Справа № 742/409/18 Провадження № 22-ц/795/533/2018 Головуючий у I інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кузюра Л. В.
Категорія - цивільна
18 травня 2018 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
голови судового засідання: ОСОБА_2,
суддів: Вінгаль В.М., Шитченко Н.В.,
позивач: ОСОБА_3,
відповідач: ОСОБА_4,
особа, яка подала скаргу: ОСОБА_3,
оскаржується заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
прізвище судді: Коваленко А.В.; місце ухвалення рішення: м. Прилуки;
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернуласяь з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги мотивувала тим, що із березня 2016 року відповідач аліментів не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на січень 2018 року становить 35 927 грн 28 коп. Згідно проведеного нею розрахунку, за період з березня 2016 року по дату подання позову сума неустойки складає 84 999 грн 52 коп. Відповідач повинен сплатити на її користь пеню у сумі, що не перевищує 100 відсотків заборгованості, а це 35 927 грн 28 коп.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 8 456 грн 25 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд неповно з'ясував фактичні обставини справи та не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд при стягненні неустойки обрахував пеню шляхом множення 1 % пені лише на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальну суму неустойки визначив шляхом додавання нарахованої пені за кожен місяць. Вказує, що судом невірно застосовано положення ст. 196 СК України, яке не узгоджується зі змістом статті 549 ЦК України в частині визначення правил та порядку нарахування неустойки. Апелянт посилалась на неврахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду України № 6-81цс13 від 11.09.2013 року, у висновку якої викладено позицію про право одержувача аліментів на стягнення неустойки у розмірі 1% суми несплачених аліментів за весь час прострочення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 196 СК України, здійснив розрахунок пені за аліментами наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Відносно розрахунку, поданого позивачем, судом було зазначено, що він є невірним, оскільки здійснений шляхом множення заборгованості за аліментами за місяць помноженої на 1% пені та на загальну кількість днів прострочення.
З наведеним висновком місцевого суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У даній справі судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який було розірвано 28 вересня 2012 року (а.с. 8). Від шлюбу сторони мають спільного сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 17.05.2012 стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання і до повноліття сина ОСОБА_6, в розмірі ? частини всіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 травня 2012 року в користь матері цієї дитини - ОСОБА_3 (а.с. 9).
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах державного виконавця Клименка Л.Г., здійсненого за виконавчим листом №2/2517/725 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів на утримання сина ОСОБА_6, що утворилась за період з 09.03.2016 по 01.02.2018, загальний розмір заборгованості по сплаті аліментів складає 35 927,28 грн (а.с. 13).
Частиною 3 статті 195 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.
Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З урахуванням правої природи пені, як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
З огляду на зміст доказів, якими підтверджується заборгованість зі сплати аліментів та її розмір в цілому і помісячно, висновки суду першої інстанції щодо застосування зазначеної вище методики розрахунку пені, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах закону. Арифметичних помилок дані розрахунки не містять.
У постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі №6-81цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Аналогічний висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 1 липня, 25 листопада та 16 грудня 2015 року.
Доводи ОСОБА_3, щодо методики проведення розрахунку пені, є необґрунтованими, оскільки вони сформовані на підставі неправильного розуміння змісту положень ст. 196 СК України та судової практики з даного питання, а тому задоволенню не підлягають.
Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не було встановлено всіх істотних обставин справи, з одночасним нарахуванням пені судом у зменшеному розмірі, що свідчить про захист інтересів платника аліментів, який усвідомлено не сплачує присуджених коштів на утримання дитини , не заслуговують на увагу, оскільки стягнення судом пені в такому розмірі відповідає природі вказаного зобов»язання, вимогам закону, та загальним засадам регулювання сімейних відносин.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 березня 2018 року без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів, який обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий:Судді: