17 травня 2018 року справа № 810/642/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 за позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому при звільнені було нараховано та виплачено грошову допомогу, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей”. Проте, грошова допомога при звільненні була нарахована та виплачена без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”. При зверненні до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги з врахуванням щомісячної грошової винагороди, позивачу було відмовлено в перерахунку вихідної допомоги з посиланням на те, що щомісячна грошова винагорода не повинна враховуватись до вихідної допомоги при звільненні. Позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, та такими, що порушують права позивача.
Ухвалою від 08 лютого 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. У відзиві на позов зазначив, що у Постанові Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 визначений вичерпний перелік складових грошового забезпечення та його додаткових видів, тому вважає, що щомісячна грошова винагорода не відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 161, має періодичний характер, оскільки виплата такої винагороди залежить від наявності рішень відповідних суб'єктів владних повноважень та від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною тому вона не може включатися до складу грошового забезпечення військовослужбовців з якого проводиться розрахунок пенсії.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Наказом командира Повітряного командування «Центр» - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 1 від 02.01.2018 (по особовому складу), ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом “ї” пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із закінченням строку контракту).
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2018 № 13 (по стройовій частині), позивач був виключений зі списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.
Цим же наказом позивачу було визначено здійснити виплату одноразової грошової допомоги по звільненню, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
Судом встановлено, що на підставі даного наказу позивачу була виплачена вихідна допомога без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій” (далі - Постанова №889).
В січні 2018 року позивач звернувся до відповідача із запит, в якому просив надати інформацію, щодо виплачених йому сум грошової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 02.02.2018 № 92 позивачу повідомлено, що щомісячна грошова додаткова винагорода у розмірі 60%, яка протягом останніх 24 місяці перед звільненням нараховувалась та виплачувалась, не була врахована та включена до вихідної допомоги при звільненні.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною другою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою № 889 (зі змінами, встановленими Постановою КМУ №161 від 13.03.2013 року) передбачено виплату щомісячної додаткової грошової винагороди: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків і вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високо мобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Відповідно до п.38.1 наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно пунктом 1 Постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати. Винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, встановлена Постановою №889 щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісячно, з дня її запровадження до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер, і тому, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, така винагорода повинна бути включена до розрахунку грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.09.2014 року у справі № К/800/23928/14.
В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду у справі №825/1656/16 зазначено, що в ієрархії нормативно-правових актів Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” має вищу юридичну силу, ніж наказ Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”.
Правова позиція по даному питанню висловлена також Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 27 липня 2016 року в справі №К/800/35596/15 та Верховним Судом України в постанові від 20 жовтня 2015 року в справі №21-2942а15, 559/3342/14-а.
Судом встановлено, що позивач під час проходження служби щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 та відповіддю № 92.
Як вбачається з матеріалів справи, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу в розмірі 60% його місячного грошового забезпечення, відповідно вихідна допомога при звільнені, мала бути йому виплачена з урахуванням щомісячної грошової винагороди, передбаченої Постановою №889.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень.
Таким чином суд вважає дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, протиправними.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 77, 139, 243, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні передбаченої статтею 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.