від 23.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року в задоволенні позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2. посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідачка ОСОБА_3, її представник, відповідач ОСОБА_4 та третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним.
Представник третьої особи - Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з»явився, в поданих письмових поясненнях до апеляційної скарги просив розглянути справу у відсутність представника Головного управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті ( ч.1 ст.1233 ЦК України).
Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Частинами 1 та 2 ст. 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 23.02.2010 р. ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого вона заповідала все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, своїй доньці - ОСОБА_3 Даний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 292. Як свідчить текст заповіту, до його підписання заповіт був прочитаний та власноручно підписаний заповідачем. Під час складання заповіту нотаріусом була встановлена особа заповідача та перевірена її дієздатність.
Окрім того, 03.06.2010 р. між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, на підставі якого ОСОБА_6 подарувала доньці належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1110.
Зі змісту договору вбачається, що дарувальник ОСОБА_6 розуміла зміст укладеного правочину, добровільно надала згоду і підписала дану угоду, про що зробила відповідний запис на тексті правочину.
При посвідченні даного правочину нотаріусом була перевірена дієздатність ОСОБА_6, що відображено в тексті правочину, а також підтверджено приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М. в ході її допиту в якості свідка в суді першої інстанції.
При цьому нотаріус підтвердила, що будь-яких сумнівів щодо дієздатності ОСОБА_6 при особистому спілкуванні з нею і посвідченні договору дарування у неї не виникло, ОСОБА_6 було роз'яснено зміст правочину, його наслідки, на що остання погодилась, прочитала договір та підписала його.
23 лютого 2010 р. приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М. було засвідчено заяву ОСОБА_6 про виведення її з членів Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Відрадний-1» та передачі права користування гаражним боксом НОМЕР_1 ОСОБА_4
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказував на те, що його мати в момент складання заповіту та укладення оспорюваних правочинів внаслідок своєї хвороби не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Дані доводи позивача спростовуються зібраними у справі доказами.
Так, з пояснень свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 - лікуючого лікаря ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були допитані судом першої інстанції, слідує, що в період укладення оспорюваних правочинів і в подальшому ОСОБА_6 усвідомлювала значення своїх дій, гарно орієнтувалась в просторі і часі, спілкувалась, всіх впізнавала, самостійно пересувалась, могла себе обслуговувати, поводила себе адекватно. Вказані свідки також спростували посилання позивача на здійсненним ним догляду за матір'ю після перенесеного інсульту.
Зокрема свідок ОСОБА_8, пояснила, що після перенесеного в 2009 р. ОСОБА_6 інсульту вона її часто відвідувала, в подальшому вона сама, спільно з донькою приходили на прийом до поліклініки і при закритті листка непрацездатності будь-яких показань для направлення її на консультацію до психіатра не потребувала.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтвердив, що після перенесеного інсульту його мати продовжувала працювати.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила ст. 225 ЦКУ поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та/або не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 145 Цивільного процесуального кодексу (обов'язкове призначення експертизи) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст. 225, ч. 2 ст. 1257 ЦКУ суд відповідно до ст. 145 ЦПК зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
З метою визначення психічного стану ОСОБА_6 після перенесеного інсульту в жовтні 2009 р. на момент складання заповіту та укладення договору дарування ухвалою Голосіївского районного суду м. Києва від 12.06.2016 р. була призначена по даній справі посмертна судово-психіатрична експертизи.
Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи № 375 від 14.06.2017 р. експерти прийшли до висновку про те, що ОСОБА_6 на момент складання заповіту від 23.02.2010 р. та договору дарування від 03.06.2010 р. страждала психічним розладом у вигляді органічного ураження головного мозку судинного генезу з психоорганізчним синдромом і за своїм психічним станом тоді вона усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
Вказаний висновок є обґрунтованим, складений комісією експертів, які мають високий кваліфікаційний клас за спеціальністю «судово-психіатрична експертиза» та значний досвід роботи за спеціальністю.
Висновок судово-психіатричної експертизи також узгоджується з показами свідків, допитаних судом першої інстанції, та іншими зібраними у справі доказами.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що при складанні заповіту та договору дарування волевиявлення ОСОБА_6, як заповідача, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі. Не здобуто таких доказів і судом в ході розгляду справи.
Позивачем також заявлені вимоги про визнання недійсною довіреності на право управління і розпорядження гаражного боксу НОМЕР_1 в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Відрадний-1» по вул. Качалова 6-а в м. Києві від імені ОСОБА_6 на ім»я ОСОБА_4 від 23.02.2010 р., посвідченої приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М.
За правилом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, будучи членом ГБК «Відрадний-1», 23 лютого 2010 року написала заяву про виведення її зі складів членів кооперативу та замість неї прийняти її онука - ОСОБА_4 з передачею йому права користування гаражним боксом НОМЕР_1. Вказана заява була посвідчена приватним нотаріусом КМНО Васютенко А.М. та зареєстрована в реєстрі за №291.
На підставі вказаної заяви було виключено ОСОБА_6 з членів кооперативу ГБК «Відрадний-1» та прийнято в члени вказаного кооперативу ОСОБА_4, що підтверджується випискою з протоколу засідання правління кооперативу «Відрадний-1» №90 від 07 квітня 2010 року.
Матеріали справи не містять доказів видачіОСОБА_6 довіреності на ім'я ОСОБА_4 на право управління і розпорядження гаражним боксом НОМЕР_1 в кооперативі «Відрадний-1», позовних вимог щодо вказаної заяви ОСОБА_6 від 23 лютого 2010 року позивачем не заявлялося, тому суд не може вийти за межі позовних вимог.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, обґрунтовано відмовивши в позові.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі позивача.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час підписання оспорюваних правочинів ОСОБА_6 за станом свого здоров'я не могла розуміти значення своїх дій внаслідок перенесених нею тяжких хвороб, спростовуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, а також показами вказаний свідків .
Покази свідків: ОСОБА_2, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, допитаних за клопотання позивача, які зазначали, що позивач здійснював догляд за матір»ю, що остання поводила себе не адекватно, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки спростовані показами інших допитаних свідків, на які посилався суд, а також не узгоджуються з висновками судово-психіатричної експертизи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 перебувала на обліку у психіатра, також не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки будь-якої медичної документації та доказів щодо наявності у останньої психічних розладів на час вчинення оспорюваниї правочинів позивачем суду не надано й не здобуто таких доказів під час розгляду справи. Наявні медичні документи щодо стану здоров»я ОСОБА_6 були враховані експертами при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний зміст постанови складений 21 травня 2018 р.
Головуючий:
Судді: