10.05.2018 Справа № 920/25/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,
представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.02.2018)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/25/18
за позовом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в особі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», м. Дніпро
до Сумської товарної біржі «Сумиагропромбіржа», м. Суми
про стягнення 53617,49 грн.,
встановив:
До господарського суду звернулось Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» з позовом до Сумської товарної біржі «Сумиагропромбіржа» про стягнення 53617,49 грн. заборгованості по договору підряду на виконання робіт від 05.05.2015, у тому числі: 40496,61 грн. основного боргу, 2429,78 грн. 3% річних, 10691,10 грн. інфляційних втрат.
19.04.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів погашення заборгованості в сумі 40496,61 грн.
13.04.2018 від позивача до суду надійшла заява про встановлення суми судових витрат.
10.05.2018 від відповідача до суду надійшла заява про визнання позову у повному обсязі.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.
У судовому засіданні представник відповідача позов визнав повністю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
05 травня 2015 року між Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» (підрядник) та Сумською товарною біржею «Сумиагропромбіржа» (замовник) укладено договір №1/5 підряду на виконання робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, відповідно до умов якого підрядник за дорученням замовника зобов'язався виконати роботи із землеустрою та землеоціночної роботи на умовах визначених договором, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх.
Згідно з п. 5.1. Договору вартість робіт визначається Кошторисом (додаток 4), що є невід'ємною частиною Договору, але не може перевищувати 100000,00 грн.
Зведеним кошторисом на виконання робіт встановлено, що загальна вартість робіт складає 80 993,22 грн. (вісімдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто три грн. 22 коп.).
Відповідно до п. 5.2. Договору оплата робіт по Договору здійснюється в наступному порядку:
Замовник сплачує Підряднику 50% попередньої передоплати від вартості робіт згідно кошторису перед початком виконання робіт протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання Договору на проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області (як Організатором земельних торгів) (п.п. 5.2.1.);
Залишок суми 50% протягом п'яти банківських днів з моменту підписання ОСОБА_1 приймання-передачі робіт (п.п.5.2.2.).
Позивач, як виконавець виконав свої зобов'язання по Договору своєчасно та у повному обсязі, про що свідчить ОСОБА_1 приймання-передачі робіт на суму 80993,22 грн., який був підписаний обома сторонами Договору. При цьому сторони не мали взаємних претензій чи зауважень щодо виконаних робіт.
Проте відповідачем із запізненням було перераховано тільки попередню передоплату у розмірі 40496,61 грн., а залишок суми у розмірі 40496,61 грн. відповідачем на рахунок Центру ДЗК перерахований не був.
19.04.2018 від відповідача до суду надійшли докази погашення заборгованості у розмірі 40496,61 грн., а саме, копія платіжного доручення № 61 від 05.04.2018.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 40496,61 грн. була заявлена правомірно.
Разом з тим, враховуючи факт сплати відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу 40496,61 грн., суд дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 2429,78 грн. 3% річних, 10691,10 грн. інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про їх правомірність.
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі, визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 2429,78 грн. 3% річних, 10691,10 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу провадження у праві підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.
Щодо заяви позивача про встановлення суми судових витрат, які ним були понесені, суд зазначає наступне.
Позивачем, крім судового збору у загальному розмірі 1762 грн., включено до судових витрат 43 грн. на відправлення позовної заяви та 3205,06 грн. витрат на відрядження представника для участі у судовому засіданні.
Разом з тим, статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З огляду на наведене, витрати сторони на відправлення позовної заяви та витрати на відрядження представника для участі у судовому засіданні не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи в розумінні ст. 123 ГПК України , тому суд відмовляє у задоволенні заяви позивача в цій частині.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає, що сума сплаченого позивачем судового збору підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі, в тому числі в частині позовних вимог, провадження по яким закрито.
Разом з тим, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі, а саме 881 грн. Інші 50 відсотків сплаченої суми судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету згідно з положеннями ч.1 ст. 130 ГПК України за відповідною судовою ухвалою.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. 185, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сумської товарної біржі «Сумиагропромбіржа» (40004, м. Суми, вул. Супруна, 3/1; ід. код 23820266) на користь Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (ід. код 21616582) в особі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 58, кім. 412; ід. код 26372035) заборгованість за Договором підряду на виконання робіт із землеустрою та землеоціночних робіт № 1/15 від 05.05.2015, а саме: 2429,78 грн. 3% річних, 10691,10 грн. інфляційних втрат; а також 50% витрат по сплаті судового збору у даній справі в сумі 881 грн.00коп.
3. У частині позовних вимог щодо стягнення 40496,61 грн. основного боргу -провадження у справі закрити.
4. Заяву позивача про встановлення суми судових витрат задовольнити частково.
5. Встановити суму понесених позивачем витрат у розмірі 1762 грн. судового збору, а в іншій частині суми витрат - відмовити.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 21.05.2018.
Суддя В.Л.Котельницька