Кримінальне провадження № 1-кп/760/1105/18
Справа № 760/1331/18
15 травня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_7 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 21.02.2017 року, приблизно о 22.40 год., знаходячись на сходовому майданчику другого поверху четвертого під' їзду буд. АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_5 , який виник на грунті особистих неприязних відносин, руками наніс ОСОБА_5 один удар у живіт і два удари в область печінки, та ліктем лівої руки наніс удар у підборіддя зліва.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: садна - на фоні синця - в ділянці підборіддя зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я), і утворились внаслідок однократної дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею контакту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав і показав, що проживає на першому поверсі будинку за вказаною адресою, квартира ОСОБА_5 знаходиться поверхом вище над його квартирою. У грудні 2016 року у його квартирі з'явився гул, який лунав з квартири ОСОБА_5 . Оскільки шум не припинявся він та його співмешканка ОСОБА_8 були позбавлені можливості жити в спокійних умовах, втратили сон і перебували у стані постійного стресу. З приводу шуму він звернувся до голови житлового кооперативу ОСОБА_9 , на що останній, відвідавши квартиру ОСОБА_5 , повідомив, що у сусіда працює аератор. Надалі, у лютому 2017 року він залишив в дверях квартири ОСОБА_5 листівку з проханням припинити шум, на що будь - якої реакції не було. Декілька разів він піднімався до квартири ОСОБА_5 , проте мешканці квартири, хоча і були вдома, вхідні двері не відчинили. Двічі він вимикав у щитку - розподільнику світло у квартирі ОСОБА_5 21.02.2017 року, ввечері, він піднявся на другий поверх і вимкнув світло у квартирі ОСОБА_5 , після чого, відійшов покурити. В цей час ОСОБА_5 вийшов із своєї квартири, підійшов до щитка і включив тумблер електрики. Він підійшов до ОСОБА_5 , почав сваритись з приводу шуму, після чого, взяв ОСОБА_5 за лікоть, штовхнувши у спину, таким чином заводячи ОСОБА_5 до квартири, де почала сварку дружина останнього. Він зачинив двері квартири ОСОБА_5 і пішов додому. Тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не наносив, на ОСОБА_5 ознак ушкоджень не бачив. Вказує, що після події намагався вибачитись перед ОСОБА_5 за сварку, декілька разів піднімався до квартири останнього, проте, вхідні двері йому не відчинили.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його винуватість повністю підтверджується наявними в матеріалах провадження і дослідженими в суді доказами в їх сукупності.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5 суду, що він разом з дружиною ОСОБА_10 проживають у кв. АДРЕСА_3 . ОСОБА_3 проживає поверхом нижче. До події відносин з ОСОБА_3 не підтримував. На початку 2017 року до нього зайшов ОСОБА_9 , який повідомив, що сусід ОСОБА_3 скаржиться на шум з його, Зогара, квартири. У його квартирі була стара морозильна камера, яка гула, можливо і спричиняла шум. Тому, після візиту ОСОБА_9 морозильна камера була ізольована від полу. Надалі, стало зникати світло у його квартирі. Він неодноразово включав тумблер на щитку - розподільнику електрики в загальному коридорі поверху. 21.02.2017 року, приблизно о 23 год., коли він і дружина готувались до сну, у квартирі погасло світло. Він, тримаючи ліхтарик, вийшов до загального коридору, включив тумблер. Після чого, раптово отримав від сусіда ОСОБА_3 , якого не бачив, коли вмикав світло, один удар у живіт. Він запитав у ОСОБА_3 , що той робить, на що останній, штовхаючи його, ОСОБА_11 , до квартири, біля вхідних дверей його квартири кулаками двічі вдарив його у бік, в область печінки, після чого, ліктем наніс один удар у підборіддя, від чого він, впустивши ліхтарик, відступив у свою квартиру, кликаючи дружину. Дружина стояла за його спиною. В цей час ОСОБА_3 ліхтариком хотів вдарити його дружину ОСОБА_10 по голові, проте, остання почала кричати, на що ОСОБА_3 з погрозою наказав відключити апарат, який гуде, і пішов. Вказує, що після події ОСОБА_3 не вибачався, при отриманні вибачень він би відмовився від даної кримінальної справи.
В судовому засіданні потерпілий і його представник просили задовольнити подану позовну заяву, стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 9 652,40 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Показаннями свідка ОСОБА_10 суду, що вона є дружиною ОСОБА_5 . На початку 2017 року до них прийшов ОСОБА_9 , який повідомив, що в їхній квартирі щось гуде. Вважаючи, що це стара морозильна камера, вони ізолювали камеру від полу. 21.02.2017 року у їхній квартирі тричі пропадало світло, останній раз пізно ввечері, коли вона готувалась до сну. Чоловік вийшов до загального коридору, щоб включити світло. Вона почула з коридору шум, тому піднялась з ліжка, одягла халат і вийшла у коридор квартири, де побачила, що вхідні двері відкриті, біля вхідних дверей стояв сусід ОСОБА_3 , який сварився, нецензурно виражаючись. Вона побачила, як ОСОБА_3 ліктем лівої руки вдарив її чоловіка у підборіддя. Після ОСОБА_3 хотів вдарити ліхтариком її по голові. Вона почала кричати, тому ОСОБА_3 пішов. Після побиття у чоловіка розболівся живіт, викликалась швидка. Надалі, в силу віку у чоловіка піднялись тиск і цукор, боліло серце.
Показаннями свідка ОСОБА_12 суду, що вона є сусідкою ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , проживає у квартирі АДРЕСА_4 , розташованій поряд з квартирою потерпілого. 21.02.2017 року вона присипала дітей у кімнаті, яка знаходиться біля вхідних дверей. З загального коридору почула шум, підійшла до вхідних дверей і у дверне вічко побачила, як ОСОБА_3 руками вдарив ОСОБА_5 у бік тулуба, після чого, вдарив ліктем руки у підборіддя, від чого ОСОБА_5 відійшов у свою квартиру.
Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_5 і допитаних в суді свідків обвинувачення, суд вважає їх логічними і послідовними, такими, які не містять істотних суперечностей, а тому приймає такі показання до уваги, вважаючи, що вони відповідають фактичним обставинам провадження.
При цьому, суд враховує, що показання потерпілого і свідків по обставинам нанесення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень повністю узгоджуються з доказами, зібраними у справі, наданими суду.
Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22.02.2017 року.
Даними рапорту інспектора чергової частини Солом'янського УП ГУНП у м. Києві від 22.02.2017 року, у відповідності до яких 22.02.2017 року по спецлінії «102» від лікаря бригади швидкої допомоги надійшло повідомлення по обставинам огляду ОСОБА_5 .
Даними висновку експерта № 451 судово - медичної експертизи від 23.02.2017 року, у відповідності до яких при експертизі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: садна на фоні синця - в ділянці підборіддя зліва. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать, що вони утворились внаслідок однократної ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею контакту, характерні властивості якого в ушкодженнях не відобразились. Враховуючи наявну морфологію вказаних тілесних ушкоджень на момент проведення судово - медичного огляду 23.02.2017 року можна вважати, що мінімально вірогідні строки їх утворення складають 1-2 доби від моменту проведення огляду, що не суперечить вказаному у постанові терміну (21.02.2017 року.) Відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок та початок відновлення функції по місцю утворення синця та садна у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб, який і віддзеркалює тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятий судово - медичних критерій. Саме тому виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.09.2017 року, у відповідності до яких потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_3 , як особу, яка 21.02.2017 року нанесла йому тілесні ушкодження.
Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.09.2017 року, у відповідності до яких свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка 21.02.2017 року нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .
Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.09.2017 року, у відповідності до яких свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка 21.02.2017 року нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .
Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.09.2017 року, у відповідності до яких свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_3 , як особу, яка 21.02.2017 року нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 .
Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.10.2017 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , у відповідності до яких потерпілий на місці події - сходовому майданчику четвертого поверху буд. АДРЕСА_2 , показав про обставини нанесення йому 21.02.2017 року тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .
Наведені докази у провадженні суд вважає належними і допустимими.
Допитана в суді свідок захисту ОСОБА_8 показала, що одного дня взимку 2017 року, у пізню годину, її чоловік ОСОБА_3 дійсно голосно спілкувався з ОСОБА_5 на другому поверсі з приводу шуму у квартирі. Вона бачила, як в ході спілкування ОСОБА_3 взяв ОСОБА_5 під лікоть і супроводив останнього до квартири, після чого, зачинив за ОСОБА_5 вхідні двері. В цей час вона перебувала на сходовому майданчику між першим і другим поверхами. Вказує, що ОСОБА_3 не наносив ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, оскільки в силу хвороби не може піднімати ліву руку вище плеча.
Аналізуючи показання свідка ОСОБА_8 , суд критично відноситься до показань свідка захисту по обставинам події 21.02.2017 року, вважаючи, що повідомлені свідком обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і повністю спростовуються вищенаведеними у цьому вироку доказами.
Наведеними доказами також повністю спростовується захисна позиція обвинуваченого ОСОБА_3 в суді.
Доводи захисника про узгодженість позицій потерпілого і свідків обвинувачення, допитаних в суді, до їх допиту для введення суду в оману шляхом давання неправдивих показань нічим не підтверджені і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду провадження.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки ОСОБА_3 умисно заподіяв легке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, раніше не судимого, посередньо характеризується за місцем проживання, не працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Аналізуючи показання і поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 в ході судового розгляду, суд вважає, що у ОСОБА_3 відсутнє психологічне критичне ставлення до вчиненого, оскільки, даючи показання у провадженні, обвинувачений свою винуватість за пред'явленим обвинуваченням не визнав, вказуючи, що розкаюється у своїй поведінці по відношенню до особи похилого віку, а не у нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілому.
Вказані обставини, на переконання суду, свідчать про відсутність у ОСОБА_3 такої обставини, яка пом'якшує його покарання, як щире каяття.
Таким чином, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Також, суд враховує позицію потерпілого з приводу покарання для обвинуваченого.
Таким чином, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, яке вважає необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у виді штрафу.
З приводу заявленого у провадженні цивільного позову, суд приймає до уваги доводи захисту щодо відсутності в матеріалах позову доказів завдання потерпілому матеріальної шкоди, оскільки до позову долучені квитанції про придбання ліків з січня 2018 року, тобто майже через рік після події, а тому суд відмовляє в задоволенні цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого матеріальної шкоди в сумі 9 652,40 грн.
Разом з тим, враховуючи глибину, обсяг і характер душевних та психічних страждань потерпілого, характер його немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення), тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд задовольняє цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в сумі 10 000 грн.
За викладеним, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.)
Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10 000 грн. В задоволенні цивільного позову в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 9 652,40 грн. - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуюча: