м. Вінниця
18 травня 2018 р. Справа № 802/860/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в 20.01.2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту смт. Чечельник на території Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області.
Листом №1361/0-849/0/95-18 від 27 лютого 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу в надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та повідомило, що формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Чечельницької селищної ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
На думку позивача зазначена відмова є незаконною, оскільки він просив надати дозвіл саме виготовлення технічної документації із землеустрою.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного від 27 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
13.04.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Разом з тим у відзиві також зазначено, що позивач звернувся щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що в свою чергу є неможливим, оскільки в даній ситуації формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Чечельницької селищної ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
19.04.2018 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву вважати необґрунтованими. Також представником позивача зазначено, що позивачем подано саме клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а тому посилання відповідача на те, що позивач звернувся із клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є надуманим.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується матеріалами справи.
Дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
20 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту смт. Чечельник на території Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області.
Листом № 1361/0-849/0/95-18 від 27 лютого 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу в надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та повідомило, що формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Чечельницької селищної ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, згідно ст. 33 ЗК України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих ділянок, що в свою чергу здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Так, матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту смт. Чечельник на території Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області.
Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невірним та спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме клопотання ОСОБА_1 від 20.01.2018.
Разом з тим, позивач звернувшись до відповідача дотримався передбачених вказаною нормою Земельного кодексу України вимог до клопотання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту смт. Чечельник на території Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, відтак, оскаржувана відмова яка викладена у формі листа №1361/0-849/0/95-18 від 27 лютого 2018 року визнається судом протиправною та підлягає скасуванню.
Відтак адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яке викладене у листі №1361/0-849/0/95-18 від 27 лютого 2018 року підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, то суд зазначає таке.
Із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Разом з тим, саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру У Вінницькій області належить вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації чи відмову у наданні такого.
Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.
За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави надання дозволу на розробку проекту, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою задоволенню не підлягають.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як встановлено судом та зазначалось вище, оскаржуване рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин суд вважає необхідним задовольнити позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у не надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту смт. Чечельник на території Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, яке викладено у формі листа №1361/0-849/0/95-18 від 27 лютого 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.01.2018 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту смт. Чечельник на території Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (24800, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547).
Повний текст рішення суду складено: 18.05.2018
Суддя Чернюк Алла Юріївна