Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/5861/17
номер провадження 1-кп/215/277/18
17 травня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12017040760002173 від 18.11.2017р., по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
27 грудня 2017 року в провадження суду з Криворізької місцевої прокуратури № 2 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 січня 2018 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, з підстав того, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, надавши до канцелярії суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
У підготовчому судовому засіданні, вивчивши клопотання ОСОБА_5 , дослідивши обвинувальний акт, заслухавши пояснення заявника, прокурора, обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.
У клопотанні ОСОБА_5 зазначає, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить належним чином сформульованого обвинувачення. В обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що своїми хуліганськими діями, які виразились в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що мають незначні скороминучі наслідки, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення ОСОБА_4 . Таким чином, прокурором всупереч вимогам кримінального процесуального закону ОСОБА_4 не висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Перелік вимог до обвинувального акта зазначено у ст.291 КПК України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1)фактичних обставин кримінального правопорушення;
2)правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 42 КПК, обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно із пунктом 3 частини другої статті 283 КПК, є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт - це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Далі обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку (стаття 293 КПК). Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах (частина перша статті 337 КПК).
Власне висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК), а суд роз'яснює суть обвинувачення і з'ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (частина перша статті 348 КПК).
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Клопотання захисника є не конкретне, містить загальні посилання на обставини та норми КПК України.
У обвинувальному акті міститься час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення, які на думку прокурора є встановлені.
Суд вважає, що в обвинувальному акті щодо ОСОБА_4 , наведені всі фактичні дані, які в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Обставини, які відповідно до ч.1 ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом'якшують покарання, в обвинувальному акті викладено.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для повернення обвинувального акта прокурору, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -
В задоволені клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: