Рішення від 14.05.2018 по справі 810/2420/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м.Київ №810/2420/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., суддів Панової Г.В., Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування рішень, визнання незаконною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,

за участю представників сторін:

- від позивача - ОСОБА_1, довіреність №09/11 від 09.01.2018

- від Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області: не з'явився,

- від Головного управління ДФС у Київській області: не з'явився,

- від Державної фіскальної служби України: не з'явився,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (далі-позивач) з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі- відповідач-1), Головного управління ДФС у Київській області (далі-відповідач-2), Державної фіскальної служби України (далі-відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка";

- визнати незаконним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 про результати розгляду скарги;

- визнати незаконною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у нерозгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України 20-денного строку з дня отримання скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" від 03.04.2017 №128/04-17;

- визнати незаконним і скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22.05.2017 вих. №10822/6/99-99-12-03-01-15;

- зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області відновити у Реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" (код за ЄДРПОУ 33077997, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 330779910135, свідоцтво №13854392 про реєстрацію платника ПДВ).

Протокольною ухвалою суду від 15.01.2018 судом було постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 16.12.2016 Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» у зв'язку з тим, що позивачем не було подано податкову звітність з ПДВ протягом останніх 12 календарних місяців, зокрема, у період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року.

Проте, позивач не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» було своєчасно та в повному обсязі подано до податкового органу податкові декларації з ПДВ за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року у паперовому вигляді.

Так, позивач зазначив, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідними листами неодноразово відмовляла ТОВ «Аніка» у прийнятті податкової звітності за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року, оскільки така податкова звітність була подана у паперовому вигляді, а не в електронній формі.

Позивачем відмови відповідача-1 у прийнятті податкової звітності з ПДВ за період з листопада 2015 по жовтень 2016 року з підстав недодержання форми подання звітності були оскаржені ТОВ «Аніка» до суду.

Крім того, позивач зазначив про безпідставність прийняття рішень про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України від 22.05.2017 №1082216/99-99-12-03-01-15 та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02, оскільки вказані рішення відповідних органів ДФС не містять мотивів та висновків, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Також позивач зауважив про те, що Державна фіскальна служба України, прийнявши рішення про результати розгляду скарги №1082216/99-99-12-03-01-1 лише 22.05.2017, порушила строки розгляду такої скарги та строки прийняття відповідного рішення, які визначені вимогами чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначив, про те, що рішення від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» було заповнено з порушенням затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 форми №6-РПДВ, а саме: вказаний документ підписано без зазначення імені та по батькові в.о. начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2

Також позивач зазначив, що у спірному рішенні зазначено про те, що реєстрація ТОВ «Аніка» як платника ПДВ була здійснена Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області у 2004 році.

Проте, позивач зауважив, що вказаний податковий орган був створений лише у 2015 році, що унеможливлює здійснення відповідачем-1 реєстрації позивача як платника ПДВ.

У зв'язку з цим, позивач наголосив на тому, що спірне рішення містить недостовірну інформацію.

Також позивач зазначив, що у рішенні від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» відсутні підписи членів робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у той час як спірне рішення містить підпис ОСОБА_7, який взагалі не є членом робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що, на думку позивача, також є підставою для визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначили про те, що з 01.01.2015 Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України” № 1621-VII від 31.07.2014 було введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість, про що було внесено відповідні зміни до статті 49 Податкового кодексу України, що в свою чергу, зумовило виникнення у платників податків обов'язку щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість виключно у електронній формі.

Відповідачами зазначено про те, що ТОВ «Аніка» було подано податкові декларації за період листопад 2015 року - жовтень 2016 року на паперових носіях, що, на думку відповідачів, свідчить про порушення позивачем вимог ст.ст.48-49 Податкового кодексу України, а тому подана позивачем у такій формі податкова звітність з ПДВ за вказаний період не була прийнята податковим органом.

Відповідачі зазначили, що в ході проведення аналізу показників податкової звітності з ПДВ комісією по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ встановлено, що ТОВ «Аніка» протягом 12 послідовних місяців не подає до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ та/або подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою щодо аналізу показників податкової звітності за період листопад 2015 року - жовтень 2016 року від 16.12.2016 №299/10-13-12-01/33077997.

Відповідачі наголошують на тому, що в силу положень п.«г» п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, неподання платником ПДВ податкової звітності з ПДВ протягом 12 послідовних місяців є підставою для анулювання свідоцтва платника ПДВ.

У зв'язку з цим, відповідачі вважають, що рішення від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» було прийнято правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 про результати розгляду скарги та рішення Державної фіскальної служби України від 22.05.2017 №10822/6/99-99-12-03-01-15, відповідачі зазначили про те, що спірні рішення не мають самостійного значення, оскільки вони безпосередньо не визначають грошові зобов'язання та не змінюють обсяг прав та обов'язків юридичної особи.

У судовому засіданні 14.05.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідачі явку своїх представників в судове засідання 14.05.2018 не забезпечили, про розгляд справи були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (ідентифікаційний код: 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Територія Технікуму, будинок 16) зареєстроване в якості юридичної особи 03.08.2004, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.08.2017 №1002966285 (т.ІІ, а.с.179-182).

ТОВ "Аніка" було зареєстроване платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 330779910135, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №13854392, виданого 21.11.2005 (т. І, а.с. 71).

Наказом Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 24.10.2016 №422 «Про внесення змін до наказу Києво-Святошинської ОДПІ від 19.10.2016 №412» з метою координації роботи Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та у зв'язку з кадровими змінами було внесено зміни до додатку 1 наказу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.10.2016 №412, виклавши його у редакції: «Голова робочої групи: ОСОБА_2 - в.о. першого заступника начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Заступники голови робочої групи: ОСОБА_8 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; ОСОБА_3 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Члени робочої групи: ОСОБА_9 - в.о. начальника управління обслуговування платників; ОСОБА_10 - начальник управління податків і зборів з фізичних осіб; ОСОБА_11 - заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб; 4. ОСОБА_12 - начальник управління податків і зборів з юридичних осіб; ОСОБА_13 - начальник оперативного управління; 6. ОСОБА_14 - заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування ПДВ; ОСОБА_15 - начальник відділу інформаційних технологій; ОСОБА_16 - начальник юридичного відділу. 9.Заєць Д.М. - начальник відділу погашення боргу (т.ІІ, а.с.216-217).

11.11.2016 Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято наказ №521 «Про внесення змін до наказу Києво-Святошинської ОДПІ від 24.10.2016 №422», яким з метою координації роботи Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та у зв'язку з кадровими змінами внесено зміни до додатку 1 до наказу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 24.10.2016 №422, виклавши його у редакції: «Голова робочої групи: ОСОБА_2 - перший заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Заступники голови робочої групи: ОСОБА_8 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; ОСОБА_3 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Члени робочої групи: ОСОБА_9 - в.о. начальника управління обслуговування платників; ОСОБА_10 - начальник управління податків і зборів з фізичних осіб; ОСОБА_11 - заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб; 4. ОСОБА_12 - начальник управління податків і зборів з юридичних осіб; ОСОБА_13 - начальник оперативного управління; ОСОБА_17 - начальник відділу інформаційних технологій; ОСОБА_18 - начальник юридичного відділу. 8.Заєць Д.М. - начальник відділу погашення боргу (т.ІІ, а.с.214-215).

Наказом Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.12.2016 №613 «Про внесення змін до складу комісії по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ» з метою координації роботи Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та у зв'язку з кадровими змінами було внесено зміни до складу комісії по анулюванню свідоцтва платника податку на додану вартість, зокрема, до складу комісії Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції згідно додатку 1 (т.ІІ, а.с.218-219).

Судом встановлено, що 16.12.2016 головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ Києво-Святошинської ОДПІ ОСОБА_19 складено та підписано Довідку щодо аналізу показників податкової звітності за період листопад 2015 року - жовтень 2016 року з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" (код ЄДРПОУ 33077997) від 16.12.2016 №299/10-13-12-01/33077997 (т.ІІ, а.с.197).

Зі змісту зазначеної довідки вбачається, що платник зареєстрований як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до органу державної податкової інспекції декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту за період листопад 2015 року - жовтень 2016 року. В довідці головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ ОСОБА_19 вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніка" (код ЄДРПОУ 33077997) від 18.08.2004 №13854392 підлягає скасуванню відповідно до пп. “г” п. 184.1. ст. 184 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2016 Києво-Святошинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» (код ЄДРПОУ 33077997), зареєстроване за №10066/10/10-13-12-01, яке складено, як зазначено у змісті вказаного рішення, комісією, створеною відповідно до наказу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 06.12.2016 №613, та підписано головою комісії ОСОБА_2, заступником голови комісії ОСОБА_8 та членами комісії ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_21, ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_23 Підпис члена комісії ОСОБА_6 у тексті рішення відсутній (т.ІІ, а.с.195-196).

Як вбачається зі змісту вищевказаного рішення, комісією встановлено, що платник зареєстрований як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до органу державної податкової інспекції декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою щодо аналізу показників податкової звітності за період листопад 2015 року - жовтень 2016 року від 16.12.2016 №299/10-13-12-01/33077997.

Також комісією встановлено, що платник не подає до органу державної податкової інспекції декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року.

Комісія дійшла висновку, що перелічені документи є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, у зв'язку з тим, що ТОВ "Аніка" протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та відповідно до абзацу “г” п. 184.1. ст. 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ.

Також у рішенні зазначено, що платник податку зобов'язаний повернути податковому органу Свідоцтво/Спеціальне свідоцтво та всі його засвідчені копії разом із супровідним листом протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання.

У вказаному рішенні зазначено, що датою анулювання реєстрації є 16.12.2016.

Судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з прийняттям вказаного рішення, звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Київській області, за результатами розгляду якої Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02, яким рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №299 по анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аніка» від 16.12.2016 №10066/10/10-13-12-01 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.ІІ, а.с.80-81).

В подальшому позивач звернувся зі скаргою на правовий акт індивідуальної дії вих.№128/04-17 від 03.04.2017 до Державної фіскальної служби України, у якій просив скасувати повністю рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №299 по анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аніка» від 16.12.2016 №10066/10/10-13-12-01 та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10-10-36-12-02 про результати розгляду скарги та вважати ТОВ «Аніка» зареєстрованим платником ПДВ з 02.06.2006 відповідно до свідоцтва №13854392 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 02.06.2016 (т.ІІ, а.с.83-109).

З матеріалів справи вбачається, що Державна фіскальна служба України рішенням від 25.04.2017 №888/16/99-99-12-03-01-15 продовжила строк розгляду скарги ТОВ «Аніка» до 01.06.2017 включно (т.ІІ, а.с.226).

22.05.2017 Державною фіскальною службою України було прийнято рішення «Про розгляд скарги» №10822/6/99-99-12-03-01-15, яким рішення ГУ ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 залишено без змін, а скаргу ТОВ «Аніка» - без задоволення (т.ІІ, а.с.223-225).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України (в редакції, станом на день прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 16.12.2016 №299) для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Згідно з п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Пунктом 184.2 ст.184 Податкового кодексу України визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату:подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (п.184.10 ст.184 Податкового кодексу України).

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість, присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість та формування і надання витягів та довідок з Реєстру визначені Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України 14.11.2014 №1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 №1456/26233 (далі-Положення №1130, в редакцій чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до п.3.1 розділу ІІІ Положення №1130 реєстрація осіб платниками ПДВ, перереєстрація платників ПДВ проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора.

Особа є зареєстрованою платником ПДВ з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника ПДВ є анульованою з дати виключення цього платника ПДВ з Реєстру згідно з розділом V цього Положення.

Розділом V Положення №1130 визначений порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість.

Так, згідно із пп. “г” п.5.1 розділу V Положення №1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Абзацами 3-4 п.5.2 розділу V Положення №1130 передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п.5.5 розділу V Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з п.5.6 розділу V Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою N 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Один примірник рішення зберігається в обліковій справі (реєстраційній частині) платника податків. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Абзацом 1 п.5.7 розділу V Положення №1130 визначено, що протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків (далі - Представник платника). Особа, яка отримує рішення, має пред'явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу.

Відповідно до п.5.11 розділу V Положення №1130 анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником ПДВ або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник ПДВ; що передує дню втрати особою статусу платника ПДВ.

При цьому датою анулювання реєстрації платника ПДВ визначається дата, що настала раніше. Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі пп. “г” п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України можливе лише за обставин неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Як зазначено вище, у рішенні про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» від 16.12.2016 №299 в якості підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» зазначено про те, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» було своєчасно та в повному обсязі подано до податкового органу податкові декларації з ПДВ за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року у паперовому вигляді.

Так, позивач зауважив, що Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відповідними листами неодноразово відмовляла ТОВ «Аніка» у прийнятті податкової звітності за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року, оскільки така податкова звітність була подана позивачем у паперовому вигляді, а не в електронній формі.

На думку позивача, подання податкових декларацій у паперовій формі відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Абзацами 1-2 п.46.5 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Згідно з п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п.48.5 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана:

керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником; Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку (пп.48.5.1 п.48.5 ст.48 ПКУ);

фізичною особою - платником податків або його представником (пп.48.5.2 п.48.5 ст.48 ПКУ);

особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції (пп.48.5.3 п.48.5 ст.48 ПКУ).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 49.4 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» №909-VIII від 24.12.2015, який набрав чинності з 01.01.2016, було доповнено пункт 49.4 ст.49 Податкового кодексу України третім абзацом.

Так, відповідно до абз.4 п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк (п.49.5 ст.49 Податкового кодексу України). Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.11 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

10.12.2015 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року від 10.12.2015 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2015 року № 217/12-15 від 10.12.2015 (т.І, а.с.121-136).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 10.12.2015 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_1, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

В подальшому Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області листом №13843/10/0-13-11-02-10 від 11.12.2015 було відмовлено у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року від 10.12.2015 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушення п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

Також, у зазначеному листі податковим органом було запропоновано позивачу надати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний період у спосіб, який передбачений чинним законодавством (т.1, а.с.137).

15.01.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року від 15.01.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період листопад 2015 року № 7/01-16 від 15.01.2016 (т.І, а.с.144-153).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 15.01.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_2, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області листом №277/10/10-13-11-02-10 від 21.01.2016 було відмовлено у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року від 10.12.2015 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

17.02.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року від 17.02.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2016 року № 39/02-16 від 17.02.2016 (т.І, а.с.155-170).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 17.02.2016 була отримана контролюючим органом, про що свідчить відбиток штампу податкового органу.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області листом №1157/10/10-13-11-02-10 від 18.02.2016 було відмовлено у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року від 17.02.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

14.03.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 14.03.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2016 року № 69/03-16 від 14.03.2016 (т.І, а.с.172-185).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 14.03.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_3, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області у листі №1962/10/10-13-11-02-10 від 14.03.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 14.03.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

15.04.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року від 15.04.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період березень 2016 року № 69/03-16 від 15.04.2016 (т.І, а.с.187-202).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 15.04.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_4, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області у листі №3104/10/10-13-11-02-10 від 15.04.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року від 15.04.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

12.05.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року від 12.05.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2016 року №122/05-16 від 12.05.2016 (т.І, а.с.204-217).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 12.05.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № 16000021566, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області у листі №3678/10/10-13-11-02-10 від 12.05.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року від 12.05.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

13.06.2016 позивачем було подано до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року від 13.06.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період травень 2016 року №140/06-16 від 13.06.2016 (т.І, а.с.219-233).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 13.06.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_5, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області у листі №4712/10/10-13-11-02-10 від 13.06.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року від 13.06.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

15.07.2016 позивачем було подано до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року від 15.07.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період червень 2016 року №182/07-16 від 15.07.2016 (т.І, а.с.235-248).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 15.07.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_6, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інкреція Головного управління юстиції ДФС у Київській області у листі №949/10/10-13-11-02-10 від 19.06.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року від 15.07.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

15.07.2016 позивачем було подано до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року від 15.08.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період липень 2016 року №209/07-16 від 15.08.2016 (т.І, а.с.250, т.ІІ, а.с.6-17).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 15.08.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_7, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління юстиції ДФС у Київській області у листі №1802/10/10-13-11-02-10 від 15.08.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року від 15.08.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

14.09.2016 позивачем було подано до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року від 14.09.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2016 року №236/07-16 від 14.09.2016 (т.ІІ, а.с.19-35).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 14.09.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_8, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області у листі №3768/10/10-13-11-02-10 від 15.09.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року від 14.09.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

13.10.2016 позивачем було подано до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року від 13.10.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період вересень 2016 року №260/10-16 від 13.10.2016 (т.ІІ, а.с.37-53).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 13.10.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_9, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області у листі №6429/10/10-13-11-02-10 від 13.09.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року від 13.10.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

15.11.2016 позивачем було подано до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 15.11.2016 з додатками до неї у паперовій формі. Також, разом з податковою декларацією позивачем були подані доповнення до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2016 року №295/11-16 від 15.11.2016 (т.ІІ, а.с.55-71).

Судом встановлено, що вказана податкова декларація 15.11.2016 була зареєстрована контролюючим органом за № НОМЕР_10, про що свідчить відбиток штампу про реєстрацію документу.

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області у листі №8382/10/10-13-11-02-10 від 16.11.2016 відмовила у прийнятті поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 15.11.2016 у зв'язку з тим, що вказана податкова звітність подана з порушенням п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» у паперовій формі податкова звітність з ПДВ за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року не була прийнята контролюючим органом у зв'язку з тим, що така звітність була подана не за встановленою формою, зокрема, не в електронній формі, як то передбачено п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 ст.184 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку не вчинення суб'єктом господарювання дій щодо подачі протягом 12 календарних місяців податкової звітності з податку на додану вартість.

На думку суду, вказана підстава для анулювання реєстрації платника ПДВ не підлягає широкому тлумаченню, а передбачає виключно фактичне неподання платником податків податкової звітності з ПДВ протягом встановленого періоду.

При цьому, норми пп. "г" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України пов'язують право контролюючих органів анулювати реєстрацію платника ПДВ саме з фактом неподання податкової декларації, а не з фактом відмови у її прийнятті.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К800/36965/16 від 15.06.2017 (судді Олендер І.Я., Бившева Л.І., Шипуліна Т,М.).

У зв'язку з цим, суд вважає, що наявність вищевказаних відмов контролюючого органу у прийнятті податкової звітності ТОВ «Аніка» з податку на додану вартість за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року свідчить виключно про недотримання позивачем форми поданої податкової звітності і не є підставою для висновків про фактичне неподання позивачем податкової звітності з ПДВ за відповідний період.

Таким чином, на думку суду, Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було необґрунтовано прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016 з підстав, передбачених пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Щодо доводів позивача про порушення вимог чинного законодавства під час підписання спірного рішення (підписання документу без зазначення імені та по батькові в.о. начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2, відсутність підписів всіх членів робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та наявність на спірному рішенні підпису ОСОБА_7, який взагалі не є членом робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ), суд зазначає таке.

Відповідно до п.5.6 Положення №1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою N 6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Отже, пунктом 5.6 Положення №1130 встановлені вимоги до оформлення рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Так, в силу вищенаведених вимог чинного законодавства вказаний документ складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Як вбачається з додатку 5 до Положення №1130, яким затверджено типову форму рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ № 6-РПДВ, вказане рішення складається з 2 аркушів.

Затверджена форма рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ № 6-РПДВ передбачає наявність після висновку комісії підпису керівника (заступника керівника або уповноважена особа) із проставленням печатки.

При цьому на аркуші 2 сторінці 1 на зворотному боці форми рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ № 6-РПДВ, яке, як зазначено у додатку 5 до Положення №1130, заповнюється тільки на примірнику рішення, що залишається в контролюючому органі, передбачено наявність підписів голови та членів комісії.

Отже, з додатку 5 до Положення №1130 вбачається, що вказаний аркуш заповнюється тільки на примірнику рішення, що залишається в контролюючому органі.

Дослідивши зміст примірника рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016, належним чином засвідчена копія якого додана до матеріалів справи відповідачем (т.2, а.с.195-197), судом встановлено, що спірне рішення підписано керівником податкового органу в.о. начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_2

Так, відповідно до наказу Державної фіскальної служби України №2858-о від 05.12.2016 покладено виконання обов'язків начальника Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на першого заступника начальника Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_2 з 05.12.2016 по 31.12.2016 (т.2, а.с.211).

Суд звертає увагу на те, що примірники спірного рішення позивача та відповідача, копії якого долучені до матеріалів справи, підписані керівником податкового органу.

Отже, спірне рішення підписане уповноваженою особою податкового органу.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на неналежне оформлення спірного рішення через відсутність всіх підписів членів робочої комісії, оскільки в силу вимог Положення №1130, аркуш 2 рішення з підписами членів комісії робочої групи заповнюється тільки на примірнику рішення, що залишається в контролюючому органі.

Також у позовній заяві позивач зазначив про те, що аркуш 2 підписаний ОСОБА_7, який не є членом комісії.

Дослідивши зміст аркуша 2 рішення про анулювання реєстрації платника податку, який заповнюється тільки на примірнику рішення, що залишається в ОДПІ (т.2, а.с.196), судом встановлено, що вказаний документ підписаний наступними особами:

- Голова комісії: ОСОБА_2 - в.о. начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

- Заступник голови комісії: ОСОБА_8 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

- Члени комісії: ОСОБА_20 - в.о. начальника управління обслуговування платників; ОСОБА_12 - начальник управління податків і зборів з юридичних осіб; ОСОБА_21 - начальник юридичного відділу; ОСОБА_7 - в.о. начальника управління податків і зборів з фізичних осіб; ОСОБА_22 - начальник відділу погашення боргу; ОСОБА_23 - начальник відділу інформаційних технологій. Підпис ОСОБА_6 - начальника оперативного управління у рішенні відсутній.

Як зазначено вище, наказом Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.12.2016 №613 внесено зміни до складу комісії по анулюванню свідоцтва платника податку на додану вартість, виклавши у редакції склад комісії Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області згідно додатку 1.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що на випадок відсутності одного з членів комісії їх обов'язки виконує посадова особа, яка заміщує дану посадову особу відповідно до чинного законодавства (т.2, а.с.218).

Відповідно до додатку 1 до вказаного наказу склад робочої групи по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області наступний:

- Голова робочої групи: ОСОБА_2 - в.о. першого заступника начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

- Заступники голови робочої групи: ОСОБА_8 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; ОСОБА_3 - заступник начальника Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області;

- Члени робочої групи: ОСОБА_9 - в.о. начальника управління обслуговування платників; ОСОБА_10 - начальник управління податків і зборів з фізичних осіб; ОСОБА_11 - заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб; 4. ОСОБА_12 - начальник управління податків і зборів з юридичних осіб; ОСОБА_13 - начальник оперативного управління; ОСОБА_17 - начальник відділу інформаційних технологій; ОСОБА_18 - начальник юридичного відділу; 8.Заєць Д.М. - начальник відділу погашення боргу (т.ІІ, а.с.219).

Судом встановлено, що наказом Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01.12.2016 №78-в «Про надання відпустки» надано заступнику начальника управління податків і зборів з фізичних осіб - начальнику відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_5 частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.07.2015 по 17.07.2016 терміном 15 календарних днів з 05.12.2016 р. по 19.12.2016 р. включно.

На період відпустки ОСОБА_5 виконання обов'язків заступника начальника управління податків і зборів з фізичних осіб-начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб покладено на начальника відділу адміністрування єдиного внеску управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_7

Отже, з огляду на те, що у період з 05.12.2016 р. по 19.12.2016 р. ОСОБА_5 перебував у щорічній відпустці, а виконання обов'язків заступника начальника управління податків і зборів з фізичних осіб-начальника відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб було покладено на ОСОБА_7, а також враховуючи те, що наказом №613 від 06.12.2016 передбачено, що у випадку відсутності одного з членів комісії його обов'язки виконує посадова особа, яка замішує дану посадову особу, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 станом на 16.12.2016 правомірно виконував повноваження члена комісії по анулюванню свідоцтва платника ПДВ Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, а тому аркуш 2 рішення був підписаний повноважним складом комісії.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 №299 було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, вище судом було встановлено необґрунтованість прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016 з підстав, передбачених пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що у пп. 50-51 рішення «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Слід додати, що Рішення ЄСПЛ у справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Для розуміння поняття «майна» у світлі практики ЄСПЛ та в контексті спірних правовідносин, слід зазначити, що відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції Судом розглядалися справи щодо порушення права власності, де об'єктами зокрема були: інше «майно», що «становить економічну цінність», а саме, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktцrer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159) та «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «ОСОБА_3 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.).

На підставі наведеного, суд вважає, що свідоцтво платника податку на додану вартість є документом дозвільного характеру, який дає право здійснювати господарську діяльність, а позбавлення позивача статусу платника податку на додану вартість є втручанням публічної влади в безперешкодне користування власністю, яке не відповідало ознакам законності, оскільки оспорюване у справі рішення прийнято у порушення норм національного законодавства і не було достатньо сподіваним, щоб дозволити позивачу передбачати наслідки своїх дій.

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем були неправильно сформульовані позовні вимоги у вигляді визнання незаконним і скасування рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка" замість визнання його протиправним та скасування.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка" стосується прав конкретного платника податків, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка".

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 про результати розгляду скарги, то суд зазначає таке.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПКУ).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п.56.3 ст.56 ПКУ).

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п.56.8 ст.56 ПКУ).

Відповідно до п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить про те, що рішення контролюючого органу можуть бути оскаржені в адміністративному порядку шляхом подання скарги платника податків. При цьому, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Тобто, стаття 56 Податкового кодексу України встановлює порядок та строки оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи протиправність вказаного рішення, зазначив про те, що Головним управлінням ДФС у Київській області під час розгляду скарги ТОВ «Аніка» на рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №299 від 16.12.2016 не було належним чином досліджено наведені позивачем у відповідній скарзі доводи, що на думку позивача зумовило прийняття Головним управлінням ДФС у Київській області рішення із помилковими висновками.

Крім того, позивач зауважив, що рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 не містить мотивів та висновків, які б підтверджували правомірність прийняття спірного рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків конкретної особи, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Позивач не зазначає, яким чином рішення ГУ ДФС у Київській області, прийняте за результатами розгляду скарги, порушує його права, враховуючи можливість оскарження рішення контролюючого органу, що було предметом розгляду скарг, у судовому порядку.

Отже, рішення про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення.

У зв'язку з цим, суд вважає вимогу позивача про визнання незаконним та скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 про результати розгляду скарги необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльності Державної фіскальної служби України, яка полягає у нерозгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України 20-денного строку з дня отримання скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" від 03.04.2017 №128/04-17, суд зазначає таке.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, зазначив, що Державною фіскальною службою України було порушено строки розгляду скарги ТОВ «Аніка».

Відповідно до п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Отже, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

При цьому, контролюючий орган може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Як зазначено вище, позивач звертався зі скаргою на правовий акт індивідуальної дії вих.№128/04-17 від 03.04.2017 до Державної фіскальної служби України, у якій просив скасувати повністю рішення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №299 по анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аніка» від 16.12.2016 №10066/10/10-13-12-01 та рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10-10-36-12-02 про результати розгляду скарги та вважати ТОВ «Аніка» зареєстрованим платником ПДВ з 02.06.2006 відповідно до свідоцтва №13854392 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 02.06.2016 (т.ІІ, а.с.83-109).

З матеріалів справи вбачається, що Державна фіскальна служба України рішенням від 25.04.2017 №8881/6/99-99-12-03-01-15 продовжила строк розгляду скарги ТОВ «Аніка» до 01.06.2017 включно (т.ІІ, а.с.226).

У вказаних рішеннях Державна фіскальна служба зазначила про те, що скарга ТОВ «Аніка» надійшла на адресу контролюючого органу 05.04.2017 та була зареєстрована за вхідним №7764/6.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, протокольною ухвалою суду від 09.10.2017 та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2017 було витребувано від Державної фіскальної служби України докази направлення та вручення Товариству з обмеженою відповідальністю “Аніка” рішення про продовження строку розгляду скарги від 25.04.2017 №8881/6/99-99-12-03-01-15.

Проте, Державна фіскальна служба України вимоги ухвал суду не виконала, витребувані документи суду не надала та про причини неможливості їх надання суду не повідомила.

Отже, матеріали справи не містять доказів направлення та вручення Товариству з обмеженою відповідальністю “Аніка” рішення про продовження строку розгляду скарги від 25.04.2017 №8881/6/99-99-12-03-01-15, а позивачем своєю чергою зазначено про неотримання вказаного рішення про продовження строку розгляду скарги, що свідчить про порушення Державною фіскальною службою України вимог п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України.

Таким чином, з огляду на вимоги п.56.8 ст.56 Податкового кодексу України рішення про розгляд скарги ТОВ «Аніка» від 03.04.2017 №128/04-17 мало бути надіслане Державною фіскальною службою України на адресу позивача не пізніше 25.04.2017. Проте, рішення «Про розгляд скарги» №10822/6/99-99-12-03-01-15 було прийняте Державною фіскальною службою України лише 22.05.2017, що свідчить про порушення Державною фіскальною службою України строків розгляду скарги позивача.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України, яка полягає у нерозгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України 20-денного строку з дня отримання скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" від 03.04.2017 №128/04-17, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення Державною фіскальною службою України вимог чинного законодавства під час розгляду скарги позивача, суд вважає, що рішення «Про розгляд скарги» №10822/6/99-99-12-03-01-15 від 22.05.2017 було прийнято протиправно.

Отже, враховуючи вимоги ст.ст.9 та 245 КАС України, суд вважає, що належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення ДФС України «Про розгляд скарги» №10822/6/99-99-12-03-01-15 від 22.05.2017.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відновити у Реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка», суд зазначає таке. Згідно із ст.19-2 Податкового кодексу України (станом на день розгляду справи судом) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики виконує такі функції:здійснює координацію діяльності контролюючих органів; затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції контролюючих органів; прогнозує, аналізує надходження податків, зборів, платежів, визначених Податковим та Митним кодексами України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників, законодавства, угод про вступ до міжнародних організацій, інших міжнародних договорів України на надходження податків, зборів, платежів, надає пропозиції щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; узагальнює практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, розробляє проекти нормативно-правових актів;видає узагальнюючі податкові консультації відповідно до цього Кодексу; виконує інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно із пп.36 п.4 Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Абзацом 1 п.2.3 Положення №1130 визначено, що формування та ведення реєстру платників податку на додану вартість здійснює Державна фіскальна служба України.

Отже ведення реєстру платників податку на додану вартість належить виключно до повноважень Державної фіскальної служби України.

Відповідно до абз.3 п.5.10 Положення №1130 підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Таким чином, необхідною передумовою для внесення контролюючим органом до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації є отримання належним чином завіреної копії судового рішення, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ.

Так, аналогічна позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України в від 15.06.2017 (справа №812/1637/15) та від 10.11.2016 (справа №826/26203/15).

Таким чином, оскільки внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється на підставі рішення суду, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ, що набрало законної сили, у той час як рішення суду в межах даної справи про визнання протиправним та скасування рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Аніка" не набрало законної сили, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про зобов'язання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відновити у Реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" є передчасною та не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені п'ять позовних вимог немайнового характеру сплачено судовий збір на загальну суму 8000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1106 від 08.06.2017 на суму 1600,00 грн. та №1160 від 29.08.2017 на суму 6400,00 грн., оригінали яких містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.3, т.2, а.с.126-а).

Таким чином, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Державної фіскальної служби України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3200,00 грн. та Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір 1600,00 грн.

У судовому засіданні 14.05.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 №299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Аніка”.

3. Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у нерозгляді протягом встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України 20-денного строку з дня отримання скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" від 03.04.2017 №128/04-17.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22.05.2017 вих. №10822/6/99-99-12-03-01-15 “Про розгляд скарги”.

5. В частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Головного управління ДФС у Київській області від 24.02.2017 №956/10/10-36-12-02 про результати розгляду скарги - у задоволені позову відмовити.

6. В частині позовних вимог про зобов'язання Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області відновити у Реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніка" (код за ЄДРПОУ 33077997, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 330779910135, свідоцтво №13854392 про реєстрацію платника ПДВ) - у задоволені позову відмовити.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аніка” (ідентифікаційний код: 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Боярка, вул.Територія Технікуму, буд.16) судовий збір у сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код: 39292197, місцезнаходження: 04053, м.Київ, Львівська площа, буд.8).

8. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аніка” (ідентифікаційний код: 33077997, місцезнаходження: 08152, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Боярка, вул.Територія Технікуму, буд.16) судовий збір у сумі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код: 39471029, місцезнаходження:08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м.Вишневе, вул.Ломоносова, буд.34).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений - 18.05.2018 р.

Головуючий - суддя Кушнова А.О.

Судді: Панова Г. В.

ОСОБА_24

Попередній документ

74093131

Наступний документ

74093133

Інформація про рішення:

№ рішення:	74093132
№ справи:	810/2420/17
Дата рішення:	14.05.2018
Дата публікації:	21.05.2018
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю