Головуючий суду 1 інстанції - Романовскьий Є.О
Доповідач -Коротенко Є.В.
Справа № 425/1704/17
Провадження № 22ц/782/241/18
15 травня 2018 року
Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Коротенка Є.В.,
суддів: Луганської В.М., Яреська А.В.,
за участю секретаря Перишкіна Т.М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;
відповідач - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 січня 2018 року (ухвалене у складі судді Романовського Є.О.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі по тексту - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2007 року між ним з відповідачем було укладено договір кредиту № 565/17-ПК14/07, згідно якого позивач надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 90 000 грн.
Банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав, надавши в кредит грошові кошти, а відповідач, всупереч умовам угоди, не здійснює платежі для погашення суми заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 08.06.2017 року за нею утворилася заборгованість в розмірі 246 425 грн. 05 коп., яка складається з боргу: за кредитом - 94 439 грн. 41 коп.; за відсотками - 131 190 грн. 27 коп.; за розміром інфляційних втрат за кредитом - 4 747 грн. 96 коп.; за розміром інфляційних втрат за відсотками - 16 047 грн. 41 коп.
На підставі викладеного, банк просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25.01.2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задовольнити частково, в межах позовної давності.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановлено, що 30.08.2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 565/17-ПК14/07, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у сумі 90 000 грн. зі сплатою 15 % річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п. 2.6. цього договору та наступним порядком погашення суми основної заборгованості і кінцевим терміном повернення заборгованості - до 30.08.2022 року (а.с. 4-6).
11 червня 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 565/17-ПК14/07, згідно якої відповідачу на поточні потреби надається додатково 7 223,66 грн. зі сплатою 18 % річних та з кінцевим терміном погашення основної суми заборгованості - до 25.07.2027 року. Погашення кредиту за змістом цієї додаткової угоди здійснюється за графіком змін до 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня 2007 року (а.с. 87-88).
Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» № 10.1-87/10442 від 08.06.2017 року про сплату боргу за кредитом, заяв на переказ готівки, платіжних доручень, меморіальних ордерів та квитанцій, відповідач з вересня 2007 року по травень 2010 року здійснювала погашення боргу за кредитним договором від 30.08.2007 року. Остання сплата в рахунок погашення заборгованості зроблена ОСОБА_3 13.05.2010 року (а.с. 14, 46-63, 100).
Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач з червня 2010 року взагалі не виконує.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами та у повній мірі підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладне суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_3 перед позивачем заборгованості за кредитним договором (станом на 08.06.2017 року) в розмірі 246 425 грн. 05 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом - 94 439 грн. 41 коп., заборгованості за відсотками - 131 190 грн. 27 коп., інфляційних втрат за кредитом - 4 747 грн. 96 коп., інфляційних втрат за відсотками - 16 047, 41 грн.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Із оскаржуваного рішення вбачається, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за спливом строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З пункту 4.5 Договору кредиту № 565/17-ПК14/07 від 30.08.2007 року вбачається, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п.3.3.8, 3.3.9 цього Договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (а.с.5-звор.).
При цьому п.3.3.8 та п.3.3.9 Договору передбачають обов'язок позичальника своєчасно та у повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями (а.с.5).
Встановлено, що з 13 травня 2010 року (дата сплати боржником чергової періодичної суми відсотків) відповідач припинив погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та не виконував свій обов'язок, визначений п.3.3.8 та п.3.3.9 Договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів.
При таких обставинах, у відповідності до п.4.5 Договору, у зв'язку із закінченням встановленого 60-денного терміну строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, у позичальника виник обов'язок протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.
При цьому, вказана дата співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони - ПАТ «Укрсоцбанк» права пред'явити до боржника вимогу про виконання зобов'язання, у тому числі і шляхом звернення з позовом до суду (тобто виникнення можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд).
Таким чином, оскільки сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, і позичальник повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.
Саме така правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 року у цивільній справі № 6-1174цс16.
Разом із тим, ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вказаним позовом лише у 2017 році, тобто коли встановлений законом строк від дня порушення позичальником своїх зобов'язань вже сплив.
З клопотанням про поновлення пропущеного строку позивач до суду не звертався.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В матеріалах справи наявна заява відповідача про застосування позовної давності (а.с.66-67).
При таких обставинах колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 94 439 грн. 41 коп., заборгованості за відсотками в сумі 131 190 грн. 27 коп., інфляційних втрат за кредитом в сумі 4 747 грн. 96 коп., інфляційних втрат за відсотками в сумі 16 047, 41 грн. задоволенню не підлягають за спливом строку позовної давності.
Наведені в апеляційній скарзі доводи апеляційним судом відхиляються, оскільки судом першої інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь - яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 18.05.2018 року.
Головуючий Є.В. Коротенко
Судді: В.М. Луганська
А.В. Яресько