Справа № 428/8737/15-ц
Провадження №2/428/2503/2015
04 грудня 2015 року Сєвєродонецький міський суд
Луганської області в складі:
судді Юзефовича І.О.
при секретарі Продченко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладання арешту на домоволодіння по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням неустойки за весь час прострочення,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням неустойки за весь час прострочення. 04.12.2015р. позивачем ОСОБА_1 було подано до Сєвєродонецького міського суду заяву про забезпечення позову та накладання арешту на домоволодіння АДРЕСА_1, яке належать відповідачу ОСОБА_2. Дану заяву про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 не має наміру повертати борг і у зв'язку з тим, що останній виїхав до Росії, з ним не має зв'язку, то позивач ОСОБА_1 вважає, що існує імовірність того, що відповідач ОСОБА_2 може мати на меті відчуження майна, яке належить йому на праві приватної власності, що в значній мірі утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у майбутньому.
Згідно з ч.1, ч.3 ст.151 ЦПК України суд по заяві осіб , які приймають участь у справі, може прийняти міри до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справ, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 п.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти , що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом , у провадженні якого перебуває справа , в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
У постанові пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, необґрунтовано відповідність виду забезпечення позову. При цьому суд зазначає, що арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Однак, з матеріалів справи слідує, що між сторонами виник спір, що не стосується домоволодіння АДРЕСА_1, яке належать відповідачу ОСОБА_2, а стосується договору позики у сумі 80000грн., в забезпечення якого предметом застави є автомобіль.
Таким чином, беручи до уваги інтереси позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в забезпечені позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 151-153 , 210 , 293 ЦПК України , суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладання арешту на домоволодіння по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням неустойки за весь час прострочення залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя .