36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.05.2018 року Справа № 917/7/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс", 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників,16, код ЄДРПОУ 34739075
до Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", 39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, код ЄДРПОУ 03327339
про стягнення грошових коштів
Суддя Білоусов С. М.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором № 10/05-2011 про перевезення гірничої маси в кар'єрі від 10.05.2011 року в сумі 111 492,98 грн., з яких: 100 581,98 грн. витрати від інфляції та 10 911,00 грн. - 3 % річних.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо; сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
10.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" та Відкритим акціонерним товариством "Рижівський гранітний кар'єр" було укладено договір № 10/05-2011 про перевезення гірничої маси в кар'єрі.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі № 917/1325/14 стягнуто з публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" - 121 126,77 грн. основного боргу, 15 440,62 грн. інфляційних втрат, 11 383,91 грн. 3% річних та 2 959,04 грн. судового збору.
30.09.2014 року на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі № 917/1325/14 було видано наказ про примусове виконання.
02.12.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Комсомольського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 917/1325/14 виданого від 30.09.2014 року господарським судом Полтавської області.
Постановою заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 25.11.2015 року передано виконавче провадження з виконання наказу №917/1325/14 виданого 30.09.2014 господарським судом Полтавської області з ВДВС Комсомольського МУЮ до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області для подальшого виконання.
Постановою Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 30.11.2015 року прийнято виконавче провадження до виконання та перебуває в складі зведеного виконавчого провадження №47655843, що підтверджується листом в.о. начальника відділу від 14.08.2017.
Вищевказане рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі № 917/1325/14 не виконано.
У зв'язку з цим позивач у справі вважає, що відповідач зобов'язаний понести відповідальність у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних за порушення договірних зобов'язань та неоплати за надані послуги.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Постановою господарського суду Полтавської області від 31.01.2017 року по справі № 917/7/17 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16, ІКЮО 34739075), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.04.2018 року об'єднано справу № 917/88/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство" до Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" про стягнення грошових коштів зі справою № 917/7/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" та присвоєно об'єднаній справі № 917/7/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановленими рішенням господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі № 917/1325/14 обставини є такими, що не підлягають доказуванню.
Оскільки наявна заборгованість відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду не сплачена, останнім нараховані до стягнення 100 581,98 грн. інфляційних втрат за період 26.01.2015 року по 26.01.2018 року та 10 911,00 грн. - 3 % річних за період 26.01.2015 року по 26.01.2018 року.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних втрат, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.
Отже, за наявності встановленого факту несплати відповідачем за перевезення за договором, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми ОСОБА_2, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у розмірі 10 911,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 100 581,98 грн.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати, понесені позивачем відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Горького, 151, код ЄДРПОУ 03327339) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників,16, код ЄДРПОУ 34739075) - 100 581,98 грн. витрати від інфляції, 10 911,00 грн. 3 % річних та 1 762,00 грн. судовий збір.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Дата складання повного судового рішення 21.05.2018 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Білоусов С. М.