Справа № 428/9252/15-ц
Провадження № 22ц/782/267/18
14 травня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Яреська А.В.,
за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
учасники справи: позивач ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_4
на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 грудня 2015 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом у складі: судді Юзефовича І.О. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності і поділ майна,
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що з відповідачем ОСОБА_4 вона перебувала в шлюбі з 07 липня 2007 року по 05 серпня 2015 року, під час якого сторони спільно придбали автомобіль Hyundai Accent, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ОСОБА_4 вартістю згідно експертного висновку 251683 грн.
Тому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, рівності часток подружжя у спільному сумісному майні та того, що 10 жовтня 2015 року ОСОБА_4 без її відома продав цей автомобіль, просила суд визнати автомобіль Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1, спільним сумісним майном подружжя та стягнути з ОСОБА_4 на її користь вартість Ѕ частини цього автомобіля у розмірі 125841,50 грн.
Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 автомобіль Hyundai Accent, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1.
Зобов'язано ОСОБА_4 сплатити на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини автомобіля Hyundai Accent, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 125841,50 грн.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено: третій абзац резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Розділити автомобіль Hyundai Accent 2011 року випуску, колір сірий, кузов НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1, наступним чином: виділити автомобіль в натурі ОСОБА_4 та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 вартість Ѕ частини автомобіля у розмірі 125841,50 грн.» В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа надійшла в провадження Апеляційного суду Луганської області 20.03.2018 р. та розподілена згідно протоколу автоматизованого розподілу судді-доповідачу Назаровій М.В., склад колегії суддів Коновалова В.А., Яресько А.В. Ухвалою суду від 22.03.2018 року апеляційний розгляд справи призначений на 12 квітня 2018 року об 11.30 год. 12.04.2018 року розгляд справи за заявою представника відповідача ОСОБА_2 відкладений на 20.04.2018 року о 13-й. 20.04.2018 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із відрядженням судді Яреська А.В. та розгляд справи призначений на 14.05.2018 року о 13.30 год.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення скарги.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції закону 2004 року, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 07 липня 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 серпня 2015 року було розірвано.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За час перебування сторін у шлюбі, а саме 29 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» і ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав автомобіль Hyundai Accent, вартість якого складала 144150 грн. (а.с. 128-129).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортний засіб марки Hyundai Accent, номерний знак НОМЕР_1 був зареєстрований за ОСОБА_4 (а.с. 151а).
Згідно зі звітом про вартість майна, виготовленого товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридичний центр», середня ринкова вартість автомобіля Hyundai Accent, 2011 року випуску, складає 251683 грн. (а.с. 15-33).
10 жовтня 2015 року ОСОБА_4 зняв вказаний транспортний засіб з обліку та перереєстрував його на іншу особу (а.с. 55).
Частково задовольняючи позов і визнаючи спірний автомобіль об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 зі стягненням на користь позивача вартості Ѕ його частини у розмірі 125841,50 грн., суд мотивував своє рішення тим, що спірний автомобіль набуто за час шлюбу за спільні кошти сторін, отже, він спільною сумісною власністю подружжя, цінним майном, частки подружжя у майні є рівними, автомобіль відчужений відповідачем без згоди позивача, а розмір компенсації позивачу її частки визначений на підставі звіту про вартість майна.
Доводами апеляційної скарги відповідача, яка подана ним після залишення судом його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, є неналежне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, тому відповідач вважає рішення суду ухваленим з порушенням норм процесуального. Неправильне застосування норм матеріального права, на думку скаржника, полягає в тому, що позивачем не в повній мірі викладені, а судом - не встановлені обставини придбання спірного автомобіля та розрахунків за нього, а саме - оцінка спірного майна зроблена без участі самого транспортного засобу і не відповідає його дійсній вартості; спірний автомобіль було придбано за кредитні кошти, які сплачувалися відповідачем з листопада 2011 року по квітень 2014 року, а 29 квітня 2014 року відповідач разово сплатив банку 94210,90 грн. та повністю погасив кредит; в інтересах сім'ї для погашення кредиту відповідач брав в борг у свого знайомого грошові кошти у розмірі 6100 доларів США, що на той час було еквівалентно 70000 грн.; спірний автомобіль оцінено 08 жовтня 2015 року у 177156 грн., продано 10 жовтня 2015 року за 176784 грн. і з них повернуто позичальнику 129923,90 грн., що еквівалентно 6100 доларам США. Таким чином, вартість Ѕ частки спільного майна слід визначати з урахуванням грошового зобов'язання перед позичальником, оскільки позика укладалася для сплати кредиту за придбання автомобіля, і вона становить: 177156 (оцінка автомобіля) - 129923,90 грн. (повернення позики) = 47232,10 грн. (спільні кошти подружжя) : 2 = 23616,05 грн., які відповідач згоден сплатити позивачу.
Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, скасовуючи рішення Апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2016 року, в своїй постанові від 28 лютого 2018 року (а.с. 236-239) зазначив, що апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив доводи і надані сторонами докази. Зокрема, апеляційний суд не врахував, що праву на спільну сумісну власність грошових коштів, отриманих внаслідок реалізації автомобіля, кореспондується боргове зобов'язання - повернення кредитних коштів, отриманих на придбання спірного транспортного засобу, та у порушення вимог частини другої статті 303 ЦПК України 2004 року безпідставно не прийняв до уваги надані відповідачем докази, які не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки суд розглянув справу без участі відповідача та його представника.
Відповідно до частини 1 статті 417 ЦПК України висновки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Тому розглядаючи справу за доводами апеляційної скарги про порушення його процесуальних прав, колегія суддів вважає вказаний довід таким, що не заслуговує на увагу, оскільки на а.с. 60 т. 1 міститься його заява про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою СМС-повідомлень від 09.11.2015 року, і на а.с 77 т. 1 - довідка про доставку СМС відповідачу ОСОБА_4, сформованого відповідно до вимог частини 1 статті 75 ЦПК України в редакції, чинній на час вчинення вказаної процесуальної дії судом.
Розглядаючи скаргу за іншими доводами, колегія суддів доходить наступного висновку.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16, на які також посилається Верховний Суд в своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі №212/8891/15-ц.
По справі встановлено, що в період перебування у шлюбі 29 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» і відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав автомобіль Hyundai Accent, вартість якого складала 144150 грн. (а.с. 128-129).
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до кредитного договору №910.11370, укладеного 14.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» та ОСОБА_4, останній отримав кредит у сумі 130986,10 грн. для фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки Hyundai Accent, 2011 року випуску, номер кузова VIN - НОМЕР_3 у сумі 127170,00 грн., роздрібною ціною 144150,00 грн., позичальник власними коштами сплачує продавцю частину ціни транспортного засобу 16980,00 грн. (а.с. 130).
Одночасно між сторонами на виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави транспортного засобу (а.с. 132, 133) та 11.01.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Плюс Банк», та ОСОБА_4 укладено договір застави спірного транспортного засобі на виконання зобов'язань за Кредитним договором №910.11370 від 14.10.2011 року.
Згідно акту прийому-передачі від 14.10.2011 року відповідач ОСОБА_4 отримав спірний автомобіль (а.с. 131).
Додатковою угодою до Кредитного договору №910.11370 від 14.10.2011 року, укладеною 29.04.2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_4, сторони визнали наявність боргу позичальника за кредитним договором №910.11370 від 14.10.2011 року у сумі 103528,46 грн., домовилися про дострокове припинення Кредитного договору за умови повернення Банку у строк до 5-ти днів від дати укладення угоди частини отриманого ним у фактичне користування кредиту у сумі 94210,90 грн. з прощенням Банком боргу позичальнику та припиненням зобов'язань позичальника про сплату боргу Банку (а.с. 134).
Відповідно до квитанції №393609 від 29 квітня 2014 року ОСОБА_4 перераховано отримувачу ПАТ «Ідея Банк» 94210,90 грн. (а.с. 139).
ПАТ «Ідея Банк» листом від 12.05.2014 року №16.1-05/58029 повідомив, що ОСОБА_4 погасив заборгованість за кредитним договором №910.11370 ввід 14.10.2011 року, тому станом на 05.05.2014 року наступне майно: Hyundai Accent (сєдан), 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, є вільним від застави (а.с. 139 зв.).
Також матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб Hyundai Accent, 2011 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_3, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого був ОСОБА_4, перереєстровано 10.10.2015 року на нового власника (а.с. 55).
Отже, матеріалами справи підтверджено та сторонами в суді апеляційної інстанції не оспорюється, що під час перебування у шлюбі спірний автомобіль придбано сторонами частково за кредитні кошти, які погашені банківський установі у повному обсязі, а вже після припинення шлюбних відносин відчужено відповідачем одноособово третій особі без згоди позивача, тому предметом розгляду по справі є поділ майна подружжя шляхом відшкодування позивачу вартості її частки у спільному сумісному майні подружжя.
Вказані обставини не оспорюються і в апеляційній скарзі.
З'ясовуючи джерела коштів, за які було разово 29 квітня 2014 року проведено повний розрахунок з кредитом ПАТ «Ідея Банк» у сумі 94210,90 грн., апеляційний суд погоджує доводи апеляційної скарги в цій частині та вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми надані відповідачем докази про походження цих коштів як отриманих відповідачем за договором позики 6100 доларів США, укладеним між ним та позичальником ОСОБА_7, 28 квітня 2014 року - за 1 день до внесення коштів до банку в інтересах сім'ї (а.с. 138).
Заперечуючи проти вказаних доводів відповідача, представник позивача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пояснив, що сплачені 94 тисячі гривень були особистими заощадженнями сторін та грошима, що дали їм батьки, таким чином, не спростувавши належними доказами письмових доказів відповідача.
Натомість, відповідач не заперечує, що сімейних заощаджень у них в сім'ї було лише 25000 грн., а 6100 доларів США, що станом на 28.04.2014 року згідно офіційного курсу Національного Банку України до долару США 1:11,3572 становило 69279,20 грн., він позичив у ОСОБА_7 саме для погашення кредиту за автомобіль.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що у сторін як у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані за договором позики грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, також виникло зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення позики, виконання якого подружжя має здійснювати як солідарні боржники.
З рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 серпня 2015 року, яке набрало законної сили 18 серпня 2015 року, вбачається, що сторони припинили шлюбні стосунки з березня 2015 року (а.с. 13).
Відповідно до довідки-рахунку серії ААЕ №968753 спірний автомобіль відчужено відповідачем третій особі 10 жовтня 2015 року за 176784 грн. (а.с. 156, 55).
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (пункт 30) визначено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження не в інтересах сім'ї, таке майно або його вартість враховується при поділі. Згідно п. 22 Постанови вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, - в даному випадку - на підставі висновку про вартість об'єкту оцінки, яка наявна в матеріалах справи - висновок про вартість об'єкту оцінки колісно-транспортного засобу автомобілю марки Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, номер кузова VIN - НОМЕР_3, колір сірий, тип - КТЗ (седан), власник майна - ОСОБА_4, зроблений фізичною особо-підприємцем ОСОБА_8 08 жовтня 2015 року, та становить 177156,00 грн. (а.с. 140-155).
Саме із цієї оцінки майна слід виходити, оскільки повноважною особою було оцінено саме спірний автомобіль, що підлягає поділу, з урахуванням ринкових цін, технічного огляду транспортного засобу, його технічного стану з урахуванням пошкоджень, відображених у розділі 7.1. вказаного висновку та ін.
Наданий позивачем звіт про оцінку вартості рухомого майна, зроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-юридичний центр» на підставі аналізу цін транспортних засобів ідентичних тому, що оцінюється, тобто без огляду спірного майна, станом на 31.08.2015 року, не може бути взятий до уваги за наявності вищезазначеного висновку про оцінку, наданого відповідачем.
Визначаючи вартість частки позивача у праві власності на автомобіль Hyundai Accent, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, колегія суддів виходить із вартості автомобіля у 177156,00 грн. та того, що боргові зобов'язання на його придбання відповідач виконав самостійно - після продажу вказаного автомобіля 10 жовтня 2015 року відповідач ОСОБА_4 11 жовтня 2015 року повернув борг позичальнику ОСОБА_7 у сумі 6100 доларів США, що згідно офіційному курсу валют Національного Банку України станом на 11.10.2015 року становило 21,299, і було еквівалентно 129923,90 грн.
Після реалізації спірного автомобіля і повного розрахунку за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, одноособового відповідачем, розмір компенсації позивачу ОСОБА_3 вартість її частки у праві власності на автомобіль Hyundai Accent, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, становить: (177156,00 грн. - 129923,90 грн.) : 2 = 23616,05 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи, що суд припустився неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та його висновки не відповідають обставинам справи, наведене з огляду на вимоги п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягненню з відповідача ОСОБА_4 на її користь вказаної компенсації її частки у майні подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки під час подання позову позивачем до сплати належало 1258,41 грн. (1% ціни позову майнового характеру), які ним сплачено, також сплачено належні 276 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, а загалом - 1534,41 грн., позов задовольняється частково, отже, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір становить: 287,90 грн.
Позивачем за подачу заяви про перегляд заочного рішення сплачено належні 275,60 грн., за подачу апеляційної скарги належало до сплати та сплачено 1384,91 грн. (110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, позивачем сплачено під час подання позову), а загалом - 1660,51 грн., вимоги апеляційної скарги задоволено у повному обсязі.
Таким чином, з ОСОБА_3 на користьОСОБА_4 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1660,51 грн. - 287,90 грн. = 1372,61 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності і поділ майна задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості її частки у праві власності на автомобіль Hyundai Accent, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, у сумі 23616,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1372,61 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Дата складення повного тексту постанови - 18 травня 2018 року.
Головуючий
Судді: