21.05.2018 Справа № 920/198/18
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сумиавтотрейд» (м. Суми)
до відповідача - Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних труб» (м. Суми)
про стягнення 70068 грн. 97 коп. на підставі договору про організацію транспортних перевезень та надання експедиторських послуг № 79/9-72-13 від 05.08.2013,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
21.03.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.05.2018, стягнути з відповідача 65200 грн. боргу, 888 грн. 20 коп. інфляційних збитків, 3629 грн. 63 коп. пені, 351 грн. 14 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 05.08.2013 договору № 79/9-72-13 про організацію транспортних перевезень та надання експедиторських послуг.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами був укладений договір про організацію перевезень, позивач виконав покладені на нього договором обов'язки, однак відповідач не розрахувався з позивачем, чим порушив п.п. 4.1, 4.5 зазначеного договору та ст.ст. 526, 612 ЦК України.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в судовому засіданні 16.05.2018 повідомив, що частково сплатив суму боргу, а саме в розмірі 18000 грн.
В судовому засіданні 16.05.2018 була оголошена перерва до 21.05.2018.
21.05.2018 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідачем сплачена частина боргу в розмірі 18000 грн, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 47200 грн. боргу, 2839 грн. 12 коп. інфляційних збитків, 7862 грн. 65 коп. подвійної облікової ставки НБУ, 96 грн. 86 коп. 3 % річних.
Суд не приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду, оскільки:
Ухвалою суду від 22.03.2018 про відкриття провадження у справі розгляд справи було призначено в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті було призначене на 07.05.2018.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовоного провадження.
Оскільки заява про уточнення позовних вимог, яка розцінюється судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог, може бути подана до початку першого судового, а таке засідання відбулось 07.05.2018, то суд не приймає таку заяву до розгляду та розглядає справу виходячи з первісних позовних вимог, які викладені у позовній заяві від 21.03.2018.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що підтримує позовні вимоги з урахуванням факту сплати відповідачем основного боргу в розмірі 18000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що визнає вимоги в частині стягнення основного боргув розмірі 47200 грн. та нарахованих штрафних санкцій згідно первісно поданої позовної заяви. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з відповідача 5000 грн. на правничу допомогу, оскільки така сума є завищеною.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 65200 грн. основної суми боргу, то:
Судом встановлено такі обставини, що між сторонами 05.08.2013 укладено договір № 79/9-72-13 про організацію транспортних перевезень та надання експедиторських послуг (надалі по тексту - Договір). Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору.
Згідно до п. 1.1. Договору даний договір регулює порядок взаємовідносин сторін при виконанні експедитором доручень замовника по організації, плануванню, розрахунків та здійсненню автомобільних перевезень вантажів, а також при наданні інших транспортних послуг, пов'язаних з автомобільними перевезеннями по території України та в міжнародному сполученню.
Відповідно до п. 1.2 Договору позивач зобов'язався доставити ввірений йому для перевезення відповідачем товар до пункту призначення і передати його уповноваженій особі.
За період з 10.01.2017 по 02.12.2017 позивач надав відповідачу послуги з перевезення на суму 65200 грн. Вищезазначений факт підтверджується підписаними сторонами наступними актами виконаних робіт №№: ОУ-0000002 від 10.01.2018, ОУ-0000248 від 29.12.2017, ОУ-0000246 від 21.04.2017, ОУ-0000245 від 26.01.2017, ОУ-0000243 від 29.09.2017, ОУ-0000244 від 11.09.2017, ОУ-0000241 від 18.11.2017, ОУ-0000240 від 13.12.2017, ОУ-0000242 від 04.12.2017, ОУ-0000239 від 02.12.2017. Крім того, факт перевезень підтверджують наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п. 1.2 Договору відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги на умовах даного Договору.
Згідно до п. 4.1 та п.4.2 Договору усі розрахунки між сторонами здійснюються без врахування взаємних претензій шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 5 банківських днів з моменту отримання оригінальних документів, згідно п.3.1.8.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовується факт підписання та отримання вищезазначених документів.
Позивач зазначає, що відповідач не сплатив за вищезазначені перевезення. 15 лютого 2018 позивач звертався до відповідача з вимогою про оплату 65200 грн. боргу. Вимога була отримана відповідачем 15.02.2018, що підтверджується відміткою на вищезазначеному листі.
Крім того, 12.03.2018 позивач направив відповідачу претензію про сплату боргу та штрафних санкцій. Факт направлення претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком від 12.03.2018 та описом вкладень до нього.
Також, позивач надає акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, який підписаний представниками сторін, в якому сторони визначили наявність заборгованості по Договору.
Як зазначає відповідач та підтверджує позивач, 05.05.2018 відповідач сплатив основну суму боргу в розмірі 18000 грн. за рахунками СФ-0000108, СФ-0000107, СФ-000106, СФ-0000105.
Судом встановлено, що між сторонами виникли господарські відносини, а саме відносини з перевезення, які регулюються главою 32 ГК України.
Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням вищезазначеного, судом встановлено, що позивачем відповідно до умов Договору здійснені перевезення для позивача в період з 10.01.2018 по 02.12.2018 на загальну суму 65200 грн., що підтверджується наявними та дослідженими в матеріалах справи доказами, в той час відповідачем не виконані умови Договору, стосовно оплати вищезазначених перевезень, чим порушено п. 4.1, п. 4.2 Договору та вимоги вищезазначених норм матеріального права.
Як вже зазначено вище, 05.05.2018 відповідач сплатив позивачу основну суму боргу в розмірі 18000 грн.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення прав позивача відповідачем, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а також враховуючи часткову сплату суми боргу відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача 47200 грн. боргу є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 18000 грн., то:
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем 05.05.2018 сплачено 18000 грн., що підтверджується позивачем, то в цій частині відсутній предмет спору, а тому провадження у справі в частині стягнення 18000 грн. підлягає закриттю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 888 грн. 20 коп. інфляційних збитків та 351 грн. 14 коп. 3% ріних за загальний період з 07.12.2017 по 09.03.2018.
Як встановлено судом, відповідачем порушені умови Договору стосовно оплати перевезень - прострочене грошове зобов'язання.
Згідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так як, судом встановлено факт порушення відповідачем умов Договору стосовно строків виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно заявлено вимогу до відповідача про стягнення з відповідача 888 грн. 20 коп. інфляційних збитків та 351 грн. 14 коп. 3% ріних за загальний період з 07.12.2017 по 09.03.2018, вищезазначені суми розраховані вірно, а тому така вимога є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 3629 грн. 63 коп. пені за загальний період з 07.12.2017 по 09.03.2018.
Як вже зазначалось, відповідачем порушені умови Договору стосовно оплати перевезень - прострочене грошове зобов'язання.
Відповідно до ст. 218 ГК учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно до ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 5.1 Договору сторони визначили правові наслідки невиконання умов Договору.
Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку прострочення відповідачем платежів за надані позивачем послуги, відповідач має право вимагати від замовника оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданої послуги за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення відповідачем платежів, право на стягнення пені передбачене сторонами у Договорі, то суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3629 грн. 63 коп. пені за загальний період з 07.12.2017 по 09.03.2018 є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000 грн. витрат на надання правничої допомоги та 44 грн. 40 коп. витрат на відправку поштових відправлень.
Згідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем був наданий договір від 21.02.2018 про надання правничої допомоги, який укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «СВ І ВВ».
Позивачем надано платіжне доручення № 30328320 від 05.03.2018 про сплату 5000 грн. за адвокатські послуги по вищезазначеному договору, проте не надано детального опису робіт та акту приймання-передачі робіт, який би підтвердив факт надання послуг та понесення витрат на вищезазначену суму.
Представник відповідача усно зазначив, що заперечує проти стягнення з відповідача 5000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки заявлена сума є надмірною.
Враховуючи, що справа розглядається у спрощеному провадженні, є справою незначної складності, не пов'язана з дослідження значної кількості доказів, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а суд дійшов висновку про часткове відшкодування витрат позивача на правничу допомогу, а саме в розмірі 500 грн.
В частині стягнення з відповідача 44 грн. 40 коп. витрат на відправку поштових відправлень, то суд відмовляє в задоволенні такої вимоги, оскільки право на відшкодування витрат на відправку поштових відправлень не передбачено Главою 8 ГПК України. Крім того, понесення витрат на вищезазначену суму не обгрунтовано належними та допустимими доказами.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (вул. Комарова, б.2, м. Суми, 40020, код 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Корпорація Сумиавтотрейд» (вул. Краснопільська, б. 116, м. Суми, 40018, код 38724958) 47200 грн. основного боргу, 888 грн. 20 коп. інфляційних збитків, 3629 грн. 63 коп. пені, 351 грн. 14 коп. 3 % річних, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору, 500 грн. витрат на правничу допомогу.
3. В частині стягнення 18000 грн. основного боргу - провадження у справі закрити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.05.2018.
Суддя О.Ю. Резніченко