Справа № 297/323/18
07 травня 2018 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Гецко Ю. Ю. за участю секретаря судового засідання Михайліченко І. А., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції Закарпатської області про скасування постанови БР №214645 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладення адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління національної поліції Закарпатської області про скасування постанови БР №214645 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладення адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позовна заява обґрунтована тим, що 05.02.2018 року інспектором УПП в Закарпатській області було складено постанову БР №214645 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 310 гривень 00 копійок. Позивач не погоджується з постановою та вважає її безпідставною і такою, що складена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач 05.02.2018 року здійснив зупинку транспортного засобу біля входу в лікарню для висадки пасажира який являється інвалідом і після того як пасажира винесли одразу збирався поїхати, однак не зміг так як до нього одразу підішли працівники поліції, тому постанова відповідача підлягає до скасування.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав заяву про те, що просить розглянути дану справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, другастатті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Судом встановлено, що згідно з постановою від 05.02.2018 року серії БР № 214645 близько в м. Ужгород по вул. Капушанській, 22, ОСОБА_1 здійснив стоянку у місці де встановлений дорожній знак який забороняє стоянку, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 10, 11 КУпАП).
Доказів на підтвердження відомостей, що містяться у постанові, а саме, перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння, що ображало людську гідність та порушувало громадський порядок, відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, відповідачем в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП не надано.
Належних доказів правомірності свого рішення відповідач про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем інспектором не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст.268,280 КУпАП, у зв'язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормамиКУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Таким чином, виходячи з вище наведених фактів, враховуючи матеріали справи, суд доходить до висновку що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП має бути скасована.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 90, 229, 241-246, 262 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції Закарпатської області про скасування постанови БР №214645 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладення адміністративного стягнення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову Інспектора УПП в Закарпатській області Ковач Володимира Володимировича серії БР № 214645 від 05.02.2018 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Гецко Ю. Ю.