про залишення позовної заяви без розгляду
21 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1163/18
категорія 10.2.4
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає в не нарахуванні і невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії;
- зобов'язати Ємільчинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків виплати суми доплати до пенсії та додаткової пенсії нарахованої на виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11, починаючи з 01 грудня 2010 року по 20 березня 2017 року (дату виплати заборгованості), відповідно до закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11 було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановивши її на рівні однієї мінімальної заробітної плати визначених законодавством, щомісячно за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року, а також зобов'язано провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 згідно із ч. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 25 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року. На виконання вищезазначеного судового рішення відповідачем було проведено перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії за період з 01 грудня 2010 року по 31 травня 2011 року, однак перерахована сума в розмірі 6279,05 грн. була виплачена органами казначейства лише 20.03.2017. При цьому компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати нарахована не виплачена відповідачем не була. Вважаючи свої права порушеним позивач звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
02 квітня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказав на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Ухвалою від 06 квітня 2018 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 травня 2018 року.
23 квітня 2018 року відповідачем подано клопотання про проведення судового засідання, яке мало відбутися 03 травня 2018 року о14 год. 30 хв. - у режимі відеоконференції (а.с. 26). Ухвалою від 02.05.2018 в задоволенні даного клопотання відмовлено у зв'язку з порушенням порядку його подання (а.с. 29-30). Розгляд справи відкладено на 17.05.2018 о14:30.
В судове засідання, призначене на 17 травня 2018 року, позивач не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 38). Представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку перебуванням в інших судових засіданнях, проте відповідних доказів до суду не подав (а.с. 39).
Розгляд справи проведено у письмовому провадженні відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, установлений КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаний адміністративний позов подано до суду 02 березня 2018 року. Підставою звернення до суду в даному випадку є бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати суми доплати до пенсії та додаткової пенсії нарахованої на виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11. Водночас, як зазначається у позовній заяві, про таку бездіяльність позивач дізналася 20.03.2017, коли їй на виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 23.08.2011 у справі № 2-а-1388/11 було виплачено доплату до пенсії та додаткову пенсію в сумі 6279,05 грн., однак компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виплачено не було.
Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ст. 4 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача 20.03.2017, тобто з моменту, коли у неї виникла реальна можливість дізнатися про порушення свої прав виникла, а саме: коли їй була виплачена сума доплати до пенсії та додаткової пенсія, без виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків.
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В той же час, заяву про поновлення строків пропущеного процесуального строку позивач до суду не подавала.
Враховуючи викладене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до адміністративного суду. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати строк звернення до суду з іншої дати ніж з 20.03.2017 та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин - ні позовна заява, ні додані до неї матеріали, не містять.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
На підставі вищезазначеного та керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Ємільчинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Е.Черняхович