Справа № 405/1433/16-к
1-кп/405/41/16
17 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участю прокурора: ОСОБА_3
адвокатів: ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
обвинувачених: ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10
ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький справу за кримінальним провадженням №12015120020012265 від 13.12.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Згідно ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23.03.2018 року обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжено термін тримання під вартою, який спливає 21.05.2018року.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_9 під вартою, оскільки такий термін спливає 21.05.2018року.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою оскільки, обвинувачені раніше неодноразово судимі, за вчинення умисних корисливих злочинів. Разом з цим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні умисних корисливих злочинів із застосуванням насильства до потерпілого, вказане свідчить про ризики кримінального провадження, а саме ризик скритись від суду і ризик вчинити новий злочин. За наведених обставин прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 термін перебування під вартою на строк 60 днів.
Адвокат обвинуваченого ОСОБА_8 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 на домашній арешт. Клопотання мотивовано тим, що з урахуванням ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_8 перебуває під вартою більше чотирьох років. Адвокат вважає, що оскільки, у справі досліджені письмові докази, допитані потерпілі і свідки у ОСОБА_8 немає підстав перешкоджати судовому розгляду. Також адвокат зазначила, що обвинувачений має постійне місце проживання, має хвору матір, що свідчить про міцні соціальні зв'язки. На думку адвоката тяжкість покарання не може бути підставою для тримання ОСОБА_8 під вартою.
Адвокат ОСОБА_5 зазначила, що ОСОБА_9 тривалий час знаходиться під вартою, а ризики на які посилається прокурор є недоведеними. Вважає, що ОСОБА_9 має постійне місце проживання, хворіє на гепатит "С", що потребує певного харчування яке
неможливе в умовах слідчого ізолятора. За наведених обставин, просила змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали доводи адвокатів.
Заслухавши доводи прокурора, думку адвокатів, обвинувачених, думку інших учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під вартою, виходячи із такого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
При вирішенні питання щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також судом враховано обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких вони обвинувачуються, міцність соціальних зв'язків обвинувачених та існування ризиків кримінального провадження.
Так, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 раніше судимі, обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, із застосуванням насильства до потерпілого. ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку. Вказані обставини приводять до висновку, що обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 схильні до вчинення кримінальних правопорушень і ця обставина вказує на ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Разом з цим, суд бере до уваги та враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стан здоров'я обвинувачених та міцність соціальних зв'язків, а саме те, що обвинувачені до затримання не займались суспільно-корисною працею, не мали стабільного джерела доходу, не одружені, що вказує на відсутність міцних сталих соціальних зв'язків та може бути ризиком переховуватися від суду.
Ті обставини, що обвинувачені мають постійне місце проживання, обвинувачений ОСОБА_8 має хвору матір, а обвинувачений ОСОБА_9 хворіє на гепатит "С" не зменшують ризиків кримінального провадження.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що тримання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
З метою виконання обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покладених на них процесуальних обов'язків, суд вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 15 липня 2018 року.
На підставі наведеного та керуючись ст. 331 КПК України, суд
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шістдесят днів до 15 липня 2018 року.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк шістдесят днів до 15 липня 2018 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити до ДУ «Кропивницька установа виконання покарань» (№14).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда ОСОБА_1