15.05.2018 Справа № 920/14/18
м. Суми
За позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми
про стягнення 1 650 304 грн. 70 коп.
Суддя Котельницька В.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 14-74 від 14.04.2017)
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 10-19/17-Д/74)
За участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ «Сумиобленерго», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1650304,70 грн. заборгованості, у тому числі: 1000000,00 грн. - стягнення за простим векселем № 783375462441 від 04.05.2000, 6% річних у розмірі 157150,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 493154,02 грн.; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує, вважає їх необґрунтованими та зазначає про намагання позивача двічі притягнути відповідача до відповідальності за одне і те саме порушення.
Позивач подав відповідь на відзив, доводи відповідача вважає безпідставними та просить суд задовольнити позовні вимоги.
06.03.2018 позивач подав до суду заперечення, у яких підтримав позицію, викладену ним у відзиві на позов.
13.03.2018 представник позивача подав заяву (вх. № 1979) про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви, оскільки ним замість ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумиобленерго» помилково зазначене Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго».
Розгляд справи по суті розпочато 15.05.2018.
У вступному слові представник позивача усно виклав позовні вимоги, на задоволенні яких він наполягає, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 1650304,70 грн. заборгованості, у тому числі: 1000000,00 грн. - стягнення за простим векселем № 783375462441 від 04.05.2000, 6% річних у розмірі 157150,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 493154,02 грн.; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Судом були досліджені докази, подані позивачем в обґрунтування позовних вимог.
Представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.
Судом були досліджені докази, подані відповідачем в обґрунтування його заперечень позовним вимогам.
Присутніми представниками були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті спору.
У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 «Розгляд справи по суті» Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив:
04.05.2000 Відкритим акціонерним товариством «Сумиобленерго» (правонаступником якого є ПАТ «Сумиобленерго» - відповідач у справі) був складений простий вексель № 783375462441 на суму 1000000,00 грн.
24.04.2000 між позивачем та ОСОБА_4 кредитним банком (правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») було укладено договір № Т-102/042000 у відповідності до якого банк зобов'язався передати позивачу вексель ПАТ «Сумиобленерго» з бланковим індосаментом протягом 10 днів з моменту заключення даного договору згідно із додатком № 1 до даного договору.
В подальшому ПАТ «Акцент-Банк» на звороті спірного векселя був проставлений бланковий індосамент на пред'явника «Платити наказу: без обороту на мене».
Актом приймання-передачі до договору № Т-102/042000 від 24.04.2000 ОСОБА_4 кредитним банком було передано позивачу, в тому числі і вексель, який є предметом даного спору.
Таким чином, позивач є законним власником простого векселя ПАТ «Сумиобленерго» на загальну суму 1000000 грн. № 783375462441, випущеного 04.05.2000, зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01.01.2015.
13.03.2015 позивач листом № 26-1847/1.2-15 звернувся до відповідача з вимогою про оплату векселя № 783375462441 до 12 год. 00 хв. 19.03.2015. Позивач у визначений строк вексель не оплатив.
19.03.2015 позивач звернувся до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з листом № 26-2003/1.2-15 про опротестування вказаного вище векселя у неплатежі.
Згідно з розпискою від 26.03.2015 про передачу векселів для опротестування приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 отримала, в тому числі і вексель № 783375462441 на суму 1000000 грн.
25.03.2015 приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 звернулась до відповідача з телеграмою-вимогою № 24/2-29 з пропозицією до 12 год. 00 хв. 26.03.2015 здійснити оплату, в тому числі вказаного вище векселя або повідомити нотаріуса про відмову вчинити такі дії.
У зв'язку з невиконанням вказаної вимоги відповідачем, 26.03.2015 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано акт про протест вказаного вище векселя (зареєстровано в реєстрі № 979).
Актом приймання-передачі від 26.03.2015 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 передано, в тому числі вищезазначений вексель та акт про протест векселя позивачу.
31.03.2015 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за вказаним векселем на суму 1000000,00 грн.
01.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 497) про стягнення з відповідача заборгованості за векселем № 783375462441 від 04.05.2000 на суму 1000000,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач борг за вищезазначеним векселем не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 1000000,00 грн. боргу, 493154,02 грн. інфляційних витрат, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та 157150,68 грн. - суму 6% річних, відповідно до п. 2 ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією 1930 року, (надалі - Уніфікований закон).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на зазначене:
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 1000000,00 грн. основного боргу за виданим простим векселем № 783375462441 від 04.05.2000, то суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 15 ОСОБА_7 кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судовий захист прав та охоронюваних законом інтересів є одним із способів захисту.
Поряд із судовими способами захисту цивільних прав та інтересів ЦК України також передбачає можливість захисту цивільних прав нотаріусом.
Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особа, вільно розпоряджаючись своїми правами, вправі обирати спосіб захисту своїх прав та охоронюваних інтересів.
Згідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за № 1172, відбувається стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку. Відповідно до п. 11 даного Переліку для одержання виконавчого напису подаються: оригінал опротестованого векселя; акт про протест векселя.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зазначається, що вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законодавством порядку, є виконавчим документом.
Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих написів нотаріусів.
Отже, в ст.18 ЦК України унормований порядок захисту цивільних прав нотаріусом, виконавчий напис якого, вчинений на борговому документі, є виконавчим документом нарівні з рішенням суду.
Позивач у справі просить суд стягнути з відповідача 1000000,00 грн. за векселем № 783375462441 від 04.05.2000.
Як вже зазначалось вище, 31.03.2015 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з листом № 26-2333/1.2-15 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості, в тому числі за векселем № 783375462441 від 04.05.2000 на суму 1000000,00 грн.
01.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості за векселем № 783375462441 на суму 1000000,00 грн.
У виконавчому написі № 497 зазначено, що він набуває чинності з моменту його вчинення та має бути пред'явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем під час розгляду справи виконавчий напис № 497 від 01.04.2015 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі.
Вказані обставини підтверджуються постановою відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 20.04.2015 ВП № 47271071.
Враховуючи, що згідно із положеннями Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, він разом із оригіналом опротестованого векселя був поданий стягувачем до органів виконавчої служби разом із заявою про примусове виконання цього напису від 16.04.2015.
Доказів того, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису № 497, виданого 01.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, закінчене, чи виконавчий документ повернуто стягувачу, позивачем суду не надано.
Тому, так як позивач звернувся за захистом цивільного права до нотаріуса, який вчинив виконавчий напис щодо векселя № 783375462441 від 04.05.2000 і за цим виконавчим написом було порушене виконавче провадження, то у позивача на момент звернення позовом до суду відсутнє незахищене право, яке могло б бути захищене судом у такий же спосіб - шляхом примусового виконання обов'язку в натурі, в який було здійснене захист цього права нотаріусом.
Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом до суду його права та інтереси вже були захищені нотаріусом в обраний позивачем позасудовий спосіб, а тому суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення 1000000,00 грн. боргу за векселем № 783375462441 від 04.05.2000.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 493154,02 грн. інфляційних втрат за період з 20.03.2015 по 31.10.2017 суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачені статтями 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.
За приписами ч. 2 ст. 625 ОСОБА_7 кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ОСОБА_7 кодексу України до правовідносин, пов'язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства і лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України «Про обіг векселів в Україні».
Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотками в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витратами, пов'язаними з протестом і пересиланням повідомлень, а також іншими витратами.
Отже, за прострочення виконання вексельного зобов'язання, законодавством встановлені спеціальні санкції.
Вищезазначеною нормою не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема, збитків від інфляції, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, а тому положення ст. 625 ОСОБА_7 кодексу України у даному випадку застосуванню не підлягають.
На підставі викладеного, суд вважає, що підстави для стягнення інфляційних втрат в розмірі 493154,02 грн. за період з 20.03.2015 по 31.10.2017, нарахованих на суму вексельного зобов'язання, відсутні.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 157150,68 грн. суми 6% річних, нарахованих за період з 20.03.2015 по 31.10.2017, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, векселедавцем за векселем № 783375462441 є відповідач.
В силу приписів ст. 1, ст. 15, ст. 25 Уніфікованого закону векселедавець - ПАТ «Сумиобленерго», зобов'язаний за простим векселем № 783375462441 як трасат (акцепт) за переказним векселем.
Сам вексель № 783375462441 передано у власність позивача ОСОБА_4 кредитним банком (правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») на підставі договору від 24.04.2000 № Т-102/042000.
В подальшому на вказаному векселі ПАТ «Акцент-Банк» здійснено банковий індосамент «Платити наказу: без обороту на мене».
Відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений.
Згідно зі ст. 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, що забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, в тому числі відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.
Отже, право векселедержателя на стягнення 6% річних із зобов'язаної за векселем особи від дати настання строку платежу, передбачене п. 2 ст. 48 вказаного Уніфікованого закону.
Пунктом 5 статті 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.
Враховуючи факт порушення відповідачем строків платежу, оскільки до 19.03.2015 відповідачем не було оплачено вимоги за векселем, а також те, що право на стягнення 6% передбачено Уніфікованим законом, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 157150,68 грн. - суму 6% річних (за період з 20.03.2015 по 31.10.2017).
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035; код ЄДРПОУ 23293513) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) 157150 грн. 68 коп. суму 6% річних, 2357 грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення складено 21.05.2018.
Суддя В.Л.Котельницька