02 травня 2018 року справа № 810/1582/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 118287,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у вказаному вище розмірі внаслідок невиконання податкових обов'язків по орендній платі з фізичних осіб та пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Позивач зазначає, що заборгованість підтверджується даними податкових декларацій, які були подані відповідачем самостійно, а також податковою вимогою, які не були оскаржені відповідачем у визначені строки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 відкрито спрощене провадження у справі №810/1582/18.
Даною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу за адресою: 080292, АДРЕСА_1.
Проте, до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване поштове відправлення з повідомленням про вручення № 0113328005467.
Частиною одинадцятою статті 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, враховуючи положення наведеної вище правової норми, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
На час прийняття рішення у даній справі відзив на позовну заяву або заява про визнання позову від відповідача до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 080292, АДРЕСА_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.01.1999, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як платник податків відповідач перебуває на обліку в Ірпінському відділенні Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік № НОМЕР_2 від 22.02.2016 року, щомісячна сума податкового зобов'язання визначена відповідачем у розмірі за січень - 14490,00 грн., лютий - листопад - 12522,45 грн, грудень - 12522,39 грн.
Сума податкового боргу за декларацією № НОМЕР_2 від 22.02.2016 року за 2016 рік з урахуванням часткової сплати становить 115329,83 грн, що підтверджується довідкою-розрахунком суми податкового боргу та обліковою карткою платника податків.
У зв'язку з порушенням відповідачем граничних строків сплати податкових зобов'язань з земельного податку, контролюючим органом здійснено нарахування пені у розмірі 2957,94 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, контролюючий орган звернувся до суду з вимогою про стягнення ОСОБА_1 зазначеної заборгованості.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПК України).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 56.11. статті 56 ПК України передбачено, що самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання з єдиного податку та з земельного податку відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив.
Відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Пеня, визначена п.п.129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4 ст. 129 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з несплатою у встановлені законодавством строки грошових зобов'язань, позивачем була нарахована пеня, яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем в повному обсязі, зокрема, з плати за землю в сумі 2957,94 грн.
Нарахування пені у вказаному вище розмірі підтверджується даними облікової картки платника податків, з якої вбачається на підставі чого нарахована пеня та за який період.
При цьому, будь-яких доказів щодо неправомірності нарахування пені у вказаному вище розмірі відповідач суду не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань за податковими деклараціями на загальну суму 118287,77 грн. відповідає ознакам, визначеним п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Матеріали справи свідчать, що 18.11.2016 Ірпінським відділенням Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була виставлена ОСОБА_1 податкова вимога №70009-17 про сплату податкового боргу в сумі 87750,01 грн.
Вказана податкова вимога була отримана відповідачем 08.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, уповноваженою особою Головного управління ДФС у Київській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 416/470 від 13.09.2017.
Однак, доказів оскарження вказаної податкової вимоги відповідач суду не надав.
Таким чином, загальна сума податкового боргу відповідача перед бюджетом становить 118287,77 грн.
Зазначений факт підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду надано не було.
У зв'язку з цим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути кошти з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце проживання: 080292, АДРЕСА_1) в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 118287,77 (сто вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 77 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.