Апеляційне провадження № 22-ц/796/2533/2018
16 травня 2018 року м. Київ
Унікальний номер справи 757/43088/15-ц
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретарів судового засідання Пащенко О.П., Коцюрби Л.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скаргиОСОБА_5 та ОСОБА_4
на рішення Печерського районного суду м. Києва, ухваленого 12 грудня 2017 року під головуванням судді Писанця В.А. в приміщенні Печерського районного суду м. Києва о 21 год. 23 хв.,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на малолітню дитину.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з вересня 2006 року по квітень 2016 рік перебувала у шлюбі з відповідачем, який на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6, який постійно проживав разом з ними в квартирі АДРЕСА_1. Після розлучення вона з сином стала проживати окремо від відповідача, який добровільно відмовляється сплачувати кошти на утримання дитини, участі в додаткових витратах також не приймає. Окрім навчання в гімназії дитина навчається також в футбольній школі, що потребує додаткових витрат
Просила стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти у розмірі 12 500,00 грн., починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до його повноліття.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_4, у березні 2017 року ОСОБА_5 пред'явив зустрічний позов про стягнення аліментів з ОСОБА_4 (т.1 ас. 174-176) та просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути з ОСОБА_4 половину понесених ним додаткових витрат на утримання дитини,що становить 49 094,25 грн.
Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовував тим, що він завжди приймав участь у забезпеченні та утриманні сина, який постійно проживав разом з обома батьками і в судовому порядку питання щодо визначення місця проживання дитини одним із батьків ніколи не вирішувалось. Син багато часу проводив як з матір'ю, так із ним. Він забирав та відводив сина до школи, на спортивні заняття, вони відпочивали разом на канікулах, за власний рахунок возив дитину за кордон на відпочинок та оплачував його участь в футбольних турнірах за кордоном та перебування на учбово-тренувальних зборах.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення, а саме з 17.11.2015 року до досягнення дитини повноліття.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу і, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі, а позовні вимоги за його зустрічним позовом задовольнити.
Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки тому факту, що позивач ОСОБА_4 проживає не за місцем своєї реєстрації і сина в основному утримує він,а не вона. При визначенні розміру аліментів судом не враховано його матеріальний стан та наявність на утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та непрацездатної матері ОСОБА_8, 1938 року народження, які перебувають на його повному матеріальному утриманню.
Крім того,вважає, що суд дійшов хибного висновку щодо відмови йому у стягненні додаткових витрат на виховання дитини з ОСОБА_4, оскільки за домовленістю з останньою, дитина з січня 2014 року займається футболом та фітнесом в позаурочний час, проте додаткові витрати на такий вид розвитку дитини остання відмовляється нести.
На думку ОСОБА_8 через своєрідне тлумачення судом норм Сімейного Кодексу України,яким не визначено обов'язкового критерію постійності, який би характеризував витрати на дитину як додаткові, суд проігнорував визначений законодавцем обов'язок батьків щодо витрат пов'язаних з розвитком здібностей дитини.
У березні 2018 року Апеляційним судом м. Києва також прийнято до провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4, в якій вона, просить рішення суду скасувати частково в частині визначення розміру аліментів і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі,а саме по 12 500 грн. щомісяця.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 вказує, зокрема, що суд першої інстанції не надав оцінку письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, дослідив докази поверхово, не надав належної правової оцінки поясненням сторін відносно кожного доказу та достовірно не встановив, чи працюють сторони на час ухвалення рішення та чи мають додаткові доходи.
Суд визнав встановленою обставину фактичного проживання дитини з матір'ю та батьком за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується висновком Служби у справах дітей та сім'ї від 27.07.2017, проте не звернув увагу на те , що згідно з висновком Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та актів місце постійного мешкання неповнолітнього ОСОБА_6 встановлено разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2.
Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. З розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та її представник доводи,викладені в апеляційній скарзі підтримали та просили її задовольнити. Проти апеляційної скарги ОСОБА_5 заперечували.
ОСОБА_5 та й ого представник підтримали свою апеляційну скаргу з підстав в ній викладених, просили її задовольнити,а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, з наступних підстав.
Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до вимог ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони в період з 16 вересня 2006 року по 15 червня 2016 року перебували між собою в шлюбі. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_6, батьком дитини є ОСОБА_5, а матір'ю - ОСОБА_4
Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 хоча і зареєстрований за місцем проживання батька - квартира АДРЕСА_1, фактично проживає з матір'ю ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 та з 21.04.17 року навчається в гімназії №153,що територіально наближена до зазначеної адреси (а.с.3,12,71 т.2).
Факт постійного проживання дитини з матір'ю підтверджується також висновком Служби у справах дітей та сім'ї за №099 від 27 липня 2017 року.
Згідно зазначеного висновку, неповнолітній ОСОБА_6 має високий рівень прихильності як до мами так і до батька, дитина висловлює надію про те, що батьки знову будуть проживати разом, так як для нього вони вдвох складають повноцінну сім'ю.
Вказані обставини в судовому засіданні сторони не заперечували.
З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що відповідач добровільно несе витрати достатні для задоволення розумних потреб сина. Ці обставини представником позивача в судовому засіданні також не заперечувались.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково та визначаючи розмір коштів,суд враховуючи матеріальний стан сторін вважав, що розмір призначених аліментів має бути виправданим дійсними потребами, відповідати фактичним обставинам та меті зобов'язання щодо утримання.
Судом встановлено, що відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини надає на власний розсуд по мірі матеріальної можливості. Договори про сплату аліментів та про припинення права на аліменти між сторонами не укладалися, стягнень по іншим аліментним зобов'язанням відповідач немає.
Судом встановлено також, що сторони проживають окремо і бажання відновити сімейні стосунки у кожного з них немає.
Проте, суд не знайшов підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_5, з огляду на те, що, з моменту розлучення дитина фактично більший проміжок часу проживає з матір'ю та критично оцінив надані ним фіскальних чеків в обґрунтування вимог про стягнення з ОСОБА_4 додаткових витрат, оскільки, останні підтверджують не постійне витрачання коштів на буденне забезпечення дитини необхідними речами.
Апеляційний суд, погоджується, в цілому, з такими висновками суду першої інстанції та, зокрема, з відмовою суду в задоволені зустрічних вимог ОСОБА_5, оскільки ухвалюючи рішення, в зазначеній частині, суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норми, які регулюють спірні правовідносини,а тому підстав для скасування рішення в цій частині не вбачається.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що судом не враховано його матеріальний стан та перебування на його утриманні доньки,ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері не підтверджені та не приймаються. Згідно довідки ТОВ "ПОВЕРХНОСТЬ-Інвест" ОСОБА_5 працює в зазначеному товаристві на посаді заступника директора і його заробітна плата за період з 6 квітня по 30 вересня 2017 року складає 21 818,92 грн - до виплати 17 564,23 грн. (а.с.55,194 т.2). Кім цього,з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 має значні грошові заощадження (а.с.19-145 т.2), що свідчить про його високий матеріальний стан та спроможність матеріально утримувати як своїх дітей так і непрацездатну матір. За статтею 180 СК України утримання дитини до її повноліття є природним обов'язком батьків. Між тим, колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення з батька на утримання дитини аліментів в розмірі 1\4 частини від його доходу, оскільки судом невірно застосовано норму матеріального права, з огляду на що рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4, не можна визнати законним та обґрунтованим і воно, в цій частині, підлягає скасуванню та ухваленню по суті цих вимог нового судового рішення. Згідно статті 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до статті 184 СК суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно статті 181 цього Кодексу,способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При вирішені позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції не дотримався зазначених вимог закону,а дійшовши висновку про відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, висновки про стягнення аліментів в частці від доходів батька дитини не мотивував.
Як вбачається, звертаючись до суду з позовом позивачка просила стягнути аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі,і протягом розгляду справи визначений спосіб стягнення аліментів не змінювала. З урахуванням встановленого, матеріального стану сторін та визначеного законом права вибору позивачкою способу отримання коштів на утримання дитини в твердій грошовій сумі,апеляційний суд вважає, що ці вимоги останньої підлягають задоволенню в межах 8 000 грн. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених,невизнаних,або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб,прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин,що мають значення для справи,які суд першої інстанції визнав встановленими;невідповідність висновків суду,викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) ІНФОРМАЦІЯ_6, аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 8 000,00 грн. щомісячно з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 17 листопада 2017 року та до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.05.2018 року.
Суддя-доповідач
Судді: