16 травня 2018 року м.Житомир справа № 806/1653/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Капинос О.В.,
секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,
за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови, викладеної у листах від 12.01.2018 за №В-16912/0-128/6-18 та 07.03.2018 за №В-654/0-1056/022-8, у наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами Миролюбівської сільської ради Житомирського району;
- зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяви від 07.12.2017 та 01.02.2018 та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами Миролюбівської сільської ради Житомирського району.
В обґрунтування позову зазначає, що у грудні 2017 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в с.Миролюбівка, на що відповідач відмовив, посилаючись на те, що у графічній частині не наводиться інформація стосовно меж населеного пункту, частина якого відображена на графічному матеріалі. При цьому , вказала, що додане нею викопіювання було замовлене у структурному підрозділі ГУ Держгеокадастру. Замовивши нове викопіювання, повторно звернулася у лютому 2018 із заявою, додавши усі необхідні документи. Однак відповідач вдруге відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки у заяві не зазначено на території якої сільської ради та якого району розміщена земельна ділянка. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою у відповідача не було законних підстав. Вказує, що до клопотань було подано повний перелік документів, передбачений Земельним кодексом України. Тому, просить суд зобов"язати відповідача надати такий дозвіл.
Ухвалою від 30.03.2018 відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін та призначено судове засідання на 26.04.2018.
Протокольною ухвалою суду від 26.04.2018 розгляд справи було відкладено до 16.05.2018, у зв"язку з клопотання позивача про неможливість явки.
В судове засідання 16.05.2018 з"явився позивач та представник позивача, позов підтримали та просили задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві.
В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою, але відповідно до доданих нею графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив"язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Також указано, що безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив"язка до адміністративно-територіальної одиниці, на території якої заявник має намір отримати земельну ділянку у власність. Отже, вважає, що позивачу було правомірно відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Рішенням 11 сесії Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ХХІV скликання від 26.02.2004 "Про надання згоди на передачу в оренду земельних ділянок" надано ОСОБА_1 згоду на виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільської ради в оренду площею 0,40 га. (а.с.17)
Рішенням 13 сесії 7 скликання Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №131 від 03.03.2012 "Про погодження надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадян" надано погодження на надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 5 років для ведення особистого селянського господарства із земель резерву сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту с.Миролюбівка, площею 0,60 га. (а.с.18)
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 07.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району. (а.с.44)
До заяви було додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та викопіювання з кадастрової карти. (а.с.45-46)
За результатами розгляду заяви відповідачем направлено лист від 12.01.2018 №В-16912/0-128/6-18, в якому повідомлено, що відповідно до доданих графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив"язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Окрім того, безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив"язка до адміністратитвно-територіальної одиниці, на території якій позивач має намір отримати земельну ділянку у власність.(а.с.19-20)
Рішенням 22 сесії 7 скликання Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області №230 від 21.02.2018 "Про погодження надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території сільської ради громадянам" погоджено надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства с.Миролюбівка, площею 1,0 га. (а.с.50)
Виготовивши нове викопіювання, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 01.02.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га., додавши до заяви копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та викопіювання з кадастрової карти. (а.с.48-49)
За результатами розгляду заяви, позивачу було відмовлено у її задоволенні, про що свідчить лист від 07.03.2018 за №В-654/0-1056/022-8, оскільки в поданому пакеті документів, а саме у заяві, не зазначено на території якої сільської ради та якого району розміщена земельна ділянка, яку заявник бажає отримати у власність.(а.с.47)
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з право передачі у власність протиправними, тому звернувся до суду для захисту порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Приписами частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або надає дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталася до відповідача із заявами від 07.12.2017 та від 01.02.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га.
При цьому, і до першої і до другої заяви було додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду та викопіювання з кадастрової карти. Викопіювання виготовлялося державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Отже, позивачем до своїх заяв був поданий вичерпний перелік документів. Відповідачем зауважень щодо неповного переліку документів висловлено не було.
При цьому, надаючи за результатами розгляду клопотань позивача відповіді, відповідач у свої листах посилався на неможливість визначення відповідність місця розташування витребуваної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів та іншій містобудівній і землевпорядній документації, оскільки у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив"язка до адміністратитвно-територіальної одиниці, на території якій позивач має намір отримати земельну ділянку у власність.
При розгляді другої заяви, вказав, що у заяві не зазначено на території якої сільської ради та якого району розміщена земельна ділянка, яку заявник бажає отримати у власність.
Суд не погоджується з такими рішеннями відповідача, з огляду на таке.
За приписами ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду справи відповідачем доказів невідповідності земельної ділянки вказаної позивачем у викопіюванні, доданому до заяви, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суду надано не було.
Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме: викопіювання з кадастрової карти (плану) с.Миролюбівка Житомирського району Житомирської області, виготовлене компетентним органом - Міскрайонним управлінням у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке структурним підрозділом відповідача.
В свою чергу, частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до пункту 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.
Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.
З наданих графічних матеріалів вбачається, що позивачем позначено конкретне місце розташування бажаної земельної ділянки, що в свою чергу дозволяє ідентифікувати її розташування на місцевості.
Відтак, додані позивачем до зави викопіювання слід розцінювати, як належні графічні матеріали в розумінні частини 6 статті 118 ЗК України.
При цьому, слід відзначити, що згідно пунктів 45, 47,162 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку державними кадастровими реєстраторами виготовляється викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7.
Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Згідно п.183 постанови Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру в одному примірнику, який надається заявникові після підписання Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу, органу місцевого самоврядування та засвідчення його підпису власною печаткою, а у разі, коли викопіювання надається в електронній формі, - посвідчення його власним цифровим підписом.
Таким чином, викопіювання здійснюється державним кадастровим реєстратором у порядку, встановленому постановою КМУ № 1051, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Відтак тягар надання інформації у вигляді викопіювання не може покладатись на заявника, оскільки останній є лише замовником такої інформації у компетентного державного органу, який і відповідає за її достовірність, точність, повноту.
Як слідує з викопіювання з кадастрової карти (плану) його зробив державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області , а тому доводи щодо якості наданих позивачем документів відповідача безпідставні, адже саме до посадових обов'язків державних кадастрових реєстраторів відносяться питання надання викопіювання з кадастрової карти (плану) за заявами фізичних та юридичних осіб.
Більш того, Міськрайонним управлінням у Житомирському районі та м. Житомирі Головного управління Держгеокадстру у Житомирській області надано довідку про надання дозволу ОСОБА_1 на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність. (а.с.51-52)
Аналізуючи зміст вищевикладених норм, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття земель у користування.
При дотриманні заявником при подачі зави щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою вимог статей ЗКУ, у уповноваженого органу відсутні законні підстави для встановлення будь-яких обмежень у надані зазначеного дозволу.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що позивачем надано неповну (відмінну) інформацію у вигляді викопіювання земельної ділянки, ніж та, яка міститься в Державному земельному кадастрі.
Беручи до уваги досліджені графічні матеріали, нормативне закріплення обов'язку за суб'єктом владних повноважень надати заявнику належним чином сформоване викопіювання з кадастрової карти (плану) земельної ділянки, суд робить висновок, що Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області неправомірно відмовлено у клопотанні позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, яким при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотаннями дотримано вимог Земельного кодексу України.
Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України.
Що стосується вимоги про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 3 Конституції України, "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави", а ст.8 Конституції України закріплено що "в Україні визнається і діє принцип верховенство права".
Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:
- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;
- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;
- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.
Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.
Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", " із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає що позовна вимога про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Отже, доводи відповідача щодо того, що зобов"язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням у дискреційні повноваження управління є безпідставними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, а тому задовольняє його у повному обсязі.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) щодо відмови, викладеної у листах від 12.01.2018 за №В-16912/0-128/6-18 та 07.03.2018 за №В-654/0-1056/022-8, у наданні ОСОБА_1 (вул.Жовтнева,22, с.Миролюбівка, Житомирський район, Житомирська область, 12453, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами Миролюбівської сільської ради Житомирського району.
Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (вул.Жовтнева,22, с.Миролюбівка, Житомирський район, Житомирська область, 12453, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 07.12.2017 та 01.02.2018 та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами Миролюбівської сільської ради Житомирського району.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул.Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) на користь ОСОБА_1 (вул.Жовтнева,22, с.Миролюбівка, Житомирський район, Житомирська область, 12453, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Капинос
Повне судове рішення складене 21 травня 2018 року