Справа № 819/633/18
16 травня 2018 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баб'юка П.М.
за участю:
секретаря судового засідання Ліщинську Марію Михайлівну
позивача Іванової Ц.Ю.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання анулювати звіт, визнання незаконною та скасування вимоги,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) із позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо перевірки достовірності даних звіту "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" за 2017 рік;
зобов'язати Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області анулювати (скасувати) звіт "Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску" за 2017 рік, як такий, що поданий внаслідок помилки;
визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 березня 2018 року № Ф- 10095-17, видану Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області;
стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач вимагає від позивача сплати недоїмки з єдиного соціального внеску за 2017 рік в розмірі 8447,99 грн згідно оскаржуваної вимоги, яка була надіслана позивачу на підставі поданого ним звіту «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік.
Позивач зазначає, що даний звіт був поданий нею помилково. Враховуючи те, що дані звіту «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік є помилковими так як позивач звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер та оскільки жодного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування позивачем не укладено, видана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 року № Ф-10095-17 є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 17.04.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.05.2018 постановленою в судовому засіданні за згодою позивача замінено неналежного відповідача - Тернопільську об'єднану податкову інспекцію Головного управління ДФС в Тернопільській області та належного відповідача - Головне управління ДФС в Тернопільській області (далі відповідач, ГУ ДФС в Тернопільській області).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених в позовній заяві, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача подала суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Лише, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти позовних вимог в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просила суд в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 15.05.2007 відповідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 (аркуш справи 8).
Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_2, виданого 13.06.2014 позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком (аркуш справи 9).
Відповідачем 06.03.2018 виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10095-17 в сумі 8447,99 грн (аркуш справи 10). Зазначена вимога була отримана позивачем 12.03.2018.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10095-17 виставлена відповідачем на підставі поданого позивачем звіту «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік.
Не погоджуючись із даною вимогою, позивач 20.03.2018 подала в ГУ ДФС в Тернопільській області заяву, в якій просила скасувати дану вимогу та анулювати звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску». Також подала заяву про звільнення її від сплати соціального внеску. (аркуш справи 11 - 12).
Відповідач 27 березня 2018 року надав відповідь, згідно якої заява позивача була залишена без задоволення, а вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10095-17 від 06.03.2018 року № Ф- 10095-17 та звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік - без змін (аркуш справи 13).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) тощо.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За положеннями статті 1 Закону № 1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609, який набув чинності з 06 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Аналогічна позиція закріплена у Постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі №805/2195/17-а.
Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Статтею 2 Закону №1788 визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).
Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058.
Таке право виникає у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому, статтею 13 Закону № 1788, на підставі якої позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах за наявності відповідного трудового стажу та за умови праці у відповідних умовах праці.
З огляду на зазначені положення Законів, особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788 (у тому числі позивач у справі) мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - Постанова № 236), Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.
В статтях 9, 10 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПКУ не поширюється на єдиний внесок.
Нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 №393), (далі - Інструкція №449).
Відповідно до пункту 4 Інструкції №449 для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 відсотків суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, зазначені у пункті 4 розділу II цієї Інструкції, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону №2464 особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, встановлений у частині 3 статті 10 Закону № 2464, а саме, особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.
А отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а не Звіт «Про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».
Як зазначено у пунктах 4, 5 частини 1 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.
Також, згідно абзацом 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Аналізуючи норми законодавства та враховуючи те, що позивач є пенсіонером за віком, звільнений від сплати єдиного внеску, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2018 року № Ф- 10095-17 підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо перевірки достовірності даних звіту «Про нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік та зобов'язання анулювати (скасувати) Звіт «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску» за 2017 рік, як поданий внаслідок помилки, суд вважає, що такі вимоги не підлягають до задоволення.
Зазначений звіт сформовано та подано позивачем самостійно, а тому, дії контролюючого органу по стягненню самостійно задекларованої позивачем суми єдиного внеску не можуть бути визнані протиправними. Крім цього, сам звіт не є індивідуальним актом прийнятим відповідачем.
Крім цього, суд зазначає, що визнання протиправною вимоги і її скасування не призведе до анулювання заборгованості позивача по сплаті єдиного соціального внеску, у зв'язку із цим, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.
З метою повного захисту прав та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої автоматизованої системи "Податковий блок" заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8447,99 грн.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06.03.2018 №Ф-10095-17.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Тернопільській області виключити з інтегрованої автоматизованої системи "Податковий блок" заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8447,99 грн.
У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання анулювати звіт - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.
Головуючий суддя Баб'юк П.М.
копія вірна
Суддя Баб'юк П.М.