Справа № 215/5516/17 22-ц/774/1099/К/18
16 травня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 215/5516/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянув у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 жовтня 2017 року, яке постановлено суддею Науменко Я.О. у м. Кривому Розі, -
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_3 «Північний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період роботи у кар'єрі в шкідливих умовах праці тривалий час помічником машиніста екскаватора, машиністом екскаватора на підприємстві відповідача, ним отримані хронічні професійні захворювання - вібраційна хвороба 1-2 стадії, правобічний кульшовий періатроз 1-2 ступеню, деформуючий артроз ліктьових суглобів 1 ступеню, та помірних трофічних розладів на кистях, синдром білатеральної цервікобралгії з порушенням статистико - динамічної функціях хребта 2-3 ступеню та стійким больовим синдромом, які, відповідно до акту розслідування від 20.05.2009 р., виникли з вини роботодавця.
Висновком МСЕК від 22.07.2009 р. позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% по чотирьом профзахворюванням, та третя група інвалідності. При останньому пересвідченні 23.07.2012 року було встановлено безстроково 45% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.
У зв'язку з професійним захворюванням змінився спосіб та якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань. Він зазнає постійний фізичний біль, змушений приймати велику кількість ліків, переносить душевні страждання, і все це порушує його нормальні життєві зв'язки. Вважає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 140 000 грн., а тому просив стягнути зазначену суму з відповідача на свою користь.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 «Північний ГЗК» на користь ОСОБА_1 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та збільшення розміру стягнутої з відповідача на його користь моральної шкоди до заявленої позивачем суми, посилаючись на те, що судом при визначенні розміру моральної шкоди не враховано обставини справи, не враховано того, що він зазнає постійний фізичний біль, змушений приймати велику кількість ліків, переносить душевні страждання, що порушує його нормальні життєві зв'язки. Позивач вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 «Північний ГЗК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення розміру стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач є винним у втраті позивачем працездатності та причинно-наслідкового зв'язку праці на підприємстві ОСОБА_3 «Північний ГЗК» з фактом втрати працездатності позивача. Натомість існує причинно-наслідковий зв'язок між діями самого позивача, які виразились у тривалому продовженні роботи з власної волі у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, на думку відповідача, суд дійшов хибного висновку щодо виникнення профзахворювання у позивача з вини ОСОБА_3 «Північний ГЗК».
Крім того, на думку представника відповідача визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, є завищеним та при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано того, що підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2018 року відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1, та визначено, що, відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з з 01.12.1982 р. по 11.09.2007 р. позивач працював на ОСОБА_3 помічником машиніста екскаватора, машиністом екскаватора, та інше 28 років 04 місяця в шкідливих умовах праці (а.с.05-13).
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.05.2009 р. (а.с.14 - 16), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба 1- 2 стадії, правобічний кульшовий періатроз 1-2 ступеню, деформуючий артроз ліктьових суглобів 1 ступеню, та помірних трофічних розладів на кистях, синдром білатеральної цервікобралгії з порушенням статистико - динамічної функціях хребта 2-3 ступеню та стійким больовим синдромом.
Висновком МСЕК від 22.07.2009 року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 45 % та третю групу інвалідності по вказаним професійним захворюванням з наступним переоглядом 01.07.2010 року (а.с.18).
Висновком МСЕК від 23.07.2012 року відсоток втрати професійної працездатності позивача не змінився, йому встановлено 45% стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково (а.с.18).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода, у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням з вини відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно висновку МСЕК від 22.07.2009 року позивачу первинно встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 45% та третю групу інвалідності.
Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20 травня 2009 року, причиною виникнення професійних захворювань позивача стала робота в умовах виробничого середовища та важкості праці машиніста екскаватора.
Пунктом 19 вказаного Акту встановлені відповідальні особи за виникнення професійного захворювання, а саме: керівництво ПівнГЗК за період роботи позивача на ВАТ «ПівнГЗК», правонаступником якого є ПАТ «ПівнГЗК».
З урахуванням зазначеного, порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено самим актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 травня 2009 року року (а.с.14-17), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу колегія суддів визнає безпідставними.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, виходячи з характеру захворювань позивач відчуває постійний біль у шийному та попереково - крижовому відділах хребта з посиленням болю при різких рухах, посилення болю в ногах, періодичний біль, ліктьових і колінних суглобах, з вираженим онімінням в руках і ногах, підвищена мерзлякуватість кінцівок, обмежений у спілкуванні з оточуючими, значну частину часу витрачає на підтримання свого здоров'я, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Посилання представника відповідача ОСОБА_3 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.
Доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального положення ОСОБА_3 «ПівнГЗК» колегією суддів до уваги не беруться, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, оскільки при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд має виходити з глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а не з фінансової можливості роботодавця здійснити таке відшкодування.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд не врахував роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не враховано характер отриманного професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, відчуває постійний біль у шийному та попереково - крижовому відділах хребта з посиленням болю при різких рухах, посилення болю в ногах, періодичний біль, ліктьових і колінних суглобах, з вираженим онімінням в руках і ногах, підвищена мерзлякуватість кінцівок, обмежений у спілкуванні з оточуючими, значну частину часу витрачає на підтримання свого здоров'я, що порушує його нормальні життєві зв'язки, а хронічний характер захворювання не дає надії на видужання у майбутньому.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивача, встановлення первинно 45% втрати професійної працездатності, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити його з 30000 гривень до 40000 гривень.
За таких обставин, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника відповідача - залишенню без задоволення, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1, задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 березня 2018 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 30000 грн. до 40000 (сорок тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 16 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: