№ 536/950/17
07 травня 2018 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Дяденко С.В.
позивача ОСОБА_1 за його представників за угодами адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України за довіреністю ОСОБА_5
представника відповідача Державної казначейської служби України за довіреністю ОСОБА_6
прокурора Лісового В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України, треті особи: Управління патрульної поліції у місті Кременчуці ОСОБА_4 патрульної поліції, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди
29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, збільшеним 20 березня 2018 року до початку судового розгляду, до ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що 10 вересня 2016 року інспектор роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці молодший лейтенант поліції ОСОБА_7 склав протокол про адміністративне правопорушення відносно нього про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Автозаводський районний суд міста Кременчука розглянувши справу за зазначеним протоколом 28 грудня 2016 року виніс постанову, якою фактично визнав його не винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , а сама справа була закрита у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що дії працівників Управління патрульної поліції в місті Кременчуці ОСОБА_4 патрульної поліції були протиправними, якими йому було завдано велику моральну шкоду.
Так, в постанові судді Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 грудня 2016 року вказано, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські діяли в порушення вимог ст.266 КУпАП та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, як вбачається із відтвореного відеозапису, не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці події, і поліцейський ОСОБА_7 не роз'яснював йому, що в Управлінні відсутні спеціальні технічні засоби для проходження тесту на стан наркотичного сп'яніння та ніхто із поліцейських не пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в лікувальному закладі, хоча він двічі погоджувався та в порушення ст.268 КУпАП та ст.59 Конституції України поліцейські не надали можливості йому скористатися правовою допомогою. Тобто, вже постановою у справі від 28 грудня 2016 року, яка набрала законної сили 29 січня 2017 року судом було встановлено, що діями працівників патрульної поліції УПП міста Кременчука ДПП було порушено вимоги ст.59 Конституції України, ст.ст.266,268 КУпАП та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 110.
Крім цього, вважає, що поліцейський ОСОБА_7 безпідставно зупинив його при керуванні транспортним засобом за те, що він керуючи автомобілем перед початком руху не ввімкнув покажчик лівого повороту та рішення щодо даного правопорушення не приймав.
Вважає, що зазначені вище дії поліцейського ОСОБА_7 і свідчать про протиправність його дій.
Зазначені обставини завдали йому велику моральну шкоду, яка виразилась в протиправній поведінці з боку патрульного поліцейського щодо нього особисто під час зупинки та складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Він зазнав сильних душевних хвилювань, переживань і страждань із-за того, що його законослухняного громадянина, який ніколи в житті не вживав наркотичних засобів фактично обізвали наркоманом, який в стані наркотичного сп'яніння керував транспортним засобом, ставлячи під загрозу життя оточуючих. Був порушений звичний розпорядок його життя, йому потрібно було підлаштовуватися під розклад судових засідань у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, які тривали три місяці, що потребувало додаткових зусиль для організації його життя, розмір якої з урахуванням висновку судово-психологічної експертизи він оцінює в сумі 18 мінімальних заробітних плат, що станом на 20.03.2018 року становить 67014 грн.
Просив суд визнати дії службової особи інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчук ОСОБА_4 поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 з притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними, стягнути з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду в сумі 18 мінімальних заробітних плат, що станом на 20.03.2018 року становить 67014 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Представник позивача адвокат ОСОБА_2 позов підтримав та просив задовольнити, про підстави та обставини якого пояснив так, як це викладено в заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України та третьої особи Управління патрульної поліції у місті Кременчуці ОСОБА_4 патрульної поліції ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та в його задоволенні просила відмовити.
Вважає, що постанова Автозаводського районного суду міста Кременчука від 28 грудня 2016 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення не є доказом протиправності дій працівника Управління патрульної поліції в у м.Кременчуці ДПП, яким складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП та підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський ОСОБА_7 діяв в межах наданих йому повноважень, докази, що він вийшов за межі наданих йому повноважень при складенні зазначеного протоколу відсутні.
Представник відповідача Державної казначейської служби України за довіреністю ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала та в його задоволенні просила відмовити, вважає його не законним та не обґрунтованим.
Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, надав заяву, де просив розглянути справу у його відсутність та в задоволенні позову відмовити.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись, що спір не є публічно-правовим, а виник з приводу спричинення позивачу моральної шкоди, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представник позивача ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання та закриття справи, посилаючись, що з таким клопотанням вже звертались до суду учасники справи і суд в його задоволенні відмовив.
Представники відповідачів: ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_5 та Державної казначейської служби України ОСОБА_6 підтримали клопотання прокурора. Вважають, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір є про порушення цивільних прав позивача та спричинення моральної шкоди.
Заслухавши думку учасників справи, оцінюючи надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Так, згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року вказується, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, як зазначено в п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України.
Публічно-правовий спір це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин, крім фізичних та юридичних осіб, є також держава Україна, Автономна республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить суд визнати дії службової особи інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Кременчук ОСОБА_4 поліції молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 з притягнення його до адміністративної відповідальності протиправними, стягнути з Державної казначейської служби України на його користь моральну шкоду
Суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією права громадян, зокрема, на відшкодування шкоди заподіяної незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, тобто, із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є особою, яка представляє орган влади. Право, за захистом якого звернувся до суду позивач, виникає із цивільних правовідносин.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на відшкодування заподіяної шкоди є не публічним, а приватно-правовим. Держава, юридичні особи публічного права, можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Те, що відповідачами є ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України та Державна казначейська служба України не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
За змістом ст.19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
У порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 2, ч.1 ст.19 ЦПК України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Спори про відшкодування заподіяної шкоди це різновид спорів, що стосується цивільних прав та інтересів громадян і організацій, які розглядаються в порядку цивільного судочинства незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень, як відповідача.
Отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на відшкодування шкоди.
Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи суб'єктний склад сторін, зміст заявлених позивачем вимог та предмет, з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.
При цьому, на виконання положень ч1. ст. 239 КАС України, суд роз'яснює позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.242-246 Кас України, суд
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 патрульної поліції Національної поліції України та Державної казначейської служба України, треті особи: Управління патрульної поліції у місті Кременчуці ОСОБА_4 патрульної поліції, ОСОБА_7 про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди закрити, тому що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 його право звернення з даним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
На ухвалу суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяОСОБА_8