Справа № 428/5200/18
Провадження №2-о/428/410/2018
14 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Чумак Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, заінтересована особа Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,-
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, заінтересована особа Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 32-а). В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина ОСОБА_2, яка на день смерті мешкала у м. Горлівка Донецької області. Йому відмовили у видачі свідоцтва про смерть українського зразка, оскільки лікарське свідоцтво про смерть та довідка про причини смерті дружини були видані на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті дружини йому потрібно з метою отримання свідоцтва про смерть українського зразка.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник заінтересованої особи Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Частиною 1 ст. 317 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України в Донецькій області 06.12.1995 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка м. Горлівка Донецької області, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2, що підтверджується належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.
Згідно з копією довідки про причину смерті від 12.04.2018 року №7, виданою медичною установою самопроголошеної «Донецької народної республіки» за формою первинної облікової документації №106/у, ОСОБА_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в віці 69 років внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності кровообігу, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпотензією.
Згідно з копією довідки комунального підприємства «Управляюча компанія міста Горлівки» самопроголошеної Донецької народної республіки від 26.04.2018 року №622 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Згідно з копією листа Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 11.05.2018 року №3329/17.10-138 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті дружини на підставі пред'явлених документів.
Суд враховує, що місто Горлівка Донецької області станом на час розгляду цієї справи знаходиться на тимчасово окупованій території України та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт смерті померлої дружини у встановленому законом порядку.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Враховуючи вищевикладені обставини та письмові докази, суд вважає доведеним факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Горлівка Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в віці 69 років в м. Горлівка Донецької області, Україна, внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності кровообігу, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпотензією.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 258-259, 263-265, 267-268, 273, 293, 315-319, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, заінтересована особа Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (місце знаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 32-а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21758008) задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Горлівка Донецької області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в віці 69 років в м. Горлівка Донецької області, Україна, внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності кровообігу, атеросклеротичного кардіосклерозу з гіпотензією.
Допустити негайне виконання рішення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж. І. Кордюкова