15 травня 2018 року № 810/597/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Васильківської міської ради до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, треті особи: Васильківське відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" про визнання протиправним та скасування рішення,
6 лютого 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулася Васильківська міська рада Київської області (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), треті особи: Васильківське відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Трансбуд Впровадження" про визнання протиправним та скасування рішення від 28 липня 2016 р. № 1702/10/10-36-10-01-04/291.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржуване рішення винесено протиправно, оскільки третьою особою 1 було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 р. № НОМЕР_1, а саме, у зв'язку з невиконанням третьою особою 2 умов договору оренди землі, а також рішення Господарського суду Київської області від 10 травня 2012 р. у справі № 18/018-12.
Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем у період з 2012 по 2016 р.р. не було вчинено жодних дій для виконання рішення Господарського суду Київської області від 10 травня 2012 р. в частині внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18 травня 2007 р. № 040732600021. Водночас, стверджував, що позивачем ще у 2013 р. було самостійно скасовано власне рішення про зміну розмірів річної орендної плати з 3% на рік від нормативної грошової оцінки землі, тобто було скасовано рішення, на якому ґрунтувалася позиція вказаного рішення Господарського суду Київської області.
Третя особа 2 у задоволенні позову просила відмовити, посилаючись на те, що станом на дату винесення податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2016 р. № НОМЕР_1 третій особі 2 не було відомо про наявність рішення Господарського суду Київської області, яким зобов'язано внести зміни до договору оренди, до виконання воно пред'явлено не було, та відповідно зміни до договору оренди внесені не були. До того ж стверджувала, що у період, за який здійснювалася камеральна перевірка (за виключенням квітня-травня 2013 р.) діяло рішення позивача, відповідно до якого ставка земельного податку складала 3% від нормативної грошової оцінки.
Представники сторін подали до суду письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
11 квітня 2016 р. третьою особою 1 було проведено камеральну перевірку податкової звітності третьої особи 2, а саме, податкових декларацій з плати за землю за 2013-2016 р.р., за результатами якої у цей же день складено акт перевірки № 153/10-07-15-02-23/33784745 (далі - акт перевірки № 153/10-07-15-02-23/33784745) (а.с. 174-177).
У розділі «Висновок» названого акта перевірки зазначено, що третьою особою 2 занижено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з квітня 2013 р. по грудень 2016 р. на загальну суму 1 163 698 грн 86 коп. (а.с. 174-177).
20 травня 2016 р. третьою особою 1 на підставі висновків вказаного акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким третій особі 2 збільшено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 1 454 623 грн 57 коп., з яких: 1 163 698 грн 86 коп. за основним платежем; 290 924 грн 71 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 171).
28 липня 2016 р. відповідач рішенням про результати розгляду скарги № 1702/10/10-36-10-01-04/291 задовольнив скаргу третьої особи 2 та скасував податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (далі - рішення № 1702/10/10-36-10-01-04/291) (а.с. 11-13).
Вказане рішення винесено з посиланням на те, що позивачем у встановлеому законом порядку не було внесено зміни до договору оренди, укладеного з третьою особою 2 про підвищення розміру річної орендної плати з 3% до 6% нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 10 травня 2012 р. у справі № 18/018-12, та не повідомлено у встановленому законодавством порядку орган державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки про внесення змін до існуючого договору оренди землі.
Крім того, у вказаному рішенні також зазначено, що позивачем ще 31 травня 2013 р. було скасовано власне рішення про зміну розмірів річної орендної плати з 3% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 11-13).
У зв'язку з тим, що позивач вважає рішення № 1702/10/10-36-10-01-04/291 таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України.
Відповідно до вимог п.п. 21.1.4 пп.21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Як убачається з ст. 55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.
Контролюючими органами вищого рівня є:
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць;
контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються.
Згідно з вимогами п.п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до вимог п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Як убачається з п. 56.3 ст. 56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
Згідно з вимогами п. 56.4 ст. 56 ПК України під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
Наявні у справі докази свідчать про таке.
У межах даної адміністративної справи позивачем оскаржується рішення відповідача про результати розгляду скарги № 1702/10/10-36-10-01-04/291, яким задоволено скаргу третьої особи 2 та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 (а.с. 11-13).
Вказане рішення винесено з посиланням на те, що позивачем не було внесено зміни до договору оренди, укладеного з третьою особою 2 про підвищення розміру річної орендної плати з 3% до 6% нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 10 травня 2012 р. у справі № 18/018-12, та не повідомлено у встановленому законодавством порядку орган державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки про внесення змін до існуючого договору оренди землі.
Крім того, у вказаному рішенні також зазначено, що позивачем ще 31 травня 2013 р. було скасовано власне рішення про зміну розмірів річної орендної плати з 3% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 11-13).
При вирішенні справи судом встановлено таке.
Позивач є власником земельної ділянки площею 6 га, розташованої у військовому містечку № 11 у м. Василькові кадастровий номер: 3210700000:01:006:0003.
6 квітня 2007 р. позивачем було винесено рішення № 09.29-17-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для будівництва багатоповерхових будинків, експлуатації та обслуговування офісно-житлового, торгівельного комплексу з зонами відпочинку і підземним паркінгом ТОВ «Захід Трансбуд Впровадження» за юридичною адресою:в/м-11» (а.с. 155).
Згідно з названим рішенням було:
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду третій особі 2 для будівництва багатоповерхових будинків, експлуатації та обслуговування офісно-житлового, торгівельного комплексу з зонами відпочинку і підземним паркінгом за юридичною адресою: в/м-11 (п. 1 рішення);
- надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по оформленню права оренди на вказану земельну ділянку та передати третій особі 2 вказану земельну ділянку в оренду строком на 15 років (п. 2 рішення);
- встановлено річну орендну плату за земельну ділянку при укладанні договору оренди у розмірі 3% нормативної грошової оцінки (п. 3 рішення) (а.с. 155).
26 квітня 2007 р. між позивачем (орендодавець) та третьою особою 2 (орендар) було укладено договір оренди землі № 040732600021 (далі - договір оренди) (а.с. 156-161).
Згідно з п. 1 названого договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 6 га, надану для будівництва багатоповерхових житлових будинків, експлуатації та обслуговування офісно-житлового, торгівельного комплексу з зонами відпочинку і підземним паркінгом, яка знаходиться в м. Василькові, військове містечко 11, кадастровий номер 3210700000:01:006:0003.
Відповідно до вимог п. 4 вказаного договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 9 195 600 грн 00 коп.
Як убачається з п. 8 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі в розмірі 3% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто 275 868 грн 00 коп. у вигляді щомісячних платежів рівними частинами на розрахунковий рахунок орендодавця.
Вимогами п. 11 договору передбачено підстави для перегляду розміру орендної плати.
18 травня 2007 р. вказаний договір було зареєстровано Васильківським відділом Київської філії центру ДЗК за № 040732600021, що підтверджується відповідною відміткою на тексті договору.
Крім того, 12 грудня 2013 р. вказаний договір було зареєстровано у РС Васильківського МРУЮ Київської обл., в ДРРП на НМ, про що зроблено запис № 4292585, що підтверджується відповідною відміткою та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та іншого речового права (а.с 161 - 163).
На виконання вимог вказаного договору третьою особою 2 подавалися до третьої особи 1 відповідні декларації, та своєчасно і в повному обсязі сплачувалися, визначенні у них грошові зобов'язання.
Водночас, 7 квітня 2010 р. позивачем було винесено рішення № 09.163-52-V «Про встановлення розмірів річної орендної плати за землю», п. 1 якого встановлено розмір орендної плати за земельну ділянку при укладанні додаткової угоди № 1 до договору оренди № 040732600021 в розмірі 6 % нормативної грошової оцінки (а.с. 166).
Крім того, п. 2 вказаного рішення було доручено міському голові укласти додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору оренди згідно чинного законодавства, а п. 3 - третій особі 2 зареєструвати вказану додаткову угоду № 1 відповідно до вимог Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1998 р. № 2073 (а.с. 166).
Наведене свідчить, що збільшення ставки орендної плати мало бути здійснено "при укладанні додаткової уголи № 1".
Проте, сторонами у судовому засіданні було визнано той факт, що додаткову угоду до договору укладено не було.
Отже, рішення № 09.163-52-V само по собі не могло бути підставою для збільшення орендної плати.
Таке підвищення иогло бути лише за умови укладення між позивачем та третьою особою 2 додаткової угоди № 1.
У подальшому позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до третьої особи 2 про внесення змін до договору (справа № 18/018-12).
Рішенням названого суду від 10 травня 2012 р. (винесеним за відсутності відповідача - третьої особи 2 у даній адміністративній справі) позовні вимоги задоволено повністю, вирішено внести зміни до договору оренди, а саме: в п. 8 змінити 3% на рік від нормативної грошової оцінки на 6% (а.с. 126-130).
Вказане рішення набрало законної сили 28 травня 2012 р., що підтверджується відповідною відміткою суду (а.с. 130 на звороті).
Проте, судом встановлено, що до виконання (реєстрації відповідних змін) воно було подано лише 1 грудня 2016 р., що підтверджується листом Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Васильківської районної державної адміністрації від 30 березня 2017 р. № 45/14-06 (а.с. 168).
Наведене свідчить, що воно не підлягало виконанню третьою особою 2 у період з 28 травня 2012 р. (дата набрання законної сили ) до 1 грудня 2016 р. (дата подання його до виконання).
До того ж 12 грудня 2012 р. позивачем було винесено рішення № 03.01-33п/ч- VІ «Про встановлення розмірів річної орендної плати за землю», п. 4 якого було визнано таким, що втратило чинність рішення позивача № 09.163-52- V, а п. 56 - встановлено нову ставку орендної плати - 8% нормативної грошової оцінки земельної ділянки (далі - рішення № 03.01-33п/ч- VІ) (а.с. 181).
У подальшому, 31 травня 2013 р. позивачем було винесено рішення № 04.02-40- VІ, яким:
- відмінено рішення № 09.163-52- V та відмінено п. 56 рішення № 03.01-33п/ч- VІ (п. 1 рішення);
- відділу Держземагенства у Васильківському районі Київської області та третій особі 1 внести відповідні зміни в земельно-облікові дані міста (п. 2 рішення) (далі - рішення № 04.02-40-VІ) (а.с. 167).
Проте, жодних дій на виконання цього рішення позивачем вчинено не було.
Як вже зазначалося, перевірка була проведена третьою особою 1 за період 2013-2016 р.р., а порушення при визначенні розміру орендної плати третьою особою 2 встановлено за період квітень 2013 р. - 2016 р.
За таких обставин, суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що в перевіряємий період діяла ставка орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а отже, оскаржуване рішення винесено відповідачем правомірно.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, чого не було зроблено позивачем.
Зокрема, ним жодним чином не було доведено протиправність скасування відповідачем податкового повідомлення-рішення третьої особи 1 № НОМЕР_1.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що і було зроблено відповідачем.
З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Виноградова О.І.