26 квітня 2018 року о/об 17 год. 04 хв.Справа № 808/908/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (72301, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Червоногірська, буд.138; ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 39396146)
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №69075-13 від 30.06.2017, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на 2017 рік на суму 25000 грн. 00 коп.; 2) скасувати податкову вимогу №81-56 від 16.01.2018.
У позовній заяві зазначено, що транспортний податок є елементом податку на майно. Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України податок на майно належить до місцевих податків. Податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради. Транспортний податок у місті Мелітополі встановлено рішенням Мелітопольської міської ради №1/3 від 14.07.2016 «Про встановлення транспортного податку на території м.Мелітополя». Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірним, оскільки, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Транспортний податок стягується з власників легкових автомобілів вартість яких перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки, вартість придбаного у 2016 році позивачем автомобіля становила 1875720 грн. 00 коп., що, на його думку, не перевищує встановленої вартості, то нарахування податку за 2017 рік не узгоджується із приписами чинного законодавства. З огляду на оскарження податкового повідомлення-рішення, позивач вважає передчасними і винесену податкову вимогу форми “Ф” №81-56 від 16.01.2018 про сплату податкового боргу з транспортного податку в сумі 25000 грн. 00 коп.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення №69075-13 від 30.06.2017, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000 грн.00 коп. Відповідно до даних АІС «Податковий блок» встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль Lexus RX 200 Т, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки відповідає вимогам пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Lexus RX 200 Т, 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідач податковим повідомленням-рішенням №69075-13 від 30.06.2017 визначив ОСОБА_1 податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. 00 коп. за податковий період 2017 рік.
У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, транспортний податок є складовим податку на майно.
Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.
Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо орган місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок.
При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку або прийняте рішення про зміни до елементів вже встановленого місцевого податку.
Відповідно до п.1 Рішення Мелітопольської міської ради №1/3 від 14.07.2016 “Про встановлення транспортного податку на території м.Мелітополя” Мелітопольська міська рада вирішила встановити транспортний податок на території м.Мелітополя з 1 січня 2017 року.
За матеріалами справи відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з транспортного податку за 2017 рік на підставі пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України.
Як передбачено пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
У п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України зазначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як передбачено пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200 гривень.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. 00 коп. (1200000 грн. 00 коп. = 3200 грн. 00 коп. х 375).
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений «Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженою 18.02.2016 постановою Кабінету Міністрів України №66 (надалі - «Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів»).
Відповідно до п.2. «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за №403 (Офіційний вісник України, 2013 рік, №44, ст.1576).
Як передбачено п.13 «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п.14 «Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів»).
Судом досліджено «Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році», розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому міститься і автомобіль марки Lexus RX 200 Т, 2016 року випуску.
Вартість автомобіля позивача марки Lexus RX 200 Т, 2016 року випуску, як зазначив сам позивач, склала - 1875720 грн. 00 коп.
Відтак, суд погоджується з висновком контролюючого органу про те, що автомобіль марки Lexus RX 200 Т, 2016 року випуску, є об'єктом оподаткування у 2017 році.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №69075-13 від 30.06.2017 прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірним.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
На виконання норм Податкового кодексу України, зважаючи на наявну заборгованість позивача, ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкову вимогу №81-56 від 16.01.2018.
У суду відсутні зауваження щодо надіслання відповідачем на адресу позивача податкової вимоги №81-56 від 16.01.2018.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відмовити у стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 26.04.2018.
Суддя О.О. Прасов