про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
07 травня 2018 року м. Київ 810/2134/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши в м. Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати рішення сесії Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області № 225-21-VII від 30 червня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 протиправним та скасування його.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
В п. 7 ч. 1 зазначеної статті КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є визначення законності прийняття рішення Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області від 30.06.2017 № 225-21-VII від 30 червня 2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3
При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що оскаржуване рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 порушують його права. Оскільки Копилівської сільською радою було винесено рішення № 175-20-ІV від 27.04.2015 року яким позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації для передачі земельної ділянки у власність.
Таким чином, з наведеного слідує, що позивач оскаржує суб'єктивне цивільне право на користування земельною ділянкою.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції (в залежності від суб'єктного складу сторін спору), оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним судом України у постановах від 28 квітня 2015 року № 21-173а15, від 13 січня 2016 року №21-5421а15 та від 01 березня 2016 року № 2а/2470/2635/12.
Отже, на думку суду, даний спір має приватно-правовий характер, а відтак на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює позивачу, що дану справу належить розглядати місцевому загальному суду за правилами цивільного судочинства, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №810/2134/18 .
2. Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.