15.05.2018 Справа № 920/64/18
м. Суми
Господарський суду Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Мудрицької С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (м. Суми)
до відповідача ОСОБА_1 інфраструктури міста Сумської міської ради (м. Суми)
про стягнення 493895 грн. 53 коп. боргу по договору про постачання електричної енергії № 53 від 06.12.2013,
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
від відповідача - ОСОБА_4,
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача 485859,22 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 1358,36 грн. - 3 % річних та 6677,95 грн. інфляційних нарахувань за порушення умов договору про постачання електричної енергії № 53 від 06.12.2013 року (далі по тексту - договір). Позовні вимоги обґрунтовані перевищенням договірної величини споживання електроенергії відповідачем у вересні 2016 року та несвоєчасною сплатою протягом вересня 2014 року - грудня 2016 року спожитої електричної енергії відповідачем.
Відповідач подав відзив на позов, проти позову заперечує та вважає, що позивач неправомірно відмовив йому в задоволенні заяви про проведення коригування обсягу споживання електричної енергії у вересні 2016 року. Також позивачем не доведено факту наявності прострочки відповідача з оплати спожитої електричної енергії протягом заявленого періоду, у зв'язку із чим відсутні підстави для нарахування інфляції та 3 % річних.
Позивач у відповіді на відзив вважає позицію відповідача такою, що не підтверджена матеріалами справи та не відповідає фактичним обставинам, у зв'язку із чим просить задовольнити його позов.
Також позивачем та відповідачем подавалися пояснення, які залучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази в підтвердження фактичних обставин справи та заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.
При прийнятті рішення суд бере до уваги наступне.
Щодо стягнення 485859,22 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії:
06.12.2013 між позивачем та Управлінням інфраструктури міста Сумської міської ради був укладений договір про постачання електричної енергії. Відповідно до додаткової угоди № 53/1 від 13.02.2014 була змінена назва відповідача на ОСОБА_1 інфраструктури міста Сумської міської ради.
Згідно із п.2 договору сторони погодили при виконанні договору дотримуватися Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (далі по тексту - Правила).
Пунктами 4.1-4.2 Правил встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договором та узгоджених сторонами обсягів споживання електричної енергії.
22.06.2016 сторони уклали додаткову угоду № 53/8, в якій виклали додаток 1 до договору «Обсяги постачання (договірні величини споживання) електричної енергії на 2016 рік». Відповідно до зазначеного додатку договірна величина споживання на вересень 2016 року була узгоджена сторонами у розмірі 223,112 тис.кВт*год.
Відповідно до п.4.4 Правил передбачена можливість коригування договірної величини споживання електричної енергії шляхом звернення споживача до постачальника протягом розрахункового періоду із відповідною заявою.
Відповідач скористався правом на проведення коригування договірної величини споживання електричної енергії у вересні 2016 року, звернувшись до позивача із листом № 761/05.01.01-07 від 14.09.2016 про збільшення лімітів споживання на 447 тис.кВт*год.
Позивач відмовив відповідачу у проведенні коригування у зв'язку із невиконанням відповідачем в повному обсязі зобов'язань щодо оплати електричної енергії відповідно до умов договору. Враховуючи зазначену відмову, позивач дійшов висновку про перевищення відповідачем у вересні 2016 року договірної величини споживання електричної енергії на 405,119 тис.кВт*год. та нарахував йому відповідно до п.4.2.2 договору 485859,22 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини споживання електричної енергії.
Суд вважає, що зазначені нарахування та відмова позивача у проведенні коригування величини споживання електричної енергії у вересні 2016 року не відповідають приписам діючого законодавства та умовам договору з огляду на наступне.
Порядок проведення коригування обсягів споживання електричної енергії за заявою споживача визначений п.4.4. Правил. Постачальник електричної енергії зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути отриману від споживача заяву про проведення коригування та повідомити про результати розгляду в письмовому вигляді. При цьому підставою для відмови може бути не виконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором, а пропозиції споживача щодо коригування є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів.
На підставі поданих письмових доказів судом встановлено, що відповідачем було дотримано визначений Правилами порядок коригування обсягів споживання електричної енергії на вересень 2016, а саме: 14.09.2016 відповідач надіслав позивачу лист № 761/05.01.01-07 про збільшення ліміту споживання на 447 тис.кВт*год.; 19.09.2016 відповідачем оплачений рахунок № 11/970 від 15.09.2016 позивача на додатково заявлений обсяг споживання на суму 635419,44 грн. Позивачем не заперечуються вищезазначені обставини.
Однак позивач листом № 40/12847 від 23.09.2016 відмовив відповідачу у збільшення обсягів споживання електричної енергії у вересні 2016, мотивуючи свою відмову недотриманням відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електричної енергії.
На думку позивача заборгованість відповідача з виконання зобов'язань по оплаті спожитої електричної енергії виникла у зв'язку із тим, що відповідач звернувся до позивач із листом № 708/05.01.01-07 від 25.08.2016 про повернення надлишково перерахованих в межах договору коштів у сумі 178257,07 грн. Позивач 30.08.2017 повернув зазначені кошти відповідачу. У зв'язку із цим, на момент розгляду заяви відповідача про проведення коригування обсягів споживання електричної енергії, поточні планові платежі не були проведені та відповідачу відмовлено у збільшенні обсягів споживання.
Суд не може погодитися із позицією позивача.
Порядок розрахунків між сторонами та розрахунковий період визначений у додатку 4 до договору, згідно якого розрахунковим періодом вважається період з 23 числа місяця до 22 числа наступного місяця. Оплата за електричну енергію здійснюється відповідачем: до 10 дня розрахункового періоду 50%, до 20 дня розрахункового періоду додатково 50 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до договору. Остаточний розрахунок за спожиту активну електричну енергію здійснюється на підставі самостійно отриманих споживачем у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Відповідно до абзацу 3 п. 1 додатку 4 до договору визначено, що в день отримання акту прийняття-передачі електричної енергії постачальник зобов'язаний надати, а уповноважена особа споживача прийняти розрахункові документи на оплату електричної енергії, що передбачені договором. Таким чином обов'язок щодо визначення як сум планових платежів так і остаточного платежу за електричну енергію та формування рахунків покладений саме на постачальника, тобто на позивача.
Позивач самостійно визначив та передав відповідачу для оплати наступні рахунки: на перший плановий платіж за вересень 2016 рахунок № 11/7222 від 25.08.2016 на суму 0,00 грн.; на другий плановий платіж за вересень 2016 рахунок № 11/7223 від 25.08.2016 на суму 33623,47 грн. (оплачений відповідачем 31.08.2016). Також було виставлено позивачем та оплачено відповідачем додатковий рахунок 11/970 від 15.09.2016 на суму 635419,44 грн. (попередня оплата за збільшення обсягів споживання на вересень 2016).
Доказів виставлення відповідачу інших рахунків на оплату планових та інших платежів за період з 23.08.2016 по 22.09.2016 та наявності заборгованості відповідача позивач ні під час звернення до суду із позовом ні під час розгляду справи і суду не подав.
Тому на момент розгляду звернення відповідача про збільшення обсягів споживання електричної енергії на вересень 2016 у відповідача була відсутня заборгованість по поточним (плановим) платежам за договором та здійснена попередня оплата додатково заявлених обсягів споживання. Таким чином у позивач були відсутні передбачені умовами договору та Правилами підстави для відмови відповідачу у проведенні коригування обсягів споживання електричної енергії на вересень 2016 року.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про неправомірність застосування позивачем п.4.2.2 договору та нарахування відповідачу двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії за вересень 2016 у розмірі 485859,22 грн.
Суд не може взяти до уваги обґрунтування позивача щодо наявності заборгованості відповідача по оплаті поточних платежів у вересні 2016 фактом повернення позивачем відповідачу 31.08.2016 року 178257,07 грн. з огляду на те, що вказана сума була визначена сторонами як переплата за попередні розрахункові періоди.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 485859,22 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії за вересень 2016 є необґрунтованим, право позивача в цій частині не порушено та не підлягає судовому захисту.
Щодо стягнення 1358,36 грн. - 3% річних та 6677,95 грн. інфляційних втрат:
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1358,36 грн. - 3 % річних та 6677,95 грн. інфляційних нарахувань за порушення умов договору щодо оплати спожитої електричної енергії за період з вересня 2014 року по грудень 2016 року.
Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані систематичним порушенням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за умовами договору, п.4.2.1 договору та ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином для наявності підстав для застосування зазначеної правової норми, позивач повинен довести належними та допустимими доказами факт виникнення прострочки відповідача за договором.
Позивачем при поданні позову та під час підготовчого провадження були подані копії рахунків, що виставлялися позивачем відповідачу протягом вересня 2014 - грудня 2016 та розрахунок індексу інфляції та 3 відсотків річних.
Однак позивачем не подані належні докази на підтвердження строків оплати відповідачем рахунків позивача. Саме на підставі вказаних доказів можливо встановити факт дотримання (недотримання) відповідачем строків виконання зобов'язань з оплати електричної енергії, які визначені додатком 4 до договору, та відповідно - наявність або відсутність прострочення відповідача з виконання грошового зобов'язання.
Тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову і в цій частині у зв'язку із недоведеність позивачем своїх вимог належними, допустимим та достатніми доказами. При цьому суд керується наступними приписами законодавства.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Також ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку із відмовою у позові в повному обсязі судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123,129,236-238,240,241 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.05.2018.
Суддя О.Ю. Резніченко