Справа №548/2263/15-ц
Провадження №2/539/538/2018
іменем України
07 травня 2018 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі : головуючого судді Іващенка Ю.А.,
при секретарі Мирна Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання договору кредиту недійсним та не виконаним,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання договору кредиту недійсним та не виконаним, мотивуючи тим, що ним 05.09.2007 року було укладено з ПАТ «Приватбанк» договір споживчого кредиту №SAMDN03000015792148. Кредит надавався шляхом відкриття кредитної картки з лімітом
50 000 гривень. Вважає, що ПАТ «Приватбанк» було порушено його права, як споживача
фінансових послуг під час укладання договорів про надання споживчого кредиту
№SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року, а саме перед укладенням договору про надання споживчого кредиту №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року ПАТ «Приватбанк» не надав йому попередню інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Вважає, що відповідач ввів його в оману (шляхом замовчення) щодо реальних умов кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, а тому кредитний договір №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року може бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
Крім того, в заяві про зміни до позовної заяви від 26.01.2016 року позивач ОСОБА_1 зазначив, що згідно п. 1.1 кредитного договору №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язувалось видати йому кредит, шляхом надання ліміту 15 000,00 грн., з базовою процентною ставкою 1,9% в місяць. Порушуючи умови укладеного кредитного договору відповідач не видав вказаної суми в межах ліміту, як це передбачалось кредитним договором. Жодним чином ці кошти ним не були отримані, користування ним кредитними коштами відбулося у межах сум, які він сам вносив до своєї картки. У зв'язку з тим, що гроші у межах суми зазначеної п. 1.1 кредитного договору №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року не були ним отримані вважає даний кредитний договір не виконаним.
ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким визнати кредитний договір №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» недійсним та не виконаним. (а.с. 1, 22)
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з'явились, представник позивача ОСОБА_2 надав до суду письмову заяву з проханням розглядати справу без їх участі.
Відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу за відсутності його представника, проти задоволення позовних вимог заперечує. В заяві зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 носить надуманий характер та спрямована на уникнення відповідальності за порушення кредитних зобов'язань. Спір у позивача виник з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час виконання договору, а не на момент його укладання, що не є підставою для визнання його недійсним.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 05.09.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір про відкриття картрахунку и обслуговування платіжної картки №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року.
Згідно п. 1.1 даного Договору банк (відповідач) відкриває клієнту (позивачу) картковий рахунок і випускає платіжну карту. Кредитний ліміт «Фінансовий» в розмірі 15 000,00 грн. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Базова процентна ставка по кредитному ліміту на момент підписання Договору - 1,9% в місяць із розрахунку 360 днів на рік.
Позивач ОСОБА_1 своїм підписом в договорі №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року підтвердив те, що він ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді.
Укладання Договору здійснювалось за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позивач ОСОБА_1 ознайомлений, про що свідчить його підпис в Договорі.
Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку є невід'ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Виконання позивачем ОСОБА_1 умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором.
Позивач ОСОБА_1 до відповідача не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до вимог ст. ст. 1048-1052, 1054 ЦК України, Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», умовами чинності кредитних договорів є досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю; сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України у справі № 6-1341цс15 за змістом статей 11,18 Закону України «Про захист пав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки, тощо. Судам слід з'ясовувати: чи спірний кредитний договір підписаний сторонами; чи досягли сторони згоди з усіх істотних умов договору; чи мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; чи позивач на момент укладення договору заявляв про додаткові умови договору; чи виконувалися в подальшому умови договору; чи надавав банк позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, в тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; чи підписував позивач додатки до кредитного договору, де міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
Згідно ст.ст. 11,18 Закону «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 перед укладенням договору, банком, на дотримання ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», надано як споживачу фінансової послуги всю повноту необхідної інформації. При цьому, суд враховує, що на час укладення оспорюваного кредитного договору позивач не заперечував щодо умов такого договору, тривалий час користувався кредитними коштами та сплачував борг за кредитним договором.
Спір у позивача ОСОБА_1 виник з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час виконання договору, а не на момент його укладання, що не є підставою для визнання його недійсним.
Суд вважає, що кредитний договір відповідає вимогам ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1-3 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадках навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, всупереч вищезазначеним вимогам закону позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману та сам факт обману в розумінні ст. 230 ЦК України. Позивач добровільно погодився на укладення кредитного договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, укладаючи даний кредитний договір, сторони з'ясували та погодили умови договору, передбачили права та обов'язки як кредитора, так і позичальника.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно виписки по рахунку позивач ОСОБА_1 здійснював користування кредитними грошовими засобами та здійснював погашення кредиту, що також свідчить про відсутність підстав для визнання вказаного договору недійсним.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання кредитного договору №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року недійсним так як судом установлено, що під час укладення кредитного договору позичальник був ознайомлений з усіма його умовами та погодився з ними, на момент укладення даного договору сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року не виконаним суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Отже, для укладення кредитного договору відповідно до положень ст.ст. 526-527, 640, 1046 ЦК України банк зобов'язаний перерахувати/надати позичальнику кредит (грошові кошти в такій саме сумі, що були узгоджені у кредитному договорі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На картковий рахунок позивача ОСОБА_1 06.10.2007 року зараховані грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1.
Як вбачається з виписки по рахунку кредитної картки позивач ОСОБА_1 з 07.10.2007 року здійснював покупки товарів, знімав готівкові кошти, здійснював перекази на інші карти, тобто відповідач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання по кредитному договору №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року виконував, надавши позивачу грошові кошти в сумі, що узгоджена у кредитному договорі, а тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання кредитного договору №SAMDN03000015792148 від 05.09.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не виконаним.
Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_1) до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання договору кредиту недійсним та не виконаним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю. А. Іващенко