м. Вінниця
15 травня 2018 р. Справа № 802/804/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чернюк А.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання: Кушніренко Оксани Василівни
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: плахотнюка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в листопаді 2017 року як член фермерського господарства "Нива" звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Листом № КО-22287/0-11708/6-17 від 22 грудня 2017 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що до поданих документів позивачем не було надано належного документа, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти здобутої в аграрному навчальному закладі, перелік, яких передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 12 серпня 2015 року "Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві".
На думку позивача зазначена відмова є незаконною, оскільки при зверненні до відповідача з клопотанням було дотримано усіх вимог закону.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного від 23 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
11.04.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Разом з тим у відзиві також зазначено, що ОСОБА_2 не було подано документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік даних документів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 584 "Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві".
17.04.2018 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву вважати необґрунтованими. Також представником позивача зазначено, що відповідачем при розгляді клопотання порушено вимоги п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року відповідно до якого відповідач має приймати не лист про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, а наказ.
27.04.2018 представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено про безпідставними посилання представника ОСОБА_3 на необхідність оформлення відмови у формі наказу, оскільки3 відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.
Дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
06 листопада 2017 року ОСОБА_2 як член фермерського господарства "Нива" звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням та відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
Листом № КО-22287/0-11708/6-17 від 22 грудня 2017 року Головне управління Держгеокадастру повідомило, що до поданих документів позивачем не було надано належного документа, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти здобутої в аграрному навчальному закладі, перелік, яких передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 584 від 12 серпня 2015 року "Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві".
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частин 1, 2, п. а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Пунктом а ч. 1 ст.121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами ст.31 Земельного кодексу України, землі фермерського господарства можуть складатися із:
земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Згідно ст. 32 ЗК України, громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Частиною 2 ст. 13 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" встановлено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
Частиною 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з тим, позивач звернувшись до відповідача дотримався передбачених вказаною нормою Земельного кодексу України вимог до клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 га в умовних кадастрових гектарах на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для фермерського господарства, відтак, оскаржувана відмова яка викладена у формі листа № КО-22287/0-11708/6-17 від 22 грудня 2017 року визнається судом протиправною.
Відтак адміністративний позов в частині визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у листі № КО-22287/0-11708/6-17 від 22 грудня 2017 року підлягає задоволенню.
Окрім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на ту обставину, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області при розгляді клопотання позивача має приймати не лист, а наказ як то передбачено п. 8 Положення, затвердженого наказом Мінагрополітики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, з огляду на таке.
Так, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 за №1391/29521, затверджено Положення про територіальні органи Держгеокадастру.
Відповідно до п. 8 Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Під організаційними документами розуміється група різних за назвою документів, які регламентують діяльність організації, її структурних підрозділів та посадових осіб, закріплюють за ними функції, обов'язки та права. А під розпорядчими документами розуміються документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі та організації.
Натомість за приписами підпункту 13 п. 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством. А в силу п. 2 Положення визначено, що Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_4 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, то суд зазначає таке.
Із положень частин третьої - четвертої 245 КАС України випливає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Разом з тим, саме до повноважень Головного управління Держгеокадастру У Вінницькій області належить вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації чи відмову у наданні такого.
Отже, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.
За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок та підстави надання дозволу на розробку проекту, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.
Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою задоволенню не підлягають.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як встановлено судом та зазначалось вище, оскаржувана рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин суд вважає необхідним зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що полягає у не наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з переданням у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності), яка викладена у формі листа від 22 грудня 2017 року за №КО-22287/0-11708/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 06.11.2017 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з переданням у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) 2,83 в умовних кадастрових гектарах на території Раківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту, державної форми власності).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_2 (24200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1); Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547).
Повний текст рішення суду складено: 21.05.2018.
Суддя Чернюк Алла Юріївна