79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.05.2018р. Справа №914/2629/17
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.
за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,
розглянув у судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації”, м.Київ
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПОВНОДІЛ”, м.Львів
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО”, с.Софіївська Борщагівка Київської області
про стягнення заборгованості в розмірі 442 080,34 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність № б/н від 03.01.18р.)
від відповідача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № б/н від 05.01.18).
від третьої особи: не з»явився
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейське бюро реструктуризації”, м.Київ до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ПОВНОДІЛ”, м.Львів, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ФРАМ КО”, с.Софіївська Борщагівка Київської області про стягнення заборгованості в розмірі 442 080,34 грн.
Ухвалою суду від 18.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 22.01.2018 року. У підготовчому судовому засіданні 22.01.18р. розгляд справи відкладався на 12.02.18р.
Рух справи відображено в ухвалах суду.
Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Третя особа особа явку повноважного представника не забезпечила, в канцелярію суду від третьої особи поступило клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника (вх. № 2997/18) та пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів (вх. № 2993/18).
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Агрументи позивача.
Позивач на обґрунтування позовних вимог стверджує, що на виконання умов договору поставки №2027 від 24.11.2014 року, постачальником - ОСОБА_4 «Фрам Ко» за період з 02.02.2017 року по 17.03.2017 року поставлено відповідачу товар (медичні вироби) на загальну суму 442 080,34 грн. Також між позивачм та ОСОБА_4 «Фрам Ко» укладено договір надання послуги факторингу №Ф140317 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.07.2017 року), за яким останнє відступило на користь позивача право вимоги заборгованості за Договором поставки товару №2027 від 27.11.2014р., укладеним між ТОВ “ФРАМ КО” і ОСОБА_4 «Повноділ» на суму 442 080,34 грн. У зв»язку з тим, що позивачем набуто право вимоги щодо спірної заборгованості, останній звернувся із позовною заявою до господарського суду про стягнення із відповідача вказаної суми боргу.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечує проти позовних повністю, та просить суд відмовити в задоволенні позову, зважаючи на наступне. 16 березня 2017 року між ОСОБА_4 «Повноділ» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Мові Хелс” укладено договір про відступлення права вимоги №16/03-17/1, згідно якого ОСОБА_4 «Повноділ» набуло право вимоги до ОСОБА_4 «Фрам Ко» щодо стягнення заборгованості.
17.03.2017 року ОСОБА_4 «Повноділ» направило ОСОБА_4 “ФРАМ КО” заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань перед ОСОБА_4 “ФРАМ КО” на підставі цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, де зазначено, що у ОСОБА_4 «Повноділ» існувала заборгованість перед ОСОБА_4 “ФРАМ КО” у розмірі 413 907,64 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідач стверджує, що оскільки позивачем не було вчасно повідомлено відповідача про зміну кредитора за договором поставки, на думку ОСОБА_4 «Повноділ», заборгованість перед позивачем відсутня, адже відповідачем вчинено односторонній правочин із ОСОБА_4 «Фрам Ко», надіславши заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст.601 ЦК України.
Аргументи третьої особи.
Третьою особою долучено до справи пояснення, згідно яких позовні вимоги третя особа підтримує та просить суд позов задоволити, зважаючи на те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача на підставі укладеного між позивачем та третьою особою договору надання послуги факторингу від 17.03.2017 року. Враховуючи те, що договір факторингу є дійсним, на думку третьої особи, боргове зобов»язання у ТОВ «ПОВНОДІЛ» наявне і не виконане, а позивач є належним кредитором перед відповідачем на підставі цього договору факторингу.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
24.11.2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фрам Ко» (постачальник, третя особа) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Повноділ» (відповідач, покупець) укладено Договір поставки товару №2027 (надалі - договір поставки).
Відповідно до п.1.2 Договору поставки №2027 від 24.11.2014р. загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами у видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього Договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією є товар, наведений в одній видатковій накладні (далі-накладна).
Як встановлено п.4.1. та п.4.2. Договору поставки №2027 від 24.11.2014р. строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або готівковій формі, відповідно до законодавства.
Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються Постачальником в рахунок оплати по накладним, які не оплачені, та строк оплати яких настав (п.4.3 Договору поставки №№2027 від 24.11.2014р.).
На виконання умов вказаного договору поставки, постачальником за період з 02.02.2017 року по 17.03.2017 року поставлено відповідачу товар (медичні вироби) на загальну суму 442 080,34 грн.
Крім того, 17.03.2017 р. між позивачем і ОСОБА_4 “ФРАМ КО” укладено договір надання послуги факторингу №Ф140317 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.07.2017 року), за яким останнє відступило на користь позивача право вимоги заборгованості за Договором поставки товару №2027 від 24.11.2014р., укладеним між ТОВ “ФРАМ КО” і ОСОБА_4 «Повноділ» на суму 442 080,34 грн.
Пунктом 2.1. договору надання послуги факторингу №140317 від 14.03.2017р. передбачено, що детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між Клієнтом і Фактором визначені у додатку №1 та додатку №2 до цього Договору. Фактор сплачує Клієнтові кошти у строк до 01.08.2017 р. шляхом перерахування на його банківський рахунок 419 976,32 грн. від суми відступленої грошової вимоги. Винагорода фактора дорівнює 5% від суми відступленої грошової вимоги.
На виконання цього договору факторингу, ОСОБА_4 «ФРАМ КО» передало позивачу наступні документи, що підтверджують дійсність вимоги перед боржником - ТОВ «Повноділ»: договір поставки №2027 від 24.11.2014 року, реєстр неоплачених накладних станом на 17.03.2017 року, реєстр податкових накладних, атк звірки (односторонньо підписаний ТОВ «Фрам Ко»). Крім цього, в подальшому ТОВ «ФРАМ КО» передало позивачу на підставі Акту до договору факторингу товарно-транспортні накладні за період з 02.02.2017 року по 17.03.2017 року, які підтверджують факт поставки товару відповідачу на суму 442 080,34 грн., а також товарно-транспортні накладні.
Таким чином, у позивача - «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» виникло право вимоги перед відповідачем - ТОВ «Повноділ» на суму 442 080,34 грн. за договором поставки товару №2027 від 24.11.2014 року, оскільки останнє не виконувало своїх зобов»язань щодо оплати товару.
Позивачем на підтвердження розміру заборгованості до позовної заяви долучено копії наступних документів: договір поставки №2027 від 24.11.2014р., акт звірки взаєморозрахунків та копії товарно-транспортних накладних за період з 02.02.2017 по 17.03.2017р.
25.07.2017 року позивачем надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором поставки товару №2027 від 24.11.2014 року із вимогою про сплату зазначеного боргу.
Так, судом також встановлено, що 17.03.2017 року ОСОБА_4 «Повноділ» направило ОСОБА_4 “ФРАМ КО” заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань перед ОСОБА_4 “ФРАМ КО” на підставі цієї заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, де зазначено, що у ОСОБА_4 «Повноділ» існувала заборгованість перед ОСОБА_4 “ФРАМ КО” у розмірі 413 907,64 грн., в т.ч. ПДВ.
Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017р. ОСОБА_4 «Повноділ» повідомило про існування у ОСОБА_4 “ФРАМ КО” грошової заборгованості перед ОСОБА_4 «Повноділ», яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги №16/03-17/1 від 16 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_4 «Повноділ» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Мові Хелс” (код за ЄДРПОУ 36258483), згідно якого ОСОБА_4 “Мові Хелс” відступило своє право вимоги у розмірі 413 907,64, в т.ч. ПДВ. Право вимоги виникло на підставі договору купівлі-продажу №38 від 02.12.2014 року, укладеного між ТОВ “Мові Хелс” та ОСОБА_4 “ФРАМ КО”.
В підтвердження права зустрічних грошових вимог ОСОБА_4 Повноділ» 17.03.2017р. направляло на адресу ОСОБА_4 “ФРАМ КО” договір відступлення права вимоги №16/03-17/1 і додаток №1 від 16.03.2017 року, Договір Поставки товару №2027 від 24.11.2014 року, Договір купівлі-продажу №38 від 02.12.2014 р. і додатки, Акти коригування вартості товару від 24.01.2017 року, Товарно-транспортну накладну №Р17 від 12.01.2017 р., Акт звірки взаєморозхрахунків за період 01.01.2017 року по 16.03.2017 року, Акт звірки взаємних розрахунків за період 4 кварталу 2016 року, видаткові накладні №24, 18, 17 від 12.01.2017р. і довіреність №124К, повідомлення про припинення зобов'язань перед ОСОБА_4 “ФРАМ КО” на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017 року
Повідомлення про відступлення права вимоги від 17.03.2017 року, копія договору відступлення права вимоги №16/03-17/1 від 16.03.2017 р., копія акту приймання-передачі первинних документів була надіслана ТОВ “Мові Хелс” на адресу ТОВ “ФРАМ КО” 20.03.2017р. цінним листом з описом вкладення 20.03.2017 року.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідно до ч.1 статті 1085 Цивільного кодексу України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
Стаття 512 ЦК України визначає підстави заміни кредитора у зобов'язанні. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.2 статті 516 ЦК України).
Приписами ст. 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами ст. 601 Цивільного кодексу України.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені ст. 602 Цивільного кодексу України. (Постанова Верховного суду України від 24 червня 2015 року у справі №914/2492/14).
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.
Згідно ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Господарським судом встановлено, що зазначена вище одностороння угода - заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.
Можливість заліку за заявою однієї зі сторін разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони (аналогічна позиція наведена у Постанові Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі №914/3671/15).
Як встановлено господарським судом, до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що виникло із договору поставки, відповідач - ОСОБА_4 “Повноділ” реалізувало своє право пред'явити до заліку свої грошові вимоги на підставі ч.1 статті 1085, статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України шляхом відправлення первісному кредитору (ТОВ “ФРАМ КО”) заяви від 17 березня 2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань на підставі цієї заяви. Така заява від 17 березня 2017 року про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлення про припинення зобов'язань надсилались ТОВ “ФРАМ КО” 17.03.2017 р., що підтверджується описами вкладення з відбитком штемпеля Львівпоштамту з поштовою квитанцією від 17.03.2017 р.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач набув право пред'явити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" до заліку свої грошові вимоги та реалізував своє право на підставі статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України шляхом відправлення первісному кредитору (ТОВ "ФРАМ КО") заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.03.2017 року та повідомлення про припинення зобов'язань саме до моменту отримання від позивача повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні за договором поставки №2027 від 24.11.2014 року. При цьому відповідач до моменту отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не знав та не міг знати про заміну кредитора у зобов'язанні.
Отже, за даними позивача (ОСОБА_4 “Європейське бюро реструктуризації”) заборгованість за період з 02.02.2017р. по 17.03.2017р. заборгованість становить 442 080,34 грн., яка і є предметом спору у даній справі.
Однак, позивачем не враховано, що 17.03.2017 року ОСОБА_4 “Повноділ” заявою повідомила ТОВ “ФРАМ КО” про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 413 907,64 грн., тобто частково з різницею у 28 172,70 грн.
Проте, суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку товару, на суму 416 729,83 грн., а не на суму 442 080,34 грн., як зазначає позивач. Заборгованість на суму 26 000,00 грн. (442 080,34 - 416 729,83 = 26 000,00 грн.) не підтверджена належними та допустимими доказами. Долучений до матеріалів справи позивачем реєстр накладних за період з 02.02.2017 року по 17.03.2017 року не є належними та допустими доказом підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем.
Отже, враховуючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, різниця становить - 2 822,19 грн.
Крім того, посилання позивача на те, що відповідач не здійснював платежі за поставлений товар, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість ОСОБА_4 «Повноділ» перед ТОВ “ФРАМ КО” спростовується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, згідно яких здійснювались проплати за договором Поставки №2027 від 24.11.2014 року, зокрема:
Платіжне доручення №1032 від 06.02.2017 року на суму 60 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за медикаменти згідно договору 2027 від 24.11.14р. (Платник: ОСОБА_4 «Повноділ», отримувач: ОСОБА_4 «Фрам Ко»)
Платіжне доручення №1039 від 07.02.2017 року на суму 27 499,50 грн. з призначенням платежу: оплата за медикаменти згідно договору 2027 від 24.11.14р. (Платник: ОСОБА_4 «Повноділ», отримувач: ОСОБА_4 «Фрам Ко»)
Платіжне доручення №1032 від 09.03.2017 року на суму 50 591,06 грн. з призначенням платежу: оплата за медикаменти згідно договору 2027 від 24.11.14р. (Платник: ОСОБА_4 «Повноділ», отримувач: ОСОБА_4 «Фрам Ко»)
Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що відповідачем здійснювалися оплати за поставку товару на суму більшу, ніж різниця, яка виникла з урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, що в результаті підтверджує факт погашення боргу ОСОБА_4 «Повноділ» перед первісним кредитором ОСОБА_4 “ФРАМ КО”.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 442 080,34 грн., такі вимоги не можуть бути задоволені судом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно п.1 ч.1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір покладається на позивача.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено « 21» травня 2018 р.
Суддя Горецька З. В.