судді Великої Палати Верховного Суду
Прокопенка О. Б.
8 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 9901/386/18
Провадження № 11-85заі18
У провадженні Великої Палати Верховного Суду перебувала на розгляді апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд від 23 січня 2018 року, якою відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є така, що набрали законної сили, постанова суду.
У справі встановлено, що 15 січня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ), у якому просив:
- визнати за позивачем набуття права на відставку судді;
- зобов'язати ВРУ внести зміни до Постанови ВРУ від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ «Про звільнення суддів» (далі - Постанова ВРУ) в частині підстави звільнення, а саме - замість звільнення ОСОБА_4 з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку із досягненням шістдесяти п'яти років вказати про звільнення його з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку з відставкою.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2018 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 8 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнила частково: ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року в частині позовних вимог про визнання права ОСОБА_4 на відставку судді скасувала, справу в цій частині направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На думу суддів Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, неповно з'ясував усі обставини справи та залишив поза увагою вимоги позивача щодо визнання за ним права на відставку, які не були предметом розгляду Вищого адміністративного суду України у справі № 800/297/16.
Вважаю, що постановлене в цій справі рішення є помилковим, а тому висловлюю окрему думку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Вищий адміністративний суд України постановою від 12 вересня 2016 року у справі № 800/297/16 ОСОБА_4 відмовив у задоволенні його позову до ВРУ про зобов'язання внести зміни до Постанови ВРУ - вказати, що ОСОБА_4 звільнений з посади судді Золочівського районного суду Львівської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Обґрунтовуючи свої доводи у справі № 800/297/16, ОСОБА_4 зазначав, що на посаді судді він відпрацював понад 35 років. У зв'язку з досягненням 65-річного віку та наявністю необхідного стажу він написав заяву про відставку. Водночас через непорозуміння, які виникли між працівниками апарату Золочівського районного суду Львівської області та працівниками Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, заява про відставку до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) направлена не була, тому він звільнений з посади судді не у зв'язку з поданням заяви про відставку, а з іншої підстави - у зв'язку з досягненням суддею шістдесяти п'яти років.
Викладені вище у позовній заяві вимоги ОСОБА_4 у справі № 800/297/16 задоволені не були. Вищий адміністративний суд України у постанові від 12 вересня 2016 року зазначив, що положеннями Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин (далі - Закон № 2453-VІ), як і положеннями Регламенту ВРУ, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ не передбачено повноважень ВРУ на самостійну зміну підстави звільнення судді, що зазначена у поданні ВРЮ. Крім того, суд указав про необґрунтованість посилань позивача як підстави для задоволення позову на факт подання ним 24 липня 2015 року заяви про відставку, оскільки за змістом частини третьої статті 109 Закону № 2453-VІ в редакції, чинній в момент написання позивачем відповідної заяви, заява про відставку подається безпосередньо до ВРЮ. Доказів направлення заяви про відставку безпосередньо до ВРЮ позивач суду не надав.
Постанова Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року у справі № 800/297/16 набрала законної сили. Тому, на мою думку, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 січня 2018 року обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ВРУ, третя особа - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання права на відставку судді та зобов'язання вчинити дії, адже спір у зазначених справах виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмета позову і був поданий позивачем з тих самих підстав. Твердження скаржника про інший предмет позову у цій справі не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до того, щоб зобов'язати ВРУ внести зміни до Постанови ВРУ, тобто предмет позову у цій справі такий самий, як і в адміністративній справі № 800/297/16.
Крім того, необґрунтованими, на мою думку, є доводи ОСОБА_4 щодо виникнення у нього права на звернення з позовною заявою у цій справі після звернення до ВРП, яким йому відмовлено у задоволенні заяви про внесення змін до Постанови ВРУ, оскільки позивач у справі не оскаржує зазначене рішення ВРП, а його вимоги зводяться до внесення змін до Постанови ВРУ щодо підстав звільнення з посади судді.
За викладених обставин вважаю, що оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суд від 23 січня 2018 року постановлено при дотриманні вимог процесуального права, а тому Велика Палата Верховного Суду повинна була залишити апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення суду - без змін.
Суддя Великої Палати Верховного Суду О. Б. Прокопенко