14 травня 2018 року м. Ужгород№ 807/11/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання - Неміш Т.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,
відповідача: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, представник - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №2088 від 06.12.2017 р. в частині накладення щодо нього - старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції, відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України; 2) визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №256 о/с від 11.12.2017 р. в частині звільнення його зі служби в поліції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" тобто, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 3) зобов'язати відповідача - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області поновити його на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області; 4) зобов'язати відповідача - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити йому грошове забезпечення за період вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області; 5) допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць та поновлення на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.
Позовні вимоги аргументовані тим, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 06 грудня 2017 року №2088 на позивача відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Закарпатській області від 11 грудня 2017 року №256 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вказані накази вважає протиправними, оскільки з них випливає, що він скоїв вчинок, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, чим порушив вимоги ст.ст. 1, 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», Закон України «Про Національну поліцію», Закон України «Про запобігання корупції» та наказ МВС України від 09.11.2016 №1179 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських». Однак зазначене свідчить про недотримання встановленої процедури службового розслідування, вчинення дисциплінарного проступку, оскільки тільки рішення суду, що набрало законної сили у вчиненні злочину може слугувати підставою для звільнення зі служби відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Вказує на те, що при застосуванні такого крайнього заходу дисциплінарного впливу як звільнення зі служби відповідачем не було враховано той факт, що станом на момент притягнення він не мав ніяких дисциплінарних стягнень, а тільки заохочення. Вважає, що не було враховано тяжкості проступку, обставини, за яких воно скоєно, заподіяна шкода, його попередня поведінка, ставлення до виконання службових обов'язків. Окрім того, зазначає, що в наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності не зазначено, які саме вимоги Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України ним порушено.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та у відповіді на відзив від 31.01.2018 р., та просили їх задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими, тому просив суд відмовити у задоволенні позову. Свою позицію аргументує тим, що протиправна діяльність поліцейських Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, в тому числі ОСОБА_1, що проявилася у вимаганні та отриманні грошових коштів від громадянина «Х» за прикриття його незаконної діяльності з приводу вирощування наркотичних речовин, була встановлена матеріалами службового розслідування. Окрім того, на момент застосування до ОСОБА_1 такого заходу дисциплінарного впливу як звільнення зі служби, в нього вже було діюче дисциплінарне стягнення - попередження про неповну посадову відповідальність за недобросовісне відношення до виконання своїх службових обов'язків та порушення трудової дисципліни.
В засіданні суду представник відповідача проти позову заперечив, обґрунтовуючи вищенаведеними обставинами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент звільнення ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1Е.) перебував на службі в органах Національної поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.
08 листопада 2017 року слідчим відділом прокуратури Закарпатської області внесено дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017070000000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом вчинення працівниками поліції, серед яких ОСОБА_1, службового підроблення, незаконного затримання особи, вчинення заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, вилучення відеореєстратора з будинку ОСОБА_4, не зазначивши в протоколі обшуку про вилучення, в подальшому привласнивши його, перевищивши при цьому службові повноваження.
Наказом ГУНП в Закарпатській області "Про призначення судового розслідування" від 20 листопада 2017 року №1964 призначено службове розслідування за фактом повідомлення про підозри, зокрема ОСОБА_1
За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок від 04 грудня 2017 року, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, відповідно до якого відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. За грубе порушення вимог ст. 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, вимог ст.ст. 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", що призвело до скоєння ОСОБА_1 вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у підписанні протоколу обшуку із внесеними завідомо неправдивими відомостями, приховуванні факту правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, безпідставному утриманні гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не інформуванні безпосереднього керівництва про виявлене кримінальне правопорушення, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 06.12.2017 р. №2088 за грубе порушення вимог ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV, вимог ст.ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», що призвело до скоєння ОСОБА_1 вчинку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у підписанні протоколу обшуку із внесеними завідомо неправдивими відомостями, приховуванні факту правопорушення, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, безпідставному утриманні гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5 та не інформуванні безпосереднього керівництва про виявлене кримінальне правопорушення, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до п. 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України (арк. спр.13 - 15).
Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 11.12.2017 р. №256 о/с, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції, старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1, з 13 грудня 2017 року (арк. спр.17).
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності звільнення позивача з органів внутрішніх справ.
Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача з займаної посади, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 р. №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580).
Згідно ст. 3 вказаного Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_5 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580, поліцейським є громадянин України, який склав ОСОБА_6 поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Ст. 18 Закону №580 регламентує основні обов'язки поліцейських, серед яких, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_6 поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За приписами ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до п. 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
П. 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 23.12.2015 №901-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі - Дисциплінарний статут).
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок, згідно з дефініцією, що надається в ст. 2 Дисциплінарного статуту, - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Ст. 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За приписами ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_6 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Окрім того, зазначеною статтею Дисциплінарного статуту обумовлено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
ОСОБА_6 4 розділу 3 Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22 лютого 2012 року №155 (далі - Правила поведінки) визначено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні встановлюється Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 (далі - Інструкція).
П. 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.
Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі:
- реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового і начальницького складу кримінальне правопорушення;
- повідомлення особі рядового і начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення;
- скоєння особою рядового і начальницького складу корупційного правопорушення або надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції (пп. 2.2.2., 2.2.3., 2.2.4. пункту 2.2.).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 листопада 2017 року прокуратурою Закарпатської області в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017070000000090 позивачу вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України, про що листом від 20.11.2017 року повідомлено начальника ГУНП в Закарпатській області.
За вказаним фактом наказом ГУНП в Закарпатській області призначено службове розслідування.
Під час службового розслідування встановлено, що 17 серпня 2018 року працівниками Закарпатського управління ДВБ НП України спільно із працівниками УСБУ в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області викрито протиправну діяльність поліцейських Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, які вимагали та отримали грошові кошти від громадянина за прикриття його незаконної діяльності з приводу вирощування наркотичної речовини.
Так, зокрема, у ході проведення негласних слідчо-розшукових дій у кримінальному провадженні №12017070000000090 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 310 КК України, Закарпатським управлінням ДВБ НП України отримано інформацію, про те, що 16 серпня 2017 року окремі поліцейські Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, а саме, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9В та ОСОБА_10, провели обшук у приміщенні за адресою: м. Виноградів, фермерське господарство "Мускат", земельна ділянка 7, під час якого виявили понад 100 сироростущих рослин коноплі та спеціальне обладнання для їх вирощування. У подальшому вказані поліцейські, маючи на меті незаконне збагачення, вимагали незаконну грошову винагороду у сумі 50000 доларів США від винних осіб за не притягнення їх до кримінальної відповідальності. У той же час, слідчий Виноградівського відділення поліції ОСОБА_7, перебуваючи на місці події склав завідомо неправдивий протокол обшуку від 16.08.2017 р., у якому зазначив, що ним проведено обшук житла та іншого домоволодіння за адресою: м. Виноградів, вул. Мускатна, 7, у ході якого нічого не виявлено та не вилучено. Зазначений протокол обшуку підписала особа, у якої проводися обшук, поняті, а також учасники слідчої дії поліцейські ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_9
Окрім того, під час проведення обшуку на території ФГ «Мускат», поліцейські ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 без достатніх для того підстав та всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства України та Закону України «Про Національну поліцію», одягнули спецзасіб «кайданки» на гр.гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та певний період часу утримували їх за місцем проведення обшуку. Про виявлене кримінальне правопорушення поліцейські своє безпосереднє керівництво не повідомили, відповідні рапорти не склали.
ОСОБА_6 ОСОБА_1 під час проведення обшуку з метою приховування правопорушення, вчиненого поліцейськими, протиправно вилучив із вказаного будинку відеореєстратор марки «Тексар», із записами з двох камер зовнішнього відеоспостереження, які знаходилися на будинку ззовні. Інформацію про вилучення вказаного відеореєстратора в протокол не вніс, а вказаний прилад слідчому ні під час проведення обшуку, ні після нього не передав, а привласнив.
За даним фактом наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 19.08.2017 р. №1426 призначено службове розслідування, у ході проведення якого опитати ОСОБА_1 не видалося можливим у зв'язку з відсутністю на службі без повідомлення керівництва про причини такої відсутності. За результатами проведеного службового розслідування причин невиходу на службу окремих працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП, серед яких ОСОБА_1 (наказ «Про призначення службового розслідування» від 23.08.2017 р.), позивача наказом ГУНП в Закарпатській області від 25.09.2017 р. притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді «попередження про неповну посадову відповідальність».
17 листопада 2017 року працівниками прокуратури Закарпатської області вручено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 371, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 396 КК України.
Як вбачається із матеріалів службового розслідування, позивачеві було запропоновано дати письмові пояснення в рамках даного службового розслідування, однак він відмовився від надання пояснень, що підтверджується відповідним актом від 23 листопада 2017 року. В судовому засіданні небажання надати свої пояснення аргументував недовірою до об'єктивності проведення службового розслідування.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства щодо етичної поведінки та службової дисципліни поліцейських, суд зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Відповідно до норм ст. 14 Дисциплінарного статуту, про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
Окрім того, ст. 14 Дисциплінарного статусу передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 77 Закону №580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п. 10 ч. 1 ст. 77).
Суд зауважує, що позивачем фактично не оскаржується ні процедура проведення службового розслідування відносно нього, ні висновки, до яких дійшла комісія, за наслідками такого розслідування. Неправомірність наказу про звільнення позивач обґрунтовує виключно тим, що до нього не можна було застосовувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону №580 до набрання законної сили вироку суду, що б підтверджував скоєне ним кримінальне правопорушення.
Разом з тим, з такою позицією позивача суд погодитися не може.
На підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок притягнення поліцейських до відповідальності, суд дійшов висновку, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення до яких реалізуються за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що службове розслідування призначено відповідно до норми, яка передбачає його за фактом повідомлення проведення реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового і начальницького складу кримінальне правопорушення та повідомлення особі рядового і начальницького складу про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.
У ході проведення службового розслідування ГУНП в Закарпатській області встановлено підтвердження відомостей, які стали підставою для його призначення. Факт вчинення встановлених розслідуванням дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Вказаного висновку дійшов також Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2018 року у справах №817/1303/16 та №826/23664/15.
Ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зауважує, що позивач був звільнений у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, застосованого до нього за вчинення дій, які компрометують його як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому (п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580), а не на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону №580, як він посилається в позовній заяві.
Окрім того, суд враховує ту обставину, що в ОСОБА_1 на момент накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби вже було діюче дисциплінарне стягнення, а саме, попередження про неповну посадову відповідність. Тому, враховуючи норми ст. 14 Дисциплінарного статуту, суд вважає, що відповідач правомірно застосував до позивача обраний вид дисциплінарного стягнення.
Щодо посилань позивача на письмові пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд зазначає, що такі не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 73, 74 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить висновку, що відповідач при прийнятті спірних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУНП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання виплатити грошове забезпечення за період вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).
Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2018 року.
СуддяОСОБА_11