14.05.2018 Справа № 920/1157/17
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,
представника позивача - ОСОБА_1 (дов. № 14-27 від 14.04.2017)
представника відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 007.2Др-32-1217 від 29.12.2017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1157/17
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут», м.Суми
про стягнення 30996,20 грн.,
встановив:
До господарського суду звернулось ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовом до ТОВ «Сумигаз Збут» про стягнення 30996,20 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями по договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 СМЗ/2015-Н, мотивуючи свої вимоги порушення відповідачем строків оплати за переданий газ, внаслідок чого позивачем було нараховано на прострочену заборгованість 3% річних у розмірі 30996,20 грн.
09.01.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач визнав факт невчасного розрахунку за отриманий газ і частково визнав позов, а саме в частині 26626,77 грн. 3% річних. В іншій частині позовні вимоги не визнав, посилаючись на невірні розрахунки позивача.
Разом з тим, 01.03.2018 від відповідача до суду надійшло заперечення в якому він змінив свою позицію та заперечив проти позову повністю. В обґрунтування своєї позицію щодо невизнання позову відповідач посилався на те, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Тому, на думку відповідача, у нього відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а представник відповідача позов не визнав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (покупець) 30.06.2015 укладено договір СМЗ/2015-Н купівлі -продажу природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 453954615,05 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
Пунктом 6.2 Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.12.2015 кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями організацію розрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що сторони погоджуються, що сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості покупця перед продавцем за минулі періоди за Договором, а у випадку понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується продавцем, як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування Деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, ТОВ «Сумигаз Збут» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 та проведені відповідні оплати, а саме:
- Спільне протокольне рішення № 1979 від 18.09.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 13237082,64 грн. (призначення платежу за липень - серпень 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 2142 від 19.10.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9294649,00 грн. (призначення платежу за вересень 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 2358 від 17.11.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 3000000,00 грн. (призначення платежу за жовтень 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 2357 від 17.11.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 77000000,00 грн. (призначення платежу за жовтень 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 3076 від 21.12.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 150000000,00 грн. (призначення платежу за листопад 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 3103 від 22.12.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 10000000,00 грн. (призначення платежу за листопад 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 3102 від 22.12.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9000000,00 грн. (призначення платежу за листопад 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 3104 від 22.12.2015 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 4012446,00 грн. (призначення платежу за листопад 2015р.);
- Спільне протокольне рішення № 216 від 21.01.2016 про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 33763963,43 грн. (призначення платежу за грудень 2015р.).
Фактично зарахування коштів по зазначеним Спільним протокольним рішенням, що встановлено судом, здійснювалось позивачем зі зміщенням по місяцях.
Так, за умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору СМЗ/2015-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015.
Пунктом 3 Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків визначено, що сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.
Отже, сторони, в тому числі, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (сторона остання по Спільних протокольних рішеннях), підписавши дані протокольні рішення, узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору СМЗ/2015-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015.
Позивачем у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за природний газ, на підставі Договору, статті 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення 30996,20 грн. 3 % річних.
Крім того, позивач та відповідач, укладаючи вказані спільні протокольні рішення також керувалися спеціальними нормативно-правовими актами: наказом Міністерства палива та енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688. яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ теплопостачання і електроенергію.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз». Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
Положення наведеного Порядку від 11.01.2005 № 20 вказують на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Так, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України). Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, (надалі Порядок №256) визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати .
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського АРК і обласного значення). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (пункти 2,5 Порядку №256).
Згідно пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу.
Суми субвенцій, не використані головним розпорядником коштів за призначенням протягом бюджетного року, перераховуються органами Державної казначейської служби до державного бюджету в останній робочий день бюджетного року (пункт 12 Порядку № 256).
Пунктом 7 Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Відповідно до пункту 1 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз» (надалі - субвенція).
Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг - а саме витрат на придбання природного газу у гарантованого постачальника, його транспортування магістральними та внутрішньопромисловими газопроводами, переміщення розподільними газопроводами.
На виконання зазначеного вище Порядку за участю як позивача так і відповідача укладались протягом 2015 року спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.
Підписання спільних протокольних рішень свідчить, що сторони даного спору фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ та погодились, що заборгованість за отриманий природний газ за договором СМЗ/2015-Н на купівлю - продаж природного газу від 30.06.2015 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків в тому числі і на підставі спільних прокольних рішень.
Разом з тим, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 статті 625 ЦК України необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями.
Відповідно до статуту ТОВ «Сумигаз Збут» предметом діяльності товариства, зокрема, є: надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.
Розрахунки за спожитий природний газ здійснюються споживачами природного газу на поточні рахунки Товариства із спеціальним режимом використання, механізм розрахунку і розподілу яких здійснюється на підставі Алгоритму розподілу, затвердженого постановами НКРЕКП, та перераховується на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств та поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення з відповідача 30996,20 грн. 3% річних.
Перевіривши розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри прострочених платежів, суд дійшов висновку, що сума 3% річних за простроченими платежами складає 26626,77 грн.
У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 26626,77 грн. 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 26626,77 грн. 3% річних за договором купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 СМЗ/2015-Н.
Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1374,45 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (40000, м. Суми, вул. Олексія Береста, 21; ід. код 39586236) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6; ід. код 20077720) заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 СМЗ/2015-Н у сумі 26626,77 грн. 3% річних; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 1374,45 грн.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 21.05.2018.
Суддя В.Л.Котельницька