233 № 233/3091/17
17 травня 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017050380000481 від 01 травня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина України, не одруженого, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187 КК України ,-
В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017050380000481 від 01 травня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України.
Відповідно до ч.3 статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Прокурор в судовому засіданні вважав за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на 60 діб з тих підстав, що ризики передбачені п.п.1,3,5 ст.177 КПК України, які враховувались при обранні і продовженні запобіжного заходу обвинуваченому, станом на теперішній час не зменшились та не перестали існувати.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки вважає, що прокурор не дотримався процедури при зверненні з вказаним клопотанням, передбаченої главою 18 КПК України. Також, вважає, що прокурором в судовому засіданні не доведені ризики, не доведені підстави для доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не наведені підстави не можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів та не доведені нові ризики. Тож, відповідно до ст. 194 КПК України, просить суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого і зобов'язати останнього прибувати за кожним викликом до суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, оцінивши в сукупності обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2018 року ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений по 20 травня 2018 року включно.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 186 ч.2, 187 ч.2 КК України перебуває на стадії судового розгляду, судом не допитані обвинувачені, не виконані інші необхідні процесуальні дії.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу до 20 травня 2018 року, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 , не даючи оцінки дослідженим доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ст. 177 КПК України, а саме: ризику втечі та переховування від суду з огляду на суворість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання винним; ризику вчинення інших злочинів, зважаючи на кількість і тяжкість інкримінованих йому злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими, корисними, насильницькими злочинами, зважаючи на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, відсутність місця проживання на території Донецької області, а також враховуючи попередні судимості; суд дійшов висновку про доцільність продовження строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2012 року по справі Ідалов проти Російської Федерації, Рішення у справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_6 , суд на даному етапі не встановив.
Отже, зважаючи на те, що на даний час судове слідство триває, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою не зникли, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, на переконання суду, прокурором не доведено в судовому засіданні, належними і допустимими доказами, існування ризику незаконного впливу на потерпілих і свідків, оскільки, всі потерпілі і всі свідки заявлені, як стороною обвинувачення так і стороною захисту, наразі допитані в судовому засіданні і жодних клопотань про повторний їх допит до суду не надходило.
Щодо доводів сторони захисту про невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України, суд звертає увагу на те, що питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою розглянуто судом згідно ч.3 статті 331 КПК України відповідно до якої суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою незалежно від наявності клопотань до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Краснодарського краю Російської Федерації, громадянину України, не одруженому, не працюючому, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимому, у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в Донецькій області строком на 60 ( шістдесят) діб, тобто по 15 липня 2018 року включно.
Копії ухвали вручити обвинуваченому і направити начальнику Державної установи «Бахмутській установі виконання покарань (№6)» в Донецькій області.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1