36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.05.2018 Справа № 917/364/18
за позовною заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго", 37600, м.Миргород, пров. Луговий, 11, ідент. код 25682207
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛАЙН - М", 37600, м.Миргород, вул.Панаса Мирного, 16, ідент. код 30068691
про стягнення 28 555, 39 грн.
Суддя Іванко Л.А.
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛАЙН - М" про стягнення 28555,39 грн., у тому числі 18999,98 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 121 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 11.10.2004 року та додаткових угод до нього, 866,11 грн. - 3% річних, 3513,17 грн. -інфляційні, 5176,13 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує договірні зобов"язання щодо оплати отриманої теплової енергії.
При цьому, в позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
За ухвалою суду від 05.04.2018 року відкрито провадження у справі № 917/364/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.
За ухвалою господарського суду від 05.04.2018р. встановлено строки для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (додаються, арк. спр.70,71).
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ст.202 ГПК України).
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.05.2018р.
Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
11.10.2004 року між ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" (далі - позивач, Виробник) та ТОВ "Скайлайн-М" (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір №121 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір) відповідно до умов якого Виробник взяв на себе зобов"язання постачати Споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах для опалення нежитлових приміщень в м. Миргород, за адресами: вул. Багачанська, 56, вул. Сорочинська, 146 та вул. Панаса Мирного, 16, а Споживач зобов"язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передачені цим Договором та додатками, які є невід"ємною частиною цього договору.
Протягом дії Договору до нього вносилися зміни, про що укладалися відповідні Додаткові угоди до Договору, зокрема: від 10/01/2006р., від 17/08/2006р., від 01/07/2008р„ від 06/04/2009р., від 01/02/2011р., від 24/11/2011р., від 10/12/2012р., від 31/12/2013р. та від 19/10/2015р.
ОКВПТГ "Миргородтеплоенерго" у період з 01.10.2016р. по 01.05.2017р. включно постачало теплову енергію Відповідачу на потреби опалення.
Нарахування проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для юридичних осіб встановлених Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), які декілька разів змінювалися за вказаний період, Зокрема:
Постановою НКРЕКП №1757 від 29.09.2016р. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. та з 01/10/2016р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1486,308 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Постановою НКРЕКП №2126 від 02.12.2016р. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. та з 30/12/2016р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1742,124 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
Постановою НКРЕКП №151 від 01.02.2017р. було внесено зміни до Постанови НКРЕКП №1454 від 30.04.2015р. та з 24/02/2017р. встановлено Обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства "Миргородтеплоенерго" тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в розмірі 1897,98 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії.
В п. 6.1. Договору (в редакції Договору, що діє з 01.01.2013р. на підставі додаткової угоди від 10.12.2012р.) було погоджено, що в період дії Договору можлива зміна тарифів на теплову енергію. Строки їх введення та розміри затверджуються в установленому порядку та не підлягають узгодженню між Сторонами цього Договору.
Відповідно до п.6.1. Договору (в редакції Договору, що діє на підставі додаткової угоди від 19.10.2015р.): "Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються, відповідно до Договору на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або у випадках передбачених Договором, розрахункових навантажень, відповідно Додаткам до Договору згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку”.
При цьому, у жовтні 2016р. нарахування по всіх трьох приміщеннях були зроблені по навантаженням, у зв"язку з поломкою загальнобудинкових лічильників тепла (відповідні акти перевірки від 26.10.2016р., від 20.10.2016р. та від 21.10.2016р. додаються, арк. спр.62-64).
У період з листопада 2016р. по квітень 2017р. (включно), нарахування за опалення проводилося по показникам загальнобудинкових теплових лічильників.
Розрахунок теплових навантажень наведені у Додатках №3.1, №3.2 та №3.3 до Додаткової угоди про зміну Договору (арк. спр.25-27).
Згідно п. 6.4. Договору (в редакції Договору, що діє на підставі додаткової угоди від 19.10.2015р.), остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній розрахунковий період має бути здійснений Споживачем не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору.
У разі неповернення "Споживачем" акту приймання-передачі теплової енергії до 20 числа, він вважається оформленим належним чином, якщо підписаний тільки Виробником і підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії (п. 6.11 Додаткової угоди про зміну Договору від 19.10.2015 року).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що належним чином виконував покладені на нього Договором зобов"язання, у період з 01.10.2016р. по 01.05.2017р. постачав теплову енергію Відповідачу на потреби опалення.
Проте, відповідач не розрахувався в повному обсязі за отримані послуги. Тому, за період з 01.10.2016р. по 01.05.2017р. станом на 28.03.2018р. виникла заборгованість на суму 18 999,98 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 18 999,98 грн. основного боргу за Договором №121 від 11.10.2004 року на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води та Додаткових угод до нього, 866,11 грн. - 3% річних, 3513,17 грн. - інфляційних втрат, 5176,13 грн. - пені.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу постачання теплової енергії у вигляді гарячої воді.
Статтею 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
Відповідач, в порушення умов Договору, оплату спожитої теплової енергії в установлений строк не проводив.
Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18999,98 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 5176,13 грн. пені за період прострочення оплати з 21.11.2016 року по 20.11.2017 року, 866,11 грн. - 3% річних за період прострочення оплати з 21.11.2016 року по 28.03.2018 року та 3513,17 грн. - інфляційних втрат за період з 21.11.2016 року по 28.03.2018 року (розрахунки а.с. 40-42).
За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.13 та пунктом 7.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату використаної теплової енергії Споживач, крім суми заборгованості сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 5176,13 грн. пені за період з 21.11.2016 року по 20.11.2017 року.
З розрахунку вбачається, що пеня нарахована позивачем за кожен місяць окремо (арк. спр.40).
Перевіривши розрахунок позивача суд прийшов до висновку, що він є вірним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань» в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення. Таким чином, до стягнення підлягає 5176,13 грн. пені.
Стаття 625 ЦК України визначає обов"язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 866,11 грн. - 3% річних за період прострочення оплати з 21.11.2016 року по 28.03.2018 року та 3513,17 грн. - інфляційних втрат за період з 21.11.2016 року по 28.03.2018 року.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов"язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Статтею 76 ГПК України встановлено вимоги щодо належності доказів. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 18999,98 грн. основного боргу,866,11 грн. - 3% річних, 3513,17 грн. інфляційних, 5176,13 грн. пені, тому позов, з урахуванням наведених вище обставин підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙЛАЙН - М"( 37600, м.Миргород, вул.Панаса Мирного, 16, ідент. код 30068691) на користь Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Миргородтеплоенерго" (37600, м.Миргород, пров. Луговий, 11, ідент. код 25682207) 18999,98 грн. основного боргу, 866,11 грн. - 3% річних, 3513,17 грн. інфляційних, 5176,13 грн. пені, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 21.05.2018 року
Суддя Іванко Л.А.