21 травня 2018 року
Справа № 921/756/17-г/9
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув матеріали справи
за позовом: Заступника військового прокурора Тернопільського гарнізону, вул. Текстильна, 6, м. Тернопіль, 46010, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект,6, м.Київ, 03168, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу, вул. Галицька,1, м. Тернопіль, 46002
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ ВФ Україна ”, вул. Лейпцизька,15, м. Київ, 01601
про визнання недійсним договору
Суть справи: Заступник військового прокурора Тернопільського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства “ВФ України” про визнання недійсним договору №154 від 12 вересня 2011 року, оскільки такий укладений з порушенням норм чинного законодавства.
Позов мотивується тим, що оспорюваний договір є удаваним, оскільки укладений для приховування договору оренди, який повинен бути укладений із дотриманням вимог п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", п.6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, в свою чергу, сторонами зазначений порядок укладення договору дотриманий не був.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 03 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано недійсним укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль (вул. Галицька,1, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ 08464162) та Приватним акціонерним товариством “ ВФ Україна ” (вул. Лейпцизька,15, м. Київ, 01601 код ЄДРПОУ 14333937) договір №154 від 12 вересня 2011 року.
При цьому, питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат понесених у зв'язку із оплатою Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернопіль 1600 грн. (згідно платіжного доручення №1982 від 13 грудня 2017 року) за подання до суду позовної заяви №25/2/4370 вих-17 від 14.12.2017 р. Господарським судом Тернопільської області не вирішено.
Відповідно до ч.4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що питання розподілу судових витрат не стосується суті спору, суд вважає за можливе розглянути це питання без виклику сторін у судове засідання у відповідності до приписів ч. 4 ст. 244 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.
Отже, якщо господарський суд не прийняв рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат чи про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи він на підставі статті ст.244 ГПК має право прийняти додаткове рішення зі справи, яким вирішити відповідне питання.
Згідно з чинним господарським процесуальним законодавством, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних із розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).
Згідно ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд розглянувши та оцінивши матеріали справи встановив, що позивачу 2- Квартирно-експлуатаційному відділу м. Тернопіль було відомо про укладення договору №154 від 12 вересня 2011 року та його зміст. Більш того, саме позивач 2 продовжував кожного року строк його дії шляхом укладання додаткових угод: Додатковою угодою №1 від 4 серпня 2014 року сторони передбачили продовжити строк його дії до 12 серпня 2015 року; Додатковою угодою №2 від 4 серпня 2015 року сторони передбачили продовжити строк його дії до 12 серпня 2016 року; Додатковою угодою №3 від 19 липня 2016 року сторони передбачили продовжити строк його дії до 12 серпня 2017 року; Додатковою угодою №4 від 14 липня 2017 року сторони передбачили продовжити строк його дії до 12 серпня 2018 року.
Проте, як стверджує прокурор та позивач 1 - Міністерство оборони України позивачем 2 не повідомлялось їх про зміст вищевказаного договору, що укладався між позивачем 2 та відповідачем. І про його зміст їм стало відомо у 2017 року.
Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль та відповідача - Приватного акціонерного товариства “ ВФ Україна ”. А тому суд, використовуючи своє право визначене ч.9 ст. 129 ГПК України покладає на них судовий збір пропорційно в рівних частинах. У зв'язку з чим судовий збір у розмірі - 800 грн. (50% - сплаченого судового збору) підлягає стягненню з відповідача в користь позивача 2. Інші 800 грн. (50% - сплаченого судового збору) покладаються на позивача і не підлягають стягненню (відшкодуванню) у його користь.
Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 234, 244, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1.Покласти судовий збір на позивача 2 - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль та відповідача - Приватного акціонерного товариства “ ВФ Україна ” пропорційно в рівних частинах.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “ ВФ Україна ”, вул. Лейпцизька,15, м. Київ, 01601 (код ЄДРПОУ 14333937) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька,1, м. Тернопіль, 46002 (код ЄДРПОУ 08464162) судовий збір у розмірі 50 відсотків від сплаченого у сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням від 13 грудня 2017 № 1982.
3.Копію додаткового рішення надіслати учасникам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.05.2018 року.
Суддя В.Л. Гевко