Постанова
Іменем України
15 травня 2018 року
м. Київ
справа № 534/417/16-к
провадження № 51-786км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року, в кримінальному провадженні № 12016170080000033за обвинуваченням
ОСОБА_6 , громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Комсомольськ Полтавської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 липня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК України - до 4 років, за ч. 2 ст. 309 КК України - до 3 років, за ч. 1 ст. 317 КК України - до 3 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263-1 КК України виправдано через недоведеність вчинення засудженим інкримінованого йому злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він протягом 2015 року за невстановлених органом досудового розслідування обставин, у невстановленої слідством особи придбав вогнепальну зброю - обріз двохствольної, спорядженої двома мисливськими патронами 16 калібру гладкоствольної мисливської рушниці «ТОЗ-63», серійний номер « НОМЕР_1 », 16 калібру, 1967 року випуску, яку згодом переніс та залишив у власному незаконному зберіганні в тимчасово орендованому ним житлі за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 за невстановлених органом досудового розслідування обставин придбав у великих розмірах особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину 1 672,968 г, який для особистих потреб зберігав у тимчасово орендованому ним житлі за вищезазначеною адресою.
16 січня 2016 року близько 14 години 40 хвилин ОСОБА_6 надав ОСОБА_8 тимчасово орендовану квартиру номер АДРЕСА_3 для незаконного вживання останнім наркотичних засобів, який через три години в стані наркотичного сп'яніння у цьому ж приміщенні був затриманий працівниками поліції.
В цей же день у ході проведення обшуку вищезазначеного орендованого ОСОБА_6 житла органом досудового розслідування було виявлено та вилучено: обріз мисливської гладкоствольної рушниці «ТОЗ-63» (серійний номер « НОМЕР_1 », 1967 року випуску), спорядженої двома мисливськими патронами 16 калібру, та особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною вагою в перерахунку на суху речовину 1 672,968 г, і той, що піддавався екстрагуванню, вагою 10,631 г.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вимоги поданої касаційної скарги захисник обґрунтовує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні ряд документів процесуального характеру, зокрема, постанови про призначення процесуального керівника, про об'єднання кримінальних проваджень, про призначення відповідного слідчого, дані про оголошення підозри, відомості про відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту. Зазначає, що обвинувальний вирок ґрунтується на суперечливому висновку експертизи, що в підготовчому судовому засіданні 02 березня 2016 року обвинуваченому не було роз'яснено права на відвід судді та інших учасників, що, на його думку, є порушенням права на захист. Також указує на те, що суддею були порушені вимоги статей 10, 20, 22 КПК України, а наявний в кримінальному провадженні протокол обшуку квартири від 16 січня 2016 року є нечитаємим.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З урахуванням наведеного доводи захисника, які фактично стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, перегляду у касаційному порядку не підлягають. Отже, суд касаційної інстанції при касаційному розгляді виходить із обставин провадження, встановлених судом.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При перевірці кримінального провадження судом касаційної інстанції установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України, та кваліфікацію його дій за цими нормами кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у вироку місцевого суду відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.
Так, в основу обвинувального вироку місцевого суду обґрунтовано покладено показання: засудженого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується письмовими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, висновками балістичних та хімічних експертиз. Будь-яких підстав не довіряти висновкам судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не знаходить, не наведено таких підстав і в касаційній скарзі захисника.
За встановлених судом фактичних обставин провадження дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317 КК України кваліфіковані правильно.
Твердження захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які були ухвалені органами досудового розслідування, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються положеннями ст. 22 КПК України, відповідно до якої кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому посилання на зазначені документи міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12016170080000033. Будь-яких підстав ставити під сумнів виконання органами досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України у кримінальному провадженні не має.
Доводи захисника про те, що в підготовчому судовому засіданні 02 березня 2016 року обвинуваченому не було роз'яснено права на відвід судді та інших учасників спростовуються технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове засідання від 02 березня 2016 року, відповідно до якого учасникам судового провадження роз'яснено право відводу.
В матеріалах кримінального провадження також відсутні відомості про порушення суддею вимог статей 10, 20, 22 КПК України.
Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що наявний в кримінальному провадженні протокол обшуку квартири від 16 січня 2016 року є нечитаємим. Так, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 міститься протокол обшуку квартири від 16 січня 2016 року, а також його надрукована копія (т. 1 а.п. 239 - 254).
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження за апеляційною скаргою прокурора, дійшов правильного висновку про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 , а призначене останньому покарання визнав таким, що повною мірою відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд належним чином перевірив та обґрунтовано відхилив їх.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
З огляду на зазначене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального та кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
ухвалив:
Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3