Справа № 610/128/18
2/610/195/2018
18.05.2018 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Храмцова В.Б.,
секретаря судового засідання Кравченко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/128/18 (№ 2/610/195/2018) за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
17.01.2018 року позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 21950,47 гривень та судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 02.08.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, в порядку та на умовах, встановлених договором - заявою, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, із встановленими договором порядком та строками погашення кредиту. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 31.10.2017 року становить 21950,47 гривень.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Крім того, 18.04.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить застосувати позовну давність у справі за вказаним позовом та повністю відмовити у задоволенні позову. При цьому посилалась на те, що банк звернувся з позовом поза межами строків позовної давності, кінцевий термін повернення кредиту визначено строком дії картки, який закінчився 31.01.2014 року, а строк позовної давності починає свій перебіг наступного дня після закінчення строку дії картки, а саме з 01.02.2014 року, проте позов було подано банком 17.01.2018 року. Останній платіж було зараховано банком 24.02.2012 року. Також посилалась на те, що банк не має права одночасно нараховувати відповідачу пеню та штраф. Це є подвійним притягненням до відповідальності за одне правопорушення.
05.05.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача просить не враховувати суд обставини, на які посилається відповідач та просить задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
За змістом положень ч.1ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Судовим розглядом встановлено, що 02.08.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 шляхом приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 500,00 гривень у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В даному випадку при укладенні договору сторони керувались саме ч. 1ст. 634 ЦК України.
Згідно п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідач зобов'язалась погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг); у разі невиконання зобов'язань за договором - на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку (п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг).
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту (п. 2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг).
Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісій.
Згідно п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.
Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконувала належним чином, порушила умови договору, наслідком чого стало виникнення заборгованості. Загальна сума заборгованості станом на 31.10.2017 року становить 21950,47 гривень, з них:
2801,48 гривень - заборгованість за кредитом,
14453,54 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом,
3174,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією,
500,00 гривень - штраф (фіксована частина),
1021,45 гривень - штраф (процентна складова).
Викладені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема розрахунком заборгованості за договором № б/н від 02.08.2010 року, заявою, умовами та правилами надання банківських послуг, та іншими матеріалами справи.
Згідно із ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За змістом норми початок перебігу позовної давності повязується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності.
Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.08.2010 року вбачається, що останній платіж ОСОБА_2 здійснила 24.02.2012 року у сумі 250 грн., розрахунок заборгованості був здійснений станом на 31.10.2017 року, а позовна заява ПАТ КБ «Приват Банк» надійшла до суду 17.01.2018 року.
До відзиву відповідачем надано роздруківку інформації з інтернет-банкінгу «Приват24» щодо строку дії картки № НОМЕР_2, з якої вбачається, що 24.02.2012 року сума 250 грн. значиться як депозит, а 06.05.2015 року сума 6,00 грн. значиться як кредитна частина Р2Р переказу. Відповідач вказує, що 07.05.2015 року платіж не здійснювала, жодних платежів, зарахувань, інших рахунків у банку не мала з яких можливо було провести списання.
Заперечуючи проти позову відповідач просила суд застосувати до позовних вимог позивача наслідки пропуску строку позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
З наведеного вище, суд приходить до висновку що, позивачем пропущений строк позовної давності по вимогах даного позову, він звернувся до суду із вимогою про захист свого цивільного права за межами позовної давності, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України.
Таким чином, враховуючи викладене вище та те, що відповідач ОСОБА_2 просила застосувати строк позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено 1600,00 грн. судового збору (а.с. 1). У зв'язку із відмовою у задоволенні позову суд відповідно до ст. 141 ЦПК України відмовляє у стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 612, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н, місце проживання: 64250, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1.
Суддя В.Б. Храмцов